Якийсь час тому доля привела мене до тренажерної зали. Яка ж я їй вдячна!
Спорт у певному сенсі був зі мною у різні періоди життя. У ранньому дитинстві я гартувалася плаванням. Потім була секція боксу для виховання і сили та волі. Школа навчила спритності на баскетбольно-волейбольному майданчику.
А разом із сум'ятливою молодістю увірвався шейпінг. Здорове тіло виховувало відносно здоровий дух доти, доки робота не забирала весь вільний і невільний час.
Тижні змінювали один одного і складалися в роки, а думки, що треба зайнятися спортом, не залишали свідомість. Перебравши всі можливі спортивні пропозиції нашого міста, я вирішила купити абонемент до тренажерної зали. Інструктор ознайомив мене з правилами етикету, накидав мені комплекс вправ новачка та провів ознайомлювальний курс із обладнанням.
Складного нічого немає – кілька підходів із чіткою кількістю повторень. Величезне приміщення, заставлене купою заліза, вразило і не злякало. Люди з серйозним виразом обличчя неквапливо «працювали», із задоволенням розглядаючи своє відображення у дзеркалі. (До речі сказати, всі виховані та доброзичливі: здрастайте – до побачення, допоможіть – без проблем, підкажіть – будь ласка…)
Після першого тренування кілька днів я не могла сидіти, ходити, лежати, навіть сміятися, боліло скрізь, де м'язи, і де, як мені здавалося, їх і не мало бути.
Це вже потім я перечитала цілу купу спортивної літератури про правила та заборони, зробила висновки, знайшла відповіді на мої безглузді питання та виправила свої помилки.
Декілька місяців нічого особливого не відбувалося з моєю фігурою. Просто було константою гарний настрій та легкість. Вже набагато пізніше став вимальовуватись мускулатурний рельєф. Я навчилася розрізняти м'язи та розуміти, як вони реагують на певні вправи.
Я не належу до категорії людей, які бурчать на своє відображення у дзеркалі. Життя навчило приймати себе таким, яке є. У цьому світі немає ідеальних людей, і кожен має свої недоліки. Тренування змогли дати мені інші відчуття, навчили відчувати своє тіло, бачити, як воно змінюється на краще. Бодібілдинг, як і будь-який спорт, робить людину організованішою і піднімає самооцінку.
Це не той спорт, де беруть швидкість, це навіть і не спорт, а в якомусь сенсі мистецтво. До будівництва власного тіла можна підходити творчо, все залежить від того, що хочеться створити. Людська думка сама по собі має сильну енергетику. Можна на рівні підсвідомості намалювати своє майбутнє тіло та повільними кроками наближати бажаний результат. Для цього знадобиться не один день. У тренажерному залі немає гасел: «Швидко!», «Без зайвих зусиль!» Потрібно буде вкласти особисте бажання та завзятість. Психологи давно помітили такий факт: ми стаємо тими, ким уявляємо себе у своїх думках.
Іноді неважливе самопочуття, поганий настрій, похмура погода чи запрошення на святковий бенкет бар'єром вклинюється у спортивний графік, і ти починаєш себе вмовляти, знаючи, що це потрібно подолати. Є слово “треба”, немає слова “не хочу”. Подяка власного тіла не змушує на себе довго чекати.
Адже якщо є все, навіть абсолютно все, крім єдиного — здоров'я, життя стає тьмяним і нерадісним. А здоров'я, на жаль, не завжди є вічною даністю.
Якщо у вас є і бажання, і можливість, чому б не поєднати їх разом…
