## Україна на порозі ракетного прориву: Чи замінить власне виробництво Patriot імпорт?
Рішення експрезидента США Дональда Трампа про надання Україні ліцензії на виробництво ракет для зенітно-ракетних комплексів Patriot стало значним кроком у зміцненні обороноздатності країни. Компанія Lockheed Martin, виробник цих ракет, вже висловила підтримку цій ініціативі. Президент України Володимир Зеленський озвучив амбітні плани: за його словами, Україна може досягти технічної можливості для виробництва цих ракет до кінця 2026 року.
Проте, запуск виробництва таких високотехнологічних ракет пов’язаний із багатьма невизначеними факторами. Яка саме ліцензія буде надана Україні? Де саме розмістяться виробничі потужності? І найголовніше – коли ми зможемо побачити перші українські ракети до Patriot? Розглянемо детальніше, які відповіді та перспективи існують у цьому питанні.
Заява про надання Україні ліцензій на виробництво ракет викликала значний резонанс. Компанія Lockheed Martin, один із ключових гравців оборонної галузі США, оперативно підтвердила свою готовність підтримати це рішення. Це, безумовно, позитивний сигнал, враховуючи, що саме ця компанія є виробником ракет PAC-3, які вважаються одними з найсучасніших. За словами Президента України, вже до кінця 2026 року українські фахівці можуть отримати технічну спроможність для виготовлення цих боєприпасів.
Важливість цього кроку важко переоцінити, особливо на тлі агресивної російської політики, що передбачає використання балістичних ракет проти українських міст. Система Patriot є ефективним засобом протидії таким загрозам. Однак, ракети PAC мають обмежену доступність та високу вартість. Річний обсяг виробництва цих ракет у світі становить трохи більше 600 одиниць. Експерти підрахували, що лише за короткий період конфлікту в Ірані було використано близько 800 таких ракет. Потреби України оцінюються в щонайменше 2000 перехоплювачів щорічно. Військовий експерт Олексій Гетьман пояснює, що для гарантованого збиття балістичних цілей часто застосовують не одну, а дві-три ракети PAC-3, адже ймовірність успіху при одному пуску становить лише 70%, тоді як три пуски підвищують цей показник до 95%.
Після оголошення про надання ліцензій виникло питання щодо типу ракет, на виробництво яких Україна отримає дозвіл. Чи це будуть ракети PAC-2 GEM-T від Raytheon, чи сучасніші PAC-3 MSE від Lockheed Martin? За даними видання Kyiv Independent, йдеться про більш просунуті PAC-3. Важливо зазначити, що наразі, крім США, лише Японія має дозвіл на виробництво цих ракет.
Досвід Японії
Японія у 2006 році уклала угоду з виробництва ракет Patriot, використовуючи потужності Mitsubishi Heavy Industries. Спочатку програма передбачала виробництво PAC-2 CRI, а згодом перейшла на PAC-3 MSE. Процес налагодження серійного виробництва зайняв близько двох років. Однак, повна локалізація виробництва не була досягнута: критично важливі компоненти, зокрема головки самонаведення від Boeing, досі постачаються зі США. Щорічний обсяг виробництва в Японії становить трохи більше 20 ракет, і експорт до інших країн не планується.
Німеччина та Польща: часткова локалізація
Німеччина також отримала ліцензію, проте вона стосується лише виробництва PAC-2 GEM-T. Компанії MBDA Deutschland та Raytheon домовилися про спільне виробництво ще у 2022 році, а запуск заводу заплановано на вересень поточного року. Перші ракети очікуються у 2027 році. Планується досягти потужності у 180 перехоплювачів на рік, що, однак, не повністю задовольняє поточні потреби України.
У 2018 році Польща отримала дозвіл на виробництво бічних маневрових двигунів для ракети PAC-3 MSE. Виробничу лінію сертифікували лише у вересні 2025 року, а перше замовлення надійшло через сім років після укладення угоди. Наразі Польща розглядає можливість отримання ширшої ліцензії на повне виробництво PAC-3 MSE.
Більшість експертів схиляються до думки, що Україна отримає ліцензію на виробництво PAC-3, проте це, ймовірно, означатиме збирання ракет з імпортних комплектуючих. Економічний експерт Олег Пендзин пояснює: “Це ліцензія на збирання ракет з комплектуючих, що виробляються підрядниками. Це складний виріб, і нам надають право на фінальне складання всіх елементів”. Загальна кількість компаній-підрядників, які виробляють компоненти для цієї ракети, сягає близько 400.
Час, бюрократія та потужності: виклики для України
Швидкість запуску виробництва ракет залежить від кількох ключових факторів:
- Отримання ліцензій та технічної документації: Це перший і найважливіший крок.
- Бюрократичні процедури: Незважаючи на спрощення процесів в Україні, спільне виробництво з іноземними партнерами все одно потребуватиме часу на узгодження.
- Дефіцит комплектуючих: Фабіан Хоффманн, експерт з ракетної техніки, припускає, що український завод зможе виготовляти 200-300 перехоплювачів на рік, що значно менше за необхідні 2000.
- Наявність кваліфікованих фахівців: Необхідне навчання персоналу.
- Виробничі потужності: Потрібні сертифіковані заводи.
Існує два основні варіанти розміщення виробництва: в Україні або в Європі. Деякі експерти, зокрема Дмитро Снєгирьов, вважають, що виробничу лінію можуть розгорнути в Німеччині, враховуючи її досвід у виробництві ракет PAC-2, наявність безпекових умов, промислової бази та кваліфікованих кадрів. Це дозволило б пришвидшити процес виробництва PAC-3. У такому разі, старт виробництва може зайняти близько року, а сам виробничий цикл ракети – до 24 місяців.
Якщо ж виробництво буде розгорнуто в Україні, це вимагатиме створення максимально захищеного заводу, підготовки кадрів та налагодження логістики компонентів. Оптимістичні прогнози передбачають 2-3 роки, песимістичні – до 6 років. З огляду на поточну ситуацію, такий тривалий термін є неприйнятним.
Альтернативні рішення
“Коли ви стикаєтеся з повним спектром загроз, вам потрібен широкий арсенал інструментів”, – наголошує Том Карако, експерт з протиракетної оборони. Аналітики пропонують не обмежуватися лише виробництвом ракет Patriot, а розглядати й інші варіанти.
Серед ефективних альтернатив американському комплексу – оновлена франко-італійська система SAMP/T NG або американський комплекс THAAD. Однак, ці системи також мають обмежену доступність і тривалі терміни постачання.
Перспективною альтернативою є українська ракета FP-7.x від компанії Fire Point, яка має стати ключовим елементом європейської антибалістичної системи Freyja. Ця ракета вже пройшла льотні випробування, і зараз ведеться робота над її інтеграцією з європейськими компонентами, такими як командні пункти, радари та головки самонаведення. Підписання спільної декларації про Антибалістичну коаліцію лідерами 10 європейських країн має прискорити цей процес.
“Це буде спільний продукт, тому що є дві головки самонаведення, які можуть бути використані, купа радарів та командних центрів. Ми працюємо на відкритій архітектурі, дозволяючи інтегрувати обладнання різних виробників”, – пояснює Денис Штілерман, головний конструктор Fire Point.
FP-7.x має значно коротший виробничий цикл порівняно з PAC-3. Компанія Fire Point готова ділитися технологіями для масштабування виробництва. Вартість цієї ракети суттєво нижча за аналоги: без головки самонаведення вона коштує пів мільйона доларів, а з “сікером” – 750-800 тисяч доларів, тоді як вартість PAC-3 сягає кількох мільйонів.
“Навіть якщо ми запустимо десять ракет, які значно дешевші, це буде економічно вигідніше”, – зазначає Олексій Гетьман. Важливо, щоб європейські партнери підтримали Україну у виробництві таких доступних рішень у великих обсягах.
Економіст Олег Пендзин висловлює більше надії на розвиток української балістики, ніж на швидкий запуск виробництва PAC-3. Компанія Fire Point розраховує на перші успішні перехоплення до кінця 2027 року.
Порада від АіФ UA: Отримання ліцензії на виробництво ракет до ЗРК Patriot – це стратегічно важливий крок для України, що може суттєво посилити її оборонні можливості. Однак, реалізація цього проєкту стикається з численними викликами, пов’язаними з термінами, технологіями та логістикою. Паралельно з цим, розвиток власного ракетного потенціалу, зокрема проєкту FP-7.x, може стати більш швидким та економічно вигідним рішенням для забезпечення безпеки країни.