“Тарифні ножиці” в медицині: чи вистачає коштів на складне лікування в Україні?
Національна служба здоров’я України (НСЗУ) стикається з критичною проблемою: встановлені тарифи на медичні послуги часто не покривають реальної собівартості складних лікувальних випадків. Це призводить до значного дефіциту фінансування, який лікарні змушені покривати самостійно, працюючи собі у збиток.
За даними Асоціації міст України, окремі напрямки медичної допомоги отримують фінансування, яке суттєво нижче від реальної вартості послуг. Так, хірургічні втручання недофінансовані приблизно на 30,5%, а стаціонарна терапевтична допомога – на 23,6%. Це означає, що середні тарифи, встановлені НСЗУ, не покривають фактичних витрат медичних закладів.
Наприклад, середній тариф за випадок хірургічного втручання становить близько 9500 гривень, тоді як його собівартість сягає 12 400 гривень. Подібна ситуація спостерігається і в терапії: тариф – приблизно 7200 гривень, а реальна вартість – 8900 гривень. Різниця у 1700 гривень створює серйозний фінансовий тиск на лікарні.
Колишній очільник Міністерства охорони здоров’я Олег Мусій висловлює ще більш песимістичну оцінку, стверджуючи, що середній рівень недофінансування може сягати 50%. Він наголошує, що ця проблема починається з первинної ланки медичної допомоги і стає особливо гострою при лікуванні складних випадків.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець також звертав увагу на цю проблему, пояснюючи, що розрахунки НСЗУ часто не відповідають реальним витратам, ставлячи лікарні у складне становище. Він навів приклад комп’ютерної томографії з контрастом: тариф становить 1200 гривень, хоча реальна вартість процедури приблизно в 2,5 раза вища. Особливо критичною є ситуація з тривалим лікуванням важких поранень, яке НСЗУ покриває як один випадок з незначною доплатою за пролонговану госпіталізацію.
Основні чинники, що впливають на зростання реальної вартості медичних послуг:
- Збільшення вартості лікарських засобів.
- Тривалість та складність лікувального процесу.
- Наявність у пацієнта супутніх захворювань.
- Витрати на енергоносії.
- Рівень заробітної плати медичного персоналу.
Окрім цього, лікарні часто мусять самостійно забезпечувати безперебійне водопостачання, опалення та залучати додаткові медичні бригади, що також збільшує їхні видатки.
Як НСЗУ формує тарифи і чому виникає дефіцит
Голова НСЗУ Наталія Гусак пояснює, що тарифи розраховуються не на основі собівартості кожної окремої послуги, а за принципом “середньозваженого тарифу”. Це означає, що вартість лікування покривається в межах діагностично-споріднених груп (ДСГ), і загальні виплати мають збалансувати як дорожчі, так і дешевші випадки лікування.
Модель розрахунку для стаціонарної допомоги передбачає зарахування випадку лікування до певної ДСГ з відповідним коефіцієнтом складності. Базова ставка множиться на цей коефіцієнт та додаткові коригувальні коефіцієнти. Лікарня отримує певну суму за пролікований випадок, яка не є прямим відшкодуванням усіх витрат (медикаменти, робота персоналу, діагностика, тривалість перебування, енерговитрати тощо).
Проблема виникає, коли реальна вартість значної кількості випадків систематично перевищує отримані виплати. Це особливо помітно при складних операціях, тривалому стаціонарному лікуванні, використанні дорогих препаратів, проведенні численних обстежень або залученні великої кількості медичного персоналу. Гостро цю ситуацію відчувають лікарні, які працюють з пораненими, травмованими, пацієнтами з опіками, яким потрібна реанімаційна допомога, штучна вентиляція легень та інтенсивна діагностика.
Таким чином, дискусія щодо тарифів Програми медичних гарантій зводиться до різних підходів: НСЗУ фокусується на усередненій вартості послуг, тоді як лікарні та місцеве самоврядування акцентують увагу на невідповідності виплат реальним витратам за конкретними видами допомоги. Ця невідповідність і створює так звані “тарифні ножиці”, коли вартість медичних послуг зростає, а державний тариф не встигає її компенсувати.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є надзвичайно важливою для розуміння стану системи охорони здоров’я в Україні. Вона пояснює, чому, попри наявність програми медичних гарантій, лікарні можуть відчувати брак фінансування, а пацієнти – не завжди отримувати повне покриття витрат на лікування. Знання про “тарифні ножиці” допоможе сформувати реалістичні очікування щодо медичної допомоги та розуміння причин можливих труднощів.