Прозорість у впливі: заклик до реєстрації лобістської діяльності в Україні
Голова Національної асоціації лобістів України, Олексій Шевчук, акцентує на нагальній потребі в системному підході до реєстрації та декларування будь-якої діяльності, що має на меті вплив на державні органи. Він висловив занепокоєння щодо існування неконтрольованих адвокаційних структур, які можуть приховувати справжніх бенефіціарів, створюючи небезпечну “сіру зону” впливу.
На сьогоднішній день, будь-яка діяльність, що опосередковано чи безпосередньо стосується законотворчих процесів, зачіпає питання національної безпеки та конституційного устрою. Тому, на думку Олексія Шевчука, усі прояви лобістської діяльності або просування законодавчих ініціатив, які трансформують державні органи, мають бути чітко ідентифіковані та прозоро задекларовані. Це стосується не лише класичного бізнес-лобізму, а й кампаній, спрямованих на внесення змін до Основного Закону, переформатування системи підпорядкування вищих посадових осіб чи реорганізацію державних інституцій.
Необхідність публічного реєстру для лобістської діяльності
Шевчук вважає, що всі суб’єкти, які активно просувають подібні зміни – через законодавчі пропозиції, медійні кампанії, публічні заходи чи адвокаційні тури – мусять бути внесені до публічного реєстру прозорості. Цей реєстр повинен містити відкриті дані про джерела фінансування та кінцевих бенефіціарів.
Усі суб’єкти, які послідовно просувають подібні зміни — через законопроєкти, інформаційні кампанії, акції, адвокаційні тури — мають перебувати в полі публічного реєстру прозорості, з відкритими даними про джерела фінансування та кінцевих бенефіціарів
– вважає Шевчук.
Лобісти та адвокаційні організації повинні мати юридичне зобов’язання не лише реєструвати свою діяльність, а й публікувати інформацію про їхні зв’язки з народними депутатами, обсяги та джерела фінансування, основні напрямки кампаній та оцінку їхнього впливу на формування державної політики.
Запобігання непрозорим кадровим рішенням
Олексій Шевчук також звернув увагу на процедури висування кандидатів на відповідальні державні посади. За його переконанням, така номінація має здійснюватися виключно уповноваженим органом державної влади, наприклад, міністром, а не тимчасово виконуючим його обов’язки, з подальшим затвердженням Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства.
Це не просто формальність, а запобіжник проти кулуарних кадрових рішень, які можуть бути частиною прихованих лобістських чи політичних схем
– наголосив Шевчук.
Він навів приклад нав’язування хибного уявлення про “обов’язковість” проведення конкурсів у тих випадках, коли це не передбачено Конституцією або відповідними законами. Шевчук вважає, що це є формою інформаційної пропаганди, яка намагається надати легітимності практикам, що не мають правового підґрунтя, але презентуються як єдино правильний або “європейський” шлях.
Ми бачимо відверту інформаційну пропаганду на підтримку процедур, які не мають правового підґрунтя, але подаються як єдино “правильний” чи “європейський” шлях, що створює хибну легітимність позаправових практик
– вважає голова Національної асоціації лобістів.
За словами Шевчука, подібні кампанії рідко бувають спонтанними. Часто за ними стоять конкретні групи впливу, які отримують фінансування з грантових коштів або інших цільових джерел. Підготовка законопроєктів, організація масштабних заходів, розробка комунікаційних стратегій та забезпечення медійної присутності вимагають значних фінансових інвестицій. В умовах воєнного стану та трансформації ринку лобістських послуг ризики тіньового фінансування лише посилюються.
За ними стоять конкретні групи впливу, які фінансуються переважно за рахунок грантових коштів чи іншого цільового фінансування — адже підготувати законопроєкт, організувати масштабну акцію, вибудувати комунікаційну стратегію, забезпечити медійну присутність — усе це вимагає суттєвих ресурсів. В умовах воєнного часу та трансформації ринку лобістських послуг ризики тіньового фінансування лише зростають
– наголошує він.
“Сіра зона” впливу під прикриттям громадянського суспільства
Особливе занепокоєння голови Національної асоціації лобістів викликає формування “сірої зони” неконтрольованих адвокаційних структур, що діють паралельно з формалізованим лобізмом.
З одного боку, легальні лобісти зобов’язані звітувати про свої контакти з народними депутатами, урядовцями, посадовцями, працюють у межах Реєстру прозорості й можуть нести відповідальність за порушення. З іншого боку — існують групи осіб без жодного статусу, які не подають декларацій, не реєструються, але систематично зустрічаються з окремими парламентарями, передають їм готові тексти законопроєктів, ініціюють зміни до Конституції та законів — і роблять це “безоплатно” лише на перший погляд. По суті, ми маємо ситуацію, коли зареєстрований лобіст діє під жорсткими процедурними вимогами, а неформальні групи, профінансовані з невідомих джерел, безперешкодно впливають на державну політику у стратегічних сферах. Це породжує асиметрію прозорості й відповідальності: ті, хто діють відкрито, підлягають контролю, тоді як ті, хто претендує на роль “громадянського суспільства”, нерідко залишаються поза будь-якими правилами гри
– пояснив Олексій Шевчук.
Ключовим питанням на сьогодні, на думку Шевчука, є ідентифікація тих, хто фінансує кампанії, спрямовані на зміну функціонування державних органів, реформування Конституції та перебудову системи публічної влади.
Хто цей “спонсор”, в чиїх інтересах відбуваються інформаційні та політичні кампанії, замасковані під технічні реформи чи модернізацію управління. Без відповіді на це питання ми не можемо чесно говорити про справжню демократичну участь, про верховенство права та про доброчесне представництво інтересів у парламенті
– наголосив Шевчук.
Тому Олексій Шевчук наполягає на тому, щоб усі кампанії, націлені на трансформацію діяльності державних органів, зміну конституційних засад чи перепризначення ключових посадових осіб, реалізовувалися виключно через прозорі механізми. Це передбачає внесення даних про організаторів, донорів та кінцевих бенефіціарів до відкритих реєстрів. Лобісти та адвокаційні організації мають бути зобов’язані не лише реєструвати свою діяльність, а й публікувати інформацію про зв’язки з народними депутатами, обсяги та джерела фінансування, тематику кампаній та оцінку їхнього впливу на публічну політику.
Шевчук підкреслив, що йдеться не про заборону адвокації чи громадянської активності, а про забезпечення чесної конкуренції ідей, де суспільство бачить, хто стоїть за кожною “реформою”, кожним законопроєктом чи інформаційною кампанією.
Навпаки — це питання про чесну конкуренцію ідей, де суспільство бачить, хто саме стоїть за кожною “реформою”, кожним законопроєктом, кожною інформаційною кампанією. У сучасній Україні прозорий лобізм має стати не винятком, а стандартом, а тіньовий вплив, замаскований під благі наміри, має бути виявлений, врегульований і, за потреби, обмежений у спосіб, що відповідає Конституції та міжнародним антикорупційним стандартам
– наголосив Олексій Шевчук.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є надзвичайно важливою для громадян, оскільки вона піднімає питання прозорості та підзвітності у процесі прийняття рішень, що впливають на державне управління та законодавство. Розуміння того, хто і як фінансує лобістську діяльність, допомагає критично оцінювати інформацію та формувати власну позицію щодо суспільно важливих питань. Дотримання цих принципів сприятиме зміцненню демократії та верховенства права в Україні.