Таджикистан прагне розширити аграрне виробництво: Олійні культури вирощуватимуть у росії
Сільгоспвиробники Таджикистану розглядають можливість обробітку земель на території російської федерації для вирощування олійних культур. Таке рішення зумовлене зростанням витрат на логістику. Міністр промисловості та нових технологій Таджикистану Шералі Кабір повідомив про ведучі переговори щодо пілотного проєкту, який має на меті забезпечити сировиною вітчизняні переробні підприємства.
За словами очільника таджицького міністерства, ця ініціатива покликана забезпечити стабільне постачання сировини для підприємств країни, що спеціалізуються на переробці, і таким чином стимулювати зростання виробництва рослинної олії.
Ключові аспекти проєкту
Таджикистан має обмежені земельні ресурси для масштабного вирощування олійних культур, проте галузь переробки в країні добре розвинена. Раніше щорічно імпортувалося близько 300 тис. тонн олійних культур з росії. Однак, зі зростанням логістичних витрат, така модель торгівлі стає менш економічно доцільною.
Запропонований формат передбачає, що таджицькі аграрії зможуть обробляти сільськогосподарські землі на території російської федерації. Вони вирощуватимуть необхідні культури, а зібраний врожай транспортуватиметься до Таджикистану для подальшої переробки.
Цей проєкт дозволить Таджикистану ефективніше використовувати власні переробні потужності та одночасно забезпечити доступ до сировини, уникаючи значних витрат на її закупівлю та транспортування на великі відстані.
Служба зовнішньої розвідки України зазначає, що подібний механізм співпраці може свідчити про посилення ролі російських сільськогосподарських угідь як джерела сировини для економік інших держав. При цьому росія вже тривалий час активно співпрацює з Китаєм у постачанні енергоресурсів, деревини та інших природних ресурсів.
Додаткова інформація
Нагадаємо, раніше з’являлася інформація про те, що Китай розглядає росію як джерело дешевої сировини.
Порада від АіФ UA:
Ця новина може бути корисною для вітчизняних аграріїв та експортерів, які шукають нові шляхи оптимізації логістичних витрат та розширення виробничих можливостей. Вона ілюструє, як країни можуть знаходити інноваційні рішення для забезпечення сировинних потреб своїх промислових підприємств.