Нова загроза для російської космічної програми: супутники “Рассвет-3” ризикують злетіти з орбіти
Російське космічне угруповання “Рассвет-3” стикається з серйозними викликами: два апарати другої партії можуть втратити орбітальну висоту та згоріти в земній атмосфері. Ця ситуація значно ускладнює амбітні плани Москви щодо розгортання масштабного супутникового проєкту.
Технічні проблеми та наслідки
За даними видання Defence Express, яке посилається на інформацію від моніторингових сервісів, два супутники з позначками NORAD 100083 та 100089, запущені 19 липня, досі не задіювали власні двигуни для корекції орбітальної траєкторії. Наразі їхня середня висота становить приблизно 290 кілометрів, а найнижча точка орбіти досягає близько 277 кілометрів і продовжує поступово знижуватися.
Ситуація ускладнюється тим, що перший супутник серії “Рассвет-3” вже злетів з орбіти та згорів в атмосфері 6 червня. Крім того, навіть ті апарати, що функціонують, поки не досягли розрахункової висоти 800 кілометрів – більшість супутників першої партії знаходяться на висоті приблизно 500-550 кілометрів.
Удар по виробничих потужностях
Додатковою проблемою для російської космічної галузі стала атака Збройних Сил України на ракетно-космічний центр “Прогрес” у місті Самара, яка відбулася 15 серпня. Це підприємство відповідає за виробництво ракет-носіїв типу “Союз-2.1Б”, що використовуються для запуску супутників “Рассвет-3”. Потенційні перебої у виробництві можуть суттєво вплинути на терміни реалізації проєкту.
Перспективи проєкту
Росія мала на меті створити угруповання з приблизно 300 супутників “Рассвет-3” до кінця 2027 року. Однак, враховуючи поточні технічні несправності запущених апаратів та можливі перешкоди у виробництві ракет-носіїв, досягнення цієї мети стає все менш імовірним.
Порада від АіФ UA:
Ця новина демонструє технічні складнощі, з якими стикається Росія при реалізації власних космічних проєктів. Для українського користувача це означає, що потенційні можливості російської системи супутникової комунікації (аналога Starlink) можуть бути обмежені або недоступні, що зменшує ризики, пов’язані з її використанням у військових чи цивільних цілях.