Рада громадського контролю при НАБУ: чи справді це майданчик для заробітку, а не громадського нагляду?
Ветеран українсько-російської війни та ініціатор проєкту “Стоп-паразит” («Grant Watch Ukraine») Володимир Бойко висловив категоричну думку, що Рада громадського контролю (РГК) при Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) перетворилася на інструмент для отримання прибутків, а не на орган, що здійснює реальний громадський нагляд. Він підкреслив, що члени цієї Ради часто не мають жодного стосунку до громадянського суспільства, а саме Бюро, на його думку, не зосереджене на боротьбі з корупцією.
«Рада громадського контролю при НАБУ – це виключно платформа для отримання фінансової вигоди, і прагнення потрапити до неї зумовлене саме цим», – наголосив Бойко, передає УНН.
Він також навів думку колишньої голови Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції України Тетяни Козаченко, яка назвала РГК при НАБУ «завчасно сформованою узгодженою тусовкою». За словами Козаченко, система обрання її членів не має жодного стосунку до демократичних принципів, верховенства права чи справжнього громадського контролю.
«Нас цинічно обманюють у всьому. Вибори до Ради громадського контролю НАБУ – це ФІКЦІЯ», – цитує Бойко висловлювання Козаченко з її сторінки у Facebook. Приводом для такої різкої критики стало те, що незадовго до виборів до РГК, Козаченко опублікувала список з 15 кандидатів, які, як виявилося, згодом і стали переможцями серед 44 претендентів. Ветеран зазначив, що це були «професійні громадські активісти», яких вона передбачила.
Категорії членів РГК: від «грабокрадів» до «новачків»
Володимир Бойко виділив три основні категорії осіб, які протягом 11 років існування РГК при НАБУ намагалися отримати до неї доступ:
- Перша категорія: Це ті, хто вже залучений до розкрадання міжнародної допомоги. Членство в РГК для них – це спосіб здобути «солідність» при поданні заявок на нові гранти. Бойко згадав Віталія Шабуніна, Дмитра Шерембея та Олексія Гриценка як типових представників цієї групи в минулому. Наразі вони, за його словами, переорієнтувалися на інші схеми заробітку, звільнивши «місця» для представників наступних категорій.
- Друга категорія: Сюди входять «активісти», які фактично обслуговують корупціонерів, що вже потрапили або можуть потрапити до поля зору НАБУ. Бойко констатував, що нині це «основний контингент активістів» у різних «громадських радах».
- Третя категорія: Це «новачки», які лише шукають власне місце під сонцем і сподіваються згодом потрапити до першої або другої групи.
Як приклад «професійного громадського активіста» Бойко навів Романа Маселка, який у 2015 році, разом з Віталієм Шабуніним, Дмитром Шерембеєм та Олексієм Гриценком, став членом РГК при НАБУ. Ветеран наголосив, що ці особи, балотуючись до Ради, подавали недостовірну інформацію про себе.
Зокрема, за словами Бойка:
- Шабунін приховав інформацію про земельну ділянку в Бориспільському районі.
- Шерембей не вказав у автобіографії майже 10-річний період роботи у виправних установах, оскільки був тричі засуджений за квартирні крадіжки.
- Син полковника Гриценка приховав той факт, що на момент балотування був чинним депутатом Київради.
Раніше експерт В’ячеслав Панасюк також звертав увагу на ймовірні порушення під час голосування до РГК. Він зазначив, що аналіз відкритого протоколу виявив низку аномалій, таких як масове дублювання бюлетенів, незвично високу підтримку певних кандидатів та різке зростання активності наприкінці голосування, що вимагає незалежного аудиту.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є важливою для тих, хто цікавиться діяльністю антикорупційних органів та громадським контролем в Україні. Вона піднімає питання про прозорість виборчих процесів до контролюючих рад та ефективність їх роботи, що безпосередньо впливає на боротьбу з корупцією в країні.