В Індонезії, біля вулкана Анак-Кракатау в Зондській протоці, виникли дві нові невеликі ділянки суші. Крім того, приблизно на 33 гектари збільшилася площа самого вулканічного острова.
Це сталося після підвищеної активності Анак-Кракатау, пік якої спостерігався 4–6 вересня цього року. За даними Геологічного агентства Індонезії, вулкан почав проявляти активність на початку липня, а його останнє потужне виверження на початку вересня тривало 25 годин поспіль.
Вулканічна діяльність створила нові клаптики суші
Один з нових островів з’явився приблизно за 760 метрів від північно-західного узбережжя Анак-Кракатау, інший – приблизно за 495 метрів на південний схід. Це перша подібна подія за 96 років.
Точні розміри та висоту островів над рівнем моря Геологічне агентство Індонезії поки не назвало.
Науковці припускають, що відносно рідка магма, яка вивільнилася під час виверження, досягла поверхні через витягнуті отвори з північного заходу на південний схід, сформувавши два островоподібні кургани. Однак дослідження ще тривають.
“На цьому етапі ми не можемо підтвердити походження чи склад цих двох утворень, ґрунтуючись лише на супутникових знімках. Зокрема, ми поки що не можемо підтвердити, чи вулканічний матеріал вивергався безпосередньо в цих місцях, чи йдеться про нові виверження”, – заявила Херунінгтяс Десі Пурнамасарі, яка очолює групу з дослідження вулканів в Геологічному агентстві Індонезії.
Анак Кракатау (або “Дитина Кракатау”) – це вулканічний острів, який почав формуватися наприкінці 1920-х років у кальдері, що залишилася після катастрофічного виверження легендарного вулкана Кракатау в 1883 році. З моменту остаточного встановлення Анак-Кракатау над рівнем моря (у 1930 році) в кальдері не виникало жодного окремого острова.
Діні Нурфіані, співробітниця Дослідницького центру геологічних катастроф BRIN, додала, що виявлені нещодавно утворення ще можуть змінитися. Їхня доля значною мірою залежатиме від того, як саме сформувалися острови. Якщо вони складаються з вторинних вулканічних уламків, то поверхня буде дуже вразливою до ерозії океанськими хвилями і швидко зникне. Однак, якщо буде підтверджено появу нового вулканічного жерла, це може ознаменувати “еволюцію розподіленої вивержувальної системи, що нагадує вулканічну архітектуру до 1883 року”.
За матеріалами: www.obozrevatel.com