На фармацевтичному ринку України розгортається класичний сюжет у стилі 90-х
ТОВ «Фармацевтична компанія «Віола» намагається через суд стягнути понад 546 тисяч гривень з компанії-замовника ТОВ «Глобал Фарм 369». Цікаво, що виробник сам офіційно визнав: поставлені капсули виявилися бракованими і почали змінювати колір. Проте, замість цивілізованого врегулювання, компанія звернулася до суду.
Капсули-хамелеони: початок історії
27 березня 2026 року компанія «Глобал Фарм 369» отримала від «Віоли» партію дієтичних добавок «ФортіЦера 50% Вітамін С з ацероли» (ТМ «OKPSY PHARMA») на суму майже 580 тисяч гривень. Однак незабаром під час вивчення стабільності виявився неприємний сюрприз: у межах терміну придатності тверді желатинові капсули почали масово деградувати. Прозора оболонка на стику половин пожовтіла та покрилася коричневими плямами.
Для фармацевтичного ринку такий дефект є критичним, оскільки продукція втрачає товарний вигляд і, відповідно, довіру споживача. Це особливо важливо для добавок, призначених для підтримки імунітету, зокрема для дітей.
Покупець, ТОВ «ГЛОБАЛ ФАРМ 369», діяв послідовно: документував недоліки та звертався до виробника з претензіями, підкріпленими експертними висновками. 24 квітня вони надіслали «Віолі» претензію з висновком незалежної лабораторії, де зазначалося, що причиною дефекту могла бути негерметичність оболонки та якість самої желатинової капсули, тобто проблема виробничого характеру.
Реакції, яка б вирішила проблему, покупець не отримав. Тому 14 травня «Віола» надіслала повторний лист із вимогою забрати продукцію з підтвердженими претензіями якості та врегулювати ситуацію.
Кульмінація настала 25 червня 2026 року. ПрАТ ФФ «Віола» надіслала офіційний лист (№ 1181), яким сама ж повністю підтвердила слова покупця.
Експерти «Віоли» провели власні тести і зафіксували: так, серія 020326 через 3 місяці зберігання справді змінила колір, «прозора оболонка набула жовтуватого відтінку». Більше того, виробник дав рекомендацію замовляти кольорові капсули, повністю ігноруючи проблему з вихідною партією. Це свідчить про технологічні недоліки виробництва, але компанія не запропонувала вирішення проблеми з відвантаженим товаром.
Судовий позов замість мирної угоди
Здавалося б, наявність проблеми мала б стимулювати до цивілізованого вирішення. Сторони домовилися про завершення фінальних досліджень стабільності до 27 серпня 2026 року, а після 31 серпня мали відбутися переговори для врегулювання всіх питань, включаючи долю передплат та повернення товару.
Однак керівництво «Віоли» виявило інший підхід до відповідальності та домовленостей.
Не чекаючи зазначених термінів і знехтувавши власними листами та домовленостями, «Віола» 17 липня виставила вимогу про сплату 546 487,86 грн, а вже за кілька днів пакет документів було передано до Господарського суду міста Києва.
Як аргумент юристи заводу використали старі гарантійні листи, підписані до того, як прихований брак міг проявитися. Логіка полягає в тому, що компанія, знаючи про поставку браку та підтвердивши це влітку, вимагає оплати, а судова тяганина залишається на розсуд партнера.
Хто стоїть за процесом?
За цим процесом стоять конкретні особи. ПрАТ ФФ «Віола» та її структури мають міцні зв’язки в Запоріжжі. Керує підприємством Олександр Чанчиков, а головним бенефіціаром та власником понад 55% акцій є Віталій Софійченко, який успадкував бізнес після дідуся. Софійченко також фігурує як засновник або бенефіціар низки компаній, серед яких «Фармація Запоріжжя», «Аптеки Запоріжжя», «Фарма Віта» та інші. Важливим активом є запорізький «ВітаЦентр».
Окремо існує ТОВ «Фармацевтична компанія “Віола”», зареєстрована у Броварах, основний вид діяльності якої – оптова торгівля фармацевтичними товарами. Керівником цієї юридичної особи є Олексій Лепешко.
У відносинах із комерційними замовниками ключову роль відіграє Владислав Безух. За інформацією редакції, він відповідає за комерційний напрям у «Віолі» і безпосередньо підпорядковується Олександру Чанчикову. Саме він працює з комерційними замовниками, що робить його не другорядною фігурою в цій історії.
Безух раніше працював у двох великих фармацевтичних компаніях-дистриб’юторах, які згодом припинили діяльність. Обставини їхнього закриття та роль Безуха потребують окремої перевірки.
На цьому тлі особливо контрастують принципи, які сама «Віола» декларує як ключові: «репутація», «відповідальність перед кожним клієнтом» та «безкомпромісне дотримання вимог GMP».
Репутація фармвиробника перевіряється не деклараціями, а реакцією на претензії до якості продукції. У випадку «Віоли» відповідь варто шукати в листуванні, лабораторних висновках та матеріалах судової справи.
Здається, старі промислові звички «тиснути силою і забувати про партнерів» перекочували у фармацевтику. Але ринок – це не заводський цех, де репутація коштує дорожче за пів мільйона гривень.
LENTA.UA продовжує стежити за справою. Ми готуємо запити на ім’я бенефіціара Віталія Софійченка щодо його ставлення до такого бізнес-стилю: спочатку виявити виробничий брак, задокументувати його власними приладами, а потім судитися з партнером за небажання платити за зіпсований товар? Країна має знати своїх «героїв» у білих халатах.
Іван Сергієнко