Після багатьох років наївності бажання французького президента протистояти Путіну можна тільки вітати.
Як змінилась політика Макрона щодо України та Росії
Поки Америка зайшла в глухий кут у питанні допомоги Україні, Німеччина розколота, а Британія відволіклася, надії на виживання України та безпеку Європи покладаються на Францію. Еммануель Макрон тепер відкрито говорить про необхідність введення іноземних військ в Україну, щоб запобігти просуванню Росії: це революція у французькій політиці.
Відчуження французького лідера в ретроспективі може виявитися однією з найбільших помилок Владіміра Путіна, зазначає видання The Times.
Політика Макрона змінилася після багатьох років власних інтересів, наївності та контрпродуктивної демонстративності. Наприклад, у 2019 році Макрон запросив Путіна до Франції, щоб обговорити питання європейської безпеки, всупереч керівникам найбільш зацікавлених країн.
Терпіння французів вже було на межі. Кремлівські витівки роками процвітають на півночі Африки. Російські найманці проклали собі шлях через колишні французькі володіння в Сахелі, скинувши пропатріотичних правителів у Малі, Буркіна-Фасо і Нігері; вплив Кремля також очевидний у Судані, Центральноафриканській Республіці, Лівії та Алжирі.
Що відомо про відношення РФ до Франції
Росія також націлена на саму Францію. Видання повідомляє, що колишній президент Росії Дмітрій Медведєв нещодавно поширив фейковий репортаж французьких телевізійних новин про те, що Україна планувала вбити Макрона під час його візиту до Києва, а потім звинуватити в цьому Москву.
Медведєв також погрожував французьким урядовцям, що їх "розірвуть на шматки", якщо Макрон відправить війська до "неонацистської країни". Крім того, Росія погрожувала французьким літакам у Чорному морі й відправила російський військовий корабель до краю французьких територіальних вод, що, на думку представників військово-морського флоту, було спробою "залякування".
Перші ознаки змін з'явилися на конференції з питань безпеки в столиці Словаччини Братиславі влітку 2023 року, коли Макрон не лише вперше відкрито закликав до "поразки Росії", але й приніс довгоочікувані вибачення східноєвропейським країнам за ігнорування їхніх застережень щодо російського імперіалізму. Це ознаменувало різкий відхід від паризького "покровительства" регіону протягом останніх трьох десятиліть і від підходу Макрона "ніколи не вибачатися".
Наполягаючи на тому, що Франція та її союзники повинні не допустити перемоги Росії, Макрон відверто відмовляється говорити, що це означає на практиці. Ця навмисна двозначність є позитивною зміною у порівнянні із західною звичкою до самообмеження у відповідь на російську агресію.
