На початку цього року науковці з норвезької державної дослідницької програми натрапили на неабияку несподіванку. В арктичних глибинах вони знайшли зуби, кістки та інші предмети.
Як пише видання Science Alert, дослідницька група вивчала морське дно з допомогою підводного апарату на дистанційному керуванні (ROV). Аж раптом в його поле зору потрапило дещо незвичне – ділянка, яка виділялась на тлі майже однорідного ландшафту.
Це виявилась щільна колонія трубчастих червів. Їхні довгі тонкі тіла здіймалися над морським дном, нагадуючи маленькі волосинки. Коли апарат почав збирати зразок, його огорнула густа чорна хмара, на мить повністю закривши огляд. Знадобилось трохи часу, щоб темний шлейф розвіявся, після чого дослідники побачили внизу ціле середовище, сповнене дрібних рухливих організмів, що снували серед кісток і зубів. Здавалося, вони натрапили на підводну могилу.

Чорні шлейфи часто виникають у місцях, де в морських відкладеннях накопичується багато органічної речовини. Вони свідчать про активне розмноження бактерій і значне споживання кисню.
Апарат помістив зразок із незвичайної ділянки у спеціальний контейнер і повернувся на поверхню. “Запах виявився не таким уже й поганим, але про всяк випадок ми скористалися протигазами”, – йдеться в бортовому щоденнику наукової експедиції, який був опублікований в інтернеті у травні.
Після дослідження взятих зразків з’ясувалось, що вчені випадково виявили місце, де спочивають рештки кита. “Ці спостереження переконливо нагадують нам, що навіть на перший погляд нічим не примітні ділянки глибоководного морського дна можуть приховувати надзвичайні явища, зокрема падіння китів”, – написала команда в матеріалі для національної норвезької програми картографування морського дна MAREANO.
Ця знахідка також нагадує про потенційні ризики майбутнього видобування корисних копалин на морському дні. Океанічне дно багате на мінеральні ресурси, але водночас воно є домівкою для численних живих організмів. Деякі морські біологи побоюються, що глибоководний видобуток корисних копалин може порушити існування цінних природних осередків, про які ми досі знаємо дуже мало.

Падіння кита – це природне явище, за якого після смерті тварина опускається на морське дно й стає джерелом життя для місцевих організмів. Це нагадує оазу серед пустелі. М’ясо, що розкладається, і кістки ссавця живлять місцеву екосистему, збільшують різноманіття видів і слугують важливими проміжними осередками, звідки деякі організми можуть поширюватися на нові території.
Такі скупчення решток китів також сприяють поглинанню й тривалому зберіганню вуглецю та беруть участь у кругообігу сірки, азоту й фосфору. Вони відіграють важливу роль у глибоководних екосистемах, тому розкопування таких ділянок може становити загрозу для місцевих природних оселищ. До того ж китовий скелет не завжди легко помітити.
Нещодавня знахідка в Арктиці це підтверджує. Кістки китів іноді занурюються під шар донних відкладень, через що їх стає набагато важче виявити. Унаслідок цього такі рештки можуть опинитися під загрозою через майбутній видобуток корисних копалин. Наприклад, під час експедиції біля узбережжя Австралії у 2017 році дослідники виявили природне скупчення решток кита, яке опинилося в зоні тралення на глибині близько 1000 метрів.
Якщо під час майбутніх досліджень і видобувних робіт не виявлятимуть належної обережності, важливі джерела їжі для мешканців глибоководних екосистем можуть бути знищені важкою технікою. “Ці рідкісні надходження органічної речовини підтримують існування вузькоспеціалізованих, часто тимчасових угруповань організмів. Їхнє розселення, поширення, екологічні функції та зв’язки між популяціями в різних частинах глибокого океану досі залишаються майже недослідженими”, – пояснили фахівці норвезької програми MAREANO.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: www.obozrevatel.com