Зцілення душі… Задоволення потреб у психічному здоров’ї для українських військових ветеранів

Як можна полегшити їхні страждання, коли країна нарешті зможе відновитися?

Нинішня війна, розв’язана Росією проти України, є трагедією величезного масштабу, яка, безсумнівно, спричиняє глибокі психологічні травми та матиме тривалі наслідки для військових і цивільних, не кажучи вже про біженців. «У моєму дослідженні я викладаю, як організувати надання психологічної допомоги українським ветеранам», – пояснює експерт Королівського медичного корпусу Великої Британії (RAMC) Мартін П. Діл. Деталі – у матеріалі, підготовленому автором для «Вокс Україна».

Більшість досліджень, присвячених ветеранам, переважно з США та Великої Британії, не є релевантними для російсько-української війни, яка є конфліктом на виживання та боротьбою за національну ідентичність. На відміну від американських і британських ветеранів, українські ветерани повертаються до спустошеної країни, яка все ще веде екзистенційну боротьбу за своє існування, і до домівок, де їхні близькі так само глибоко травмовані війною.

Понад мільйон працездатних чоловіків і жінок є ветеранами, і така значна кількість унеможливлює будь-яке виділене забезпечення для них, особливо враховуючи масовий тягар психічних проблем, пов’язаних із травмою війни, серед населення в цілому (World Economic Forum, 2022). Що ж можна зробити для полегшення їхніх страждань, коли країна нарешті зможе відновитися? Фізичну інфраструктуру відновити відносно легко, тоді як зраненим душам потрібна значно складніша допомога.

Запобіжні заходи мають починатися з особового складу: як показали дослідження американців під час Другої світової війни (див. Jones et al. (2010), Killgore et al. (2008)), за винятком осіб із чіткою історією психічних захворювань, скринінг новобранців для виявлення тих, хто може не витримати навантаження, є неефективним. Однак було доведено, що зменшення або уникнення вживання алкоголю учасниками бойових дій ефективно знижує кількість зривів під час служби. Командирів слід навчати розпізнавати проблеми психічного здоров’я у комбатантів. Адже, попри будь-які медичні рекомендації, саме їм доведеться вирішувати, чи солдат є «хворим» і потребує лікування (а за потреби й евакуації з поля бою), чи «боягузом», який заслуговує на покарання.

Під час навчання для майбутніх командирів британської армії я три дні присвятив вивченню методів дисциплінування та покарання солдатів, але зовсім нічого не дізнався про їхнє психічне здоров’я. Таке навчання не потребує багато часу і могло б легко бути включене до наявних курсів для старших офіцерів, які вперше готуються до командирських посад. Вони повинні усвідомлювати, що залучення солдатів із психічними розладами до бойових дій (чиї дії можуть виявитися гіршими за бездіяльність) не лише знижує загальну бойову ефективність підрозділу, але й створює адміністративне, медичне, а нерідко й юридичне навантаження, яке відволікає командира від виконання його прямого обов’язку.

Психічні розлади та суїциди частіше трапляються серед молодих неодружених військовослужбовців чоловічої статі, які також найменше звертаються по допомогу (Crawford et al., 2009). Стигматизація та небажання чоловіків визнавати проблеми з психічним здоров’ям залишаються значною перешкодою для лікування. Перетворення страждань та гніву на зловживання алкоголем, наркотиками, домашнє та сексуальне насильство є поширеним явищем після повернення з бойових завдань, як і так звана «ризикована» поведінка (нерозсудливе водіння, азартні ігри, бійки, безладні статеві зв’язки тощо). Все це, звісно, підживлюється надмірним вживанням алкоголю (Thomson et al., 2011).

Певні ознаки серйозної кризи психічного здоров’я серед ветеранів війни в Україні вже спостерігаються. Дослідження Української фундації громадського здоров’я за 2020 рік показало, що психологічної підтримки потребували 57% ветеранів.

У 2021 році заступниця міністра у справах ветеранів Інна Драганчук повідомила, що з 2014 року 700 українських ветеранів скоїли самогубство, і визнала, що відстежувати колишніх військових було складно, а кількість суїцидів. . . «може бути суттєво заниженою». Психологічний вплив війни виходить далеко за межі її безпосередніх учасників. Багато ветеранів США та Великої Британії, включаючи старших ветеранів минулих війн, відчули загострення симптомів, спостерігаючи за висвітленням бойових дій в Україні у засобах масової інформації.

