Психологиня Ольга Голубицька пояснила, що процес звикання першокласника до шкільного життя може тривати до трьох місяців. Діти, які раніше відвідували дитячий садок, зазвичай легше долають цей період.
Перехід до шкільного життя: скільки триває адаптація дитини
Старт навчання у школі – це значний етап у житті дитини, який вимагає часу для пристосування. Психологиня Ольга Голубицька, яка має 16-річний досвід роботи з дітьми та дорослими, поділилася з УНН деталями щодо тривалості адаптації першокласників, типових труднощів та ознак, що можуть вказувати на потребу в професійній допомозі.
Тривалість процесу адаптації
За словами експертки, нормальний період адаптації дитини до школи може тривати до трьох місяців. Однак, індивідуальна швидкість звикання залежить від багатьох чинників, зокрема від готовності самої дитини до навчання.
Більшість дітей дійсно можуть протягом місяця вже адаптуватися не повністю, але їхній каркас, їхня особистість уже може адаптуватися, а якісь деталі можуть відтягуватися. Але багато чого залежить від темпераменту дитини і від її попереднього досвіду. Чи ходила вона в садочок, чи не ходила, який у неї досвід комунікації, яка в неї пізнавальна активність і, найголовніше, чи тестували її на готовність до школи і чи вона до школи готова
– пояснює Ольга Голубицька.
Роль дошкільного виховання
Ольга Голубицька зазначає, що діти, які відвідували дитячий садок, зазвичай легше входять у шкільне життя. Це пов’язано з їхнім попереднім досвідом соціалізації, спілкування з однолітками та взаємодії з дорослими.
Найкраще до школи адаптуються діти, які ходили в садочок. Тому що вони вже звикли до соціуму, до того, щоб перебувати у великій кількості людей, звикли до того, що є одна доросла людина, яку вони слухають, звикли до правил, звикли до занять. І вони набагато легше адаптуються до школи, ніж діти, які не ходили в садочок
– наголошує експертка.
Коли тривога батьків виправдана
Надто затяжна адаптація може свідчити про глибші проблеми, ніж просто звикання до нового оточення.
Якщо вже зима і дитині все ще важко, і вона, наприклад, тільки й робить, що хворіє нон-стоп, з вересня весь час є якісь хвороби, є якісь дуже гострі реакції, є якісь нічні жахи, тоді ми починаємо розуміти, що з дитиною щось відбувається. І це вже не про адаптацію, а про якусь тривогу або про якийсь паралельний процес, який дитина може проживати
– зауважила психолог.
На що звертати увагу батькам
Після перших тижнів навчання батькам важливо уважно спостерігати за реакцією дитини на школу. Експертка радить стежити за її самопочуттям, якістю сну та тим, як дитина описує свої шкільні будні.
Звертаємо увагу на здоров’я, на сон і на те, в принципі, про що говорить дитина. І в ідеалі перші класи так створені, що особливо перше півріччя там немає таких супероцінок. І багато чого залежить від школи, від класу і від того, як батьки обирали ще вчителя
– радить Ольга Голубицька.
Якщо дитина щоранку виявляє небажання йти до школи, батькам слід перш за все з’ясувати причину такого стану. Психологиня наголошує на важливості не знецінювати почуття дитини, а спільно шукати шляхи зробити шкільне середовище більш безпечним та комфортним.
Треба зрозуміти, що саме конкретно відбувається. Якщо це тільки перші дні, важливо з нею проговорювати, що це нормально, що тобі досить складно, це зовсім новий світ. Давай поговоримо, як ми можемо зробити цей новий світ тобі безпечнішим
– підкреслила експертка.
Поширені батьківські помилки
Серед типових помилок батьків, які можуть ускладнювати адаптацію дитини, психологиня виділяє завищені очікування та постійні порівняння дитини з іншими. Також негативно впливають вимоги щодо швидкого звикання та заборона виражати емоції.
Порівняння дуже руйнівне для дітей. Високі очікування і відсутність права на помилку, вимоги до швидкої адаптації та заборона емоцій – “ти не маєш так реагувати”, “чого ти так нервуєш”, “все ж добре”, “візьми себе в руки” – це знецінювальні фрази
– наголосила психолог.
Коли варто звернутися до фахівця
За словами Ольги Голубицької, консультація дитячого психолога необхідна, якщо у дитини тривалий час спостерігаються психосоматичні прояви, проблеми зі здоров’ям або сильні тривожні реакції. Різкі зміни в поведінці, зокрема уникнення спілкування з однолітками та батьками, також можуть бути сигналом. Однак, короткочасне бажання побути на самоті під час адаптації саме по собі не завжди є приводом для занепокоєння.
Коли дуже довго триває психосоматика, є проблеми зі сном, жахи і якісь такі реакції – панічні, тривожні, коли дитина не регулюється, тоді, звісно, одразу потрібно йти до психолога. Якщо дитина була жвава, а потім різко замкнулася, це теж може бути сигналом. Але важливо відрізняти звичайне дистанціювання дитини, яка переживає стрес, від ізоляції
– резюмувала Ольга Голубицька.
Успішне пристосування до школи залежить не тільки від дитини, але й від її готовності до навчання, попереднього соціального досвіду, шкільної атмосфери та стосунків з учителем. Батькам важливо підтримувати дитину, уникати тиску щодо швидких результатів та дозволяти їй робити помилки.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація буде корисною для батьків першокласників, оскільки допоможе зрозуміти, що процес адаптації дитини до школи є індивідуальним і може тривати певний час. Знання про типові труднощі, можливі помилки батьків та ознаки, що вимагають уваги фахівця, допоможуть батькам створити сприятливе середовище для своєї дитини та ефективніше долати виклики першого шкільного року.