## Україна на порозі власного виробництва ракет Patriot: детальний аналіз можливостей та викликів
Президент США Дональд Трамп надав Україні офіційний дозвіл на розгортання виробництва ракет до зенітно-ракетних комплексів Patriot. Цей вагомий крок, підтриманий оборонним гігантом Lockheed Martin, відкриває нові перспективи для посилення обороноздатності країни. Президент України Володимир Зеленський висловив оптимізм, зазначивши технічну можливість налагодження виробництва вже до кінця 2026 року.
Ініціатива щодо локалізації виробництва ракет для систем Patriot викликає значний інтерес як серед фахівців, так і серед громадськості. Наразі залишається чимало невизначених моментів щодо специфіки отриманої ліцензії, місця розгортання виробничих потужностей та часових рамок запуску. Нижче наведено аналіз ключових аспектів цього важливого питання, підготовлений на основі матеріалів УНН.
Одразу після заяви про надання Україні ліцензій на виготовлення ракет, виробник, компанія Lockheed Martin, висловила свою підтримку цьому рішенню. Президент України Володимир Зеленський тоді ж зазначив: «Ми очікуємо, що до кінця 2026 року наша українська команда матиме технічну можливість виробляти американські ракети».
В умовах зростання російських загроз, зокрема застосування балістичних ракет по цивільних об’єктах, можливість виробляти власні ракети для Patriot є надзвичайно важливою. Комплекси Patriot зарекомендували себе як ефективний засіб протидії балістичним ракетам. Однак, ракети PAC є дефіцитними та дорогими. Річне виробництво сягає трохи більше 600 одиниць, тоді як потреби України оцінюються приблизно у 2000 перехоплювачів щорічно. Військовий експерт Олексій Гетьман пояснює це тим, що для збиття однієї балістичної ракети часто використовують від двох до трьох ракет PAC-3, оскільки ймовірність успішного ураження зростає з кожним додатковим пуском.
Постає питання, які саме ракети будуть вироблятися в Україні: чи це будуть PAC-2 GEM-T від Raytheon, чи більш сучасні PAC-3 MSE від Lockheed Martin. За даними видання Kyiv Independent, йдеться про передові ракети PAC-3. Варто зазначити, що окрім США, ліцензію на їх виробництво має лише Японія.
Досвід інших країн
Японія
- У 2006 році Токіо отримав угоду на виробництво ракет Patriot на заводах Mitsubishi Heavy Industries.
- Програма спочатку охоплювала PAC-2 CRI, згодом – PAC-3 MSE.
- Серійне виробництво вдалося налагодити приблизно за два роки.
- Однак, повна локалізація виробництва не була досягнута: критичні компоненти, зокрема головки самонаведення від Boeing, досі постачаються зі США.
- Щорічний випуск ракет становить близько 20 одиниць, експорт не передбачений.
Німеччина
- Німеччина отримала ліцензію на виробництво ракет PAC-2 GEM-T.
- Компанії MBDA Deutschland та Raytheon домовилися про спільне виробництво ще у 2022 році.
- Завод має розпочати роботу у вересні 2024 року, а перші ракети очікуються у 2027 році.
- Планова потужність заводу – 180 перехоплювачів на рік.
Польща
- У 2018 році Польща отримала дозвіл на виробництво бічних маневрових двигунів для ракети PAC-3 MSE.
- Виробничу лінію сертифікували лише у вересні 2025 року.
- Польща наразі розглядає можливість отримання ширшої ліцензії на повне виробництво ракети PAC-3 MSE.
Більшість фахівців сходяться на думці, що Україна отримає ліцензію на виробництво PAC-3, проте це, ймовірно, означатиме збирання ракет із імпортних комплектуючих. Економічний експерт Олег Пендзин зазначає: «Це ліцензія на збирання ракет з комплектуючих, які виробляються підрядниками. Це складний виріб, і нам дають право на збирання усіх елементів у кінцевий виріб».
Терміни, бюрократія та виробничі потужності
Швидкість запуску виробництва ракет залежить від низки факторів:
- Отримання ліцензій та технічної документації: Це перший і найважливіший етап.
- Бюрократичні процедури: Незважаючи на спрощення, спільне міжнародне виробництво вимагає багато часу на узгодження.
- Дефіцит комплектуючих: Фахівці з Норвезького інституту оборонних досліджень припускають, що український завод зможе виготовляти 200-300 перехоплювачів на рік, що значно менше за потреби.
- Підготовка фахівців: Необхідне навчання кваліфікованого персоналу.
- Виробничі потужності: Потрібні сертифіковані заводи, які можуть бути розташовані як в Україні, так і в Європі.
Військовий експерт Дмитро Снєгирьов висловлює думку, що виробництво може бути розгорнуте в Німеччині, враховуючи наявний досвід, безпекові умови та промислову базу. Це дозволить прискорити процес, адже не доведеться створювати все з нуля. Однак, навіть у цьому випадку, старт виробництва може зайняти близько року, а сам виробничий цикл ракети – до 24 місяців.
Якщо ж виробництво буде налагоджене в Україні, то, за оптимістичними прогнозами, це займе 2-3 роки, а за песимістичними – до 6 років. Це тривалий термін, враховуючи поточні потреби.
Альтернативні рішення
Експерти наголошують на важливості пошуку не стільки альтернативи, скільки доповнення до ракет Patriot. Серед ефективних варіантів розглядаються:
- SAMP/T NG: Оновлена франко-італійська система.
- THAAD: Ще один американський комплекс.
- Українська ракета FP-7.x: Розробка компанії Fire Point, яка має стати ключовою ракетою європейської антибалістичної системи Freyja.
FP-7.x вже пройшла льотні випробування. Її інтеграція з європейськими компонентами (командні пункти, радари, головки самонаведення) прискориться після підписання спільної декларації про Антибалістичну коаліцію. Компанія Fire Point готова ділитися технологіями, що сприятиме масштабуванню виробництва. Вартість ракети FP-7.x (без головки самонаведення) становить близько 500 тисяч доларів, з головкою – 750-800 тисяч доларів, що значно дешевше за аналоги.
Економіст Олег Пендзин висловлює більше надії на українську розробку FP-7.x, ніж на швидке налагодження виробництва PAC-3. Fire Point розраховує на перші перехоплення цілей до кінця 2027 року.
Порада від АіФ UA:
Ця новина є надзвичайно важливою для України, адже вона відкриває шлях до посилення власної протиповітряної та протиракетної оборони. Можливість виробляти ракети Patriot, навіть шляхом збирання з комплектуючих, значно зменшить залежність від поставок із-за кордону та дозволить швидше реагувати на потреби фронту. Водночас, слід уважно стежити за розвитком подій щодо термінів, локалізації та вартості виробництва, а також розглядати альтернативні українські розробки, які можуть стати ефективним доповненням.