№ 32/33 (1553/1554) 17 Серпня 2026 р. RSS Стрічка, Новини фармацевтики та фармації, Фармацевтика та фармація Поділитися Навіть коли надворі панує літо, час відпусток та відпочинку, ця ідилія приховує небезпеку. Особливо це стосується тривалої спеки, яка може суттєво зашкодити здоров’ю. Ризику піддається не лише людина на пляжі під палючим сонцем, а й у задушливому, спекотному приміщенні чи транспорті. Про наслідки надмірного теплового впливу, надання першої допомоги та методи профілактики – читайте у статті.
Патології, спричинені перегріванням
З огляду на глобальні кліматичні зміни та аномальне підвищення літніх температур, виконання професійних обов’язків на відкритому повітрі або у виробничих умовах наражає людей на значне термічне навантаження. Залежно від того, наскільки порушено терморегуляцію та водно-сольовий баланс, теплові ураження класифікують на різні клінічні форми, кожна з яких потребує специфічного втручання.
Найