## Україна на порозі виробництва ракет Patriot: Чи станемо самодостатніми?
Рішення президента США Дональда Трампа, яке дозволяє Україні розпочати виробництво ракет для зенітно-ракетних комплексів Patriot, відкриває нові перспективи у сфері оборонної промисловості. Компанія Lockheed Martin вже висловила свою підтримку цій ініціативі, а Президент Володимир Зеленський озвучив амбітну мету – досягти технічної готовності до кінця 2026 року.
Ініціатива президента Трампа щодо надання Україні ліцензій на виготовлення ракет для систем Patriot викликала значний резонанс. Проте, реалізація цього проєкту пов’язана з низкою невизначеностей: яка саме ліцензія буде надана, де саме буде розгорнуто виробництво та коли воно може стартувати? Далі ми детальніше розглянемо ці питання.
Заява про надання Україні ліцензій на виробництво ракет практично одразу отримала підтримку від оборонного гіганта Lockheed Martin, який є розробником цих систем.
“Ми розраховуємо, що до кінця 2026 року наша українська команда матиме технічну можливість виробляти американські ракети”, – підтвердив ці наміри Президент України Володимир Зеленський.
В умовах, коли Росія активно використовує балістичні ракети проти українських міст, можливість локального виробництва Patriot набуває стратегічного значення. Ця система вважається надійним засобом протидії балістичним ракетам, але ракети PAC є дефіцитним та надзвичайно дорогим продуктом. Річне виробництво в США ледь сягає 600 одиниць. Експерти оцінюють, що лише за п’ять днів одного з недавніх конфліктів в Ірані було використано близько 800 ракет. Україна ж щорічно потребує щонайменше 2000 таких перехоплювачів. Військовий експерт Олексій Гетьман пояснює таку потребу тим, що для гарантованого збиття балістичної цілі часто застосовують не одну, а дві-три ракети PAC-3. Один пуск гарантує 70% успіху, два – 90%, а три – 95%.
Після оголошення про надання ліцензій виникло запитання щодо типу ракет, які будуть вироблятися. Чи йдеться про спрощені PAC-2 GEM-T від Raytheon, чи про сучасніші PAC-3 MSE від Lockheed Martin? Джерела, на які посилається видання Kyiv Independent, вказують на ймовірність отримання ліцензії саме на PAC-3. Наразі, крім Сполучених Штатів, лише Японія має дозвіл на виробництво цих ракет.
Досвід Японії
У 2006 році Токіо уклав угоду про виробництво ракет Patriot на підприємствах Mitsubishi Heavy Industries. Спочатку програма охоплювала PAC-2 CRI, які згодом були замінені на PAC-3 MSE. Варто зазначити, що для налагодження серійного виробництва знадобилося приблизно два роки. Однак, повна локалізація виробництва не була досягнута: ключові компоненти, зокрема головки самонаведення від Boeing, досі постачаються зі США. Річне виробництво ракет в Японії становить трохи більше 20 одиниць, і експорт до інших країн не передбачений.
Німеччина також отримала ліцензію, але лише на виробництво PAC-2 GEM-T. Цікаво, що угода між MBDA Deutschland та Raytheon про спільне виробництво була укладена ще у 2022 році, але завод розпочне роботу лише у вересні поточного року, а перші ракети очікуються у 2027-му. Планується, що завод випускатиме до 180 перехоплювачів на рік, що, однак, не покриває поточних потреб України.
Часткову локалізацію виробництва отримала і Польща
У 2018 році польська промисловість отримала завдання виробляти бічні маневрові двигуни для ракет PAC-3 MSE. Однак, виробничу лінію було сертифіковано лише у вересні 2025 року, а перше замовлення надійшло через сім років після укладання угоди. Наразі Польща розглядає можливість отримання ширшої ліцензії на повне виробництво ракети PAC-3 MSE.
Більшість експертів вважають, що Україна отримає ліцензію на виробництво PAC-3, але йдеться, скоріше за все, про складання ракет з імпортних компонентів.
“Нам надають ліцензію на складання ракет з комплектуючих, які виробляються підрядниками. Це надзвичайно складний виріб, і нам дозволять збирати всі елементи в готовий продукт”, – пояснює економічний експерт Олег Пендзин. Варто зазначити, що компаній-підрядників, які виготовляють компоненти для цих ракет, налічується близько 400.