Після завершення війни психологічна допомога постраждалим ветеранам, ймовірно, буде досить обмеженою, враховуючи їхню велику чисельність. Отже, потрібна координація зусиль з надання психологічної підтримки (особливо з боку неурядових та гуманітарних організацій), щоб уникнути дублювання роботи та забезпечити рівний доступ до такої допомоги відповідно до потреб (хоча координація цих зусиль може бути певним викликом для урядових структур). Існуючі ресурси недостатні, тому їх слід використовувати розумно та ефективно. Наприклад, місцеві групи взаємодопомоги для ветеранів та їхніх родин, за умови координації та нагляду з боку фахівців з психічного здоров’я, є більш ефективним використанням ресурсів, ніж спроби забезпечити індивідуальну терапію для обмеженої кількості осіб. Практична підтримка (їжа, тепло, притулок, безпека та захист) є необхідною умовою для ефективності будь-якої психологічної допомоги.

Фахівці з психічного здоров’я відіграють ключову координаційну та наглядову роль, надають консультації з питань політики, проводять навчання та готові працювати з найскладнішими випадками. На національному рівні зусилля зі зменшення стигматизації та спрощення процесу звернення по допомогу слід активно просувати через медіа, щоб охопити якомога ширше коло людей. Підвищення обізнаності та сприяння відкритому обговоренню проблем психічного здоров’я забезпечують половину успіху та мотивують ветеранів шукати допомоги. Хоча медична освіта є очевидною платформою для цього, використання драматичних та художніх творів для висвітлення реальних проблем, а також залучення лідерів громадської думки, які діляться власним досвідом боротьби з проблемами психічного здоров’я, водночас “легітимізуючи” страждання інших, є потенційно потужними інструментами для впливу на поведінку багатьох людей. Політики (включно з президентом) та ключові громадські діячі в країні повинні демонструвати лідерство у цьому питанні. Вони є зразками для наслідування, які можуть значно сприяти зменшенню стигми та заохоченню відкритого обговорення питань психічного здоров’я. Виробників кіно- та телевізійної продукції слід заохочувати до висвітлення проблем психічного здоров’я, з якими стикаються ветерани, що повертаються, у фільмах, телефільмах і серіалах. Допомагати ветеранській спільноті може кожен, а не лише лікарі та психологи.

Військовослужбовці та військовослужбовиці страждають від стресу та перенапруження набагато більше, ніж від куль та бомб. Розуміння цього може значно підвищити ефективність будь-якого лікування чи психотерапевтичного втручання. В Україні багато зруйнованих будівель, які потребують відновлення, але відновлення зранених душ значної частини ветеранської спільноти буде незмірно складнішим завданням. Тому цивільні, політики та професіонали різних галузей мають докладати зусиль для розуміння проблем, з якими стикаються ті, хто ризикував власним життям, захищаючи та оберігаючи спосіб життя своїх співгромадян.

Література

Thomson J et al. (2011) Effects of combat deployment on risky and self-destructive behaviour among active duty military personnel. J. Psychiatric research. Oct, 45(10): 1321-1231. doi: 10.1016/j.psychires.2011.04.003. Epub 2011 May 6.
Chen, A. & Melwani M. (2022). Battle against the Mind: The mental health of Ukraine’s soldiers. BMJ: British Medical Journal (online), 378, o1921.
Crawford, M. J., Sharpe, D., Rutter, D., & Weaver, T. (2009). Prevention of suicidal behaviour among army personnel: A qualitative study. Journal of the Royal Army Medical Corps, 155(3), 203–207.
Jones, N., Fear, N. T., Jones, M., Wessely, S., & Greenberg, N. (2010). Long-term military work outcomes in soldiers who become mental health casualties when deployed on operations. Psychiatry, 73(4), 352–364. doi.org/10.1521/ psyc.2010.73.4.352
Killgore, W. D., Cotting, D. I., Thomas, J. L., Cox, A. L., McGurk, D., Vo, A. H., Castro, C. A., & Hoge, C. W. (2008). Post-combat invincibility: Violent combat experiences are associated with increased risk-taking propensity following deployment. Journal of Psychiatric Research, 42(13), 1112–1121.
Richard Gabriel (1987). No more Heroes. Madness and psychiatry in war.

Автори: