Російські жнива під загрозою: дефіцит дизелю та скорочення підтримки фермерів
Аграрний сектор Російської Федерації опинився у вкрай складній ситуації, що ставить під загрозу успішне проведення цьогорічних жнив. Фермери зіткнулися з гострою нестачею дизельного пального, скороченням державної фінансової допомоги та зростанням виробничих витрат. Цей комплекс проблем виник на тлі пошкоджень нафтопереробних заводів та триваючої війни.
За даними Служби зовнішньої розвідки РФ, ситуація в агросекторі погіршується через kebijakan влади. Замість очікуваної підтримки, аграрії зіткнулися зі скороченням програми пільгового кредитування. Це відбувається в момент, коли багато господарств вже працюють на межі збитковості, що робить їх надзвичайно вразливими.
“Кремль загнав аграрний сектор у кризу і тепер лише погіршує ситуацію. Замість підтримати фермерів, міністерство сільського господарства скоротило пільгове кредитування саме тоді, коли багато господарств уже працюють на межі збитковості. Від влади, що вимагає рекордних врожаїв, аграрії отримали не допомогу, а скорочення фінансування”, – йдеться у повідомленні розвідки.
– повідомляє СЗР РФ.
Ситуація з пальним є надзвичайно критичною. Дефіцит дизельного пального на внутрішньому ринку РФ сягає майже 20% від загальної потреби. Причина – пошкодження майже десятка найбільших нафтопереробних заводів. Якщо раніше проблеми стосувалися лише високооктанового бензину, то зараз дефіцит відчувається і щодо дизелю, виробництво якого Росія традиційно забезпечувала з запасом. Уряд вже заборонив експорт дизельного пального до кінця липня, і, враховуючи масштаби жнивної кампанії, ця заборона, найімовірніше, буде продовжена.
“Якщо ще кілька місяців тому йшлося лише про дефіцит високооктанового бензину, то тепер бракує і дизеля – пального, якого росія традиційно виробляла із запасом. Кремль уже заборонив його експорт до кінця липня. З огляду на ситуацію із жнивами, цю заборону майже напевно продовжать”, – наголошують представники розвідки.
Найбільш гостро наслідки дефіциту пального відчуваються в Сибіру, Іркутській області та Алтайському краї, які першими повідомили про нестачу. Після атаки на Омський НПЗ частину доступних ресурсів було перенаправлено на південь, де вже триває збиральна кампанія. Проблеми також спостерігаються в Ростовській області, Краснодарському краї, Поволжі та на Ставропіллі. Особливо страждають дрібні фермерські господарства, які не мають фінансової можливості закуповувати пальне заздалегідь і не володіють власною інфраструктурою для його зберігання. Саме вони опиняються без дизелю в першу чергу.
Водночас Росія втрачає можливості для експорту зерна. Ускладнення логістики в Азовському морі, через яке проходила близько чверті всього зернового експорту, призвело до значного скорочення прогнозів. Аналітики вже зменшили очікуваний обсяг експорту на 20%. Спостерігається падіння цін на пшеницю (на 2,8% за останній тиждень) та ячмінь (на 6,5%), а в річному вираженні ціни впали на 12,6%. Міністерство транспорту РФ пропонує перенаправляти вантажі на залізницю, але ця схема не може ефективно замінити морські перевезення і призводить до зростання витрат.
Спроби знайти альтернативні джерела пального за кордоном також виявилися безуспішними. Білорусь та Казахстан не мають вільних обсягів дизельного пального, а Індія відмовилася постачати готові нафтопродукти. Три найбільші державні нафтопереробні заводи Індії повідомили про відсутність надлишків для експорту. Таким чином, Росія опинилася в парадоксальній ситуації: постачає нафту до Індії, але не може отримати назад навіть дизельне пальне.
“Остаточно розподіл ресурсів визначає війна. Армія вже споживає на 3–5% більше пального, ніж планувалося, і її потреби лише зростатимуть. За будь-якого дефіциту військові отримають пальне першими. Аграріям дістанеться те, що залишиться. Якщо взагалі щось залишиться”, – підсумовують у СЗР РФ.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є важливою для розуміння глибини економічних проблем, з якими стикається російський агросектор. Дефіцит пального та скорочення державної підтримки можуть призвести до зниження врожайності та зростання цін на продовольство, що матиме довгострокові наслідки для країни-агресорки.