Час, бюрократія та виробничі потужності
Точні терміни запуску виробництва ракет залежать від кількох факторів. По-перше, це фактичне отримання ліцензій та необхідної технічної документації. По-друге, це подолання бюрократичних перешкод. Незважаючи на спрощення процедур для отримання дозволів на виробництво озброєнь в Україні, спільне виробництво за участю іноземних компаній може бути більш тривалим. По-третє, це проблема дефіциту комплектуючих. Фабіан Хоффманн, експерт з ракет Норвезького інституту оборонних досліджень, припускає, що український завод зможе виробляти 200-300 перехоплювачів на рік – це значно менше, ніж потреба в 2000 одиниць за нинішньої інтенсивності російських атак. Не слід забувати і про підготовку фахівців.
Найважливішим чинником є наявність сертифікованих виробничих потужностей. Розглядаються два варіанти: виробництво в Україні або в Європі. Існують припущення, що лінія з виробництва ракет для України може бути розгорнута на заводі в Німеччині. Військовий експерт Дмитро Снєгирьов підтримує цю версію:
“Німеччина має досвід виробництва ракет PAC-2, які належать до тієї ж лінійки, але з іншими тактико-технічними характеристиками. Отже, наявність досвіду виробництва антибалістичних ракет (за ліцензією США), безпекові умови, промислова база – все це свідчить на користь розміщення виробництва в Європі, щоб уникнути знищення підприємства російськими силами. Крім того, там є відповідні технології, наукова та виробнича база, підготовлені кадри, що дозволить прискорити випуск PAC-3”, – заявив він у коментарі УНН.
Якщо виробництво буде розміщено в Німеччині, експерти прогнозують, що його старт займе близько року, а сам виробничий цикл ракети сягає 24 місяців.
Якщо ж виробництво вирішать розпочати в Україні, то, очевидно, знадобиться новий, максимально захищений завод, підготовлені фахівці та налагодження постачання компонентів. За оптимістичними оцінками, це займе 2-3 роки, за песимістичними – до 6 років. Україна, на жаль, не має стільки часу.
Чи є альтернатива?
“При повному спектрі загроз потрібні різноманітні інструменти”, – зазначає Том Карако, експерт з протиракетної оборони Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні.
Аналітики пропонують не шукати альтернативу, а доповнення. Тобто, не відмовлятися від виробництва ракет Patriot або отримання готових систем від партнерів, а розвивати інші напрямки. До ефективних альтернатив американському комплексу можна віднести модернізовану франко-італійську систему SAMP/T NG або американський комплекс THAAD. Однак, і ці системи, і ракети до них є дефіцитними. Ще одна потенційна альтернатива – українська ракета FP-7.x від компанії Fire Point. Цей перехоплювач має стати основою європейської антибалістичної системи Freyja.
Наразі ракета FP-7.x пройшла льотні випробування на максимальних прискореннях. Наступним кроком є її інтеграція з компонентами від європейських партнерів, зокрема командними пунктами, радарами та головками самонаведення. Система буде розгортатися на базі наявних платформ, ключовим моментом є їхня інтеграція. Після підписання спільної декларації про Антибалістичну коаліцію Україною та ще 9 європейськими країнами, цей процес має прискоритися.
“Це буде спільний продукт, адже буде використовуватися не одна, а дві головки самонаведення, а також різноманітні радари та командні центри. Ми будуємо на відкритій архітектурі, дозволяючи інтеграцію з системами інших країн, навіть якщо вони використовують пропрієтарні протоколи”, – пояснив головний конструктор Fire Point Денис Штілерман.
Виробничий цикл FP-7.x значно коротший, ніж у PAC-3. Компанія Fire Point готова ділитися технологіями для масштабування виробництва перехоплювачів. Крім того, ця ракета значно дешевша: без головки самонаведення вона коштує пів мільйона доларів, а з нею – 750-800 тисяч, тоді як аналоги сягають кількох мільйонів доларів.
“Навіть якщо ми запустимо десять таких ракет, це буде значно вигідніше економічно”, – зазначає експерт Олексій Гетьман, підкреслюючи важливість готовності європейських партнерів підтримати Україну у масовому виробництві таких відносно дешевих рішень.
Економіст Олег Пендзин висловлює більше надій на розвиток української балістики, ніж на швидкий запуск процесу збирання PAC-3. У компанії Fire Point розраховують на перші перехоплення до кінця 2027 року.
Порада від АіФ UA:
Новина про потенційне виробництво ракет Patriot в Україні є надзвичайно важливою для зміцнення обороноздатності країни. Це може значно посилити нашу протиповітряну оборону та зменшити залежність від постачання з-за кордону. Українцям варто стежити за розвитком подій, адже успішна реалізація цього проєкту стане вагомим кроком до технологічної незалежності у сфері оборони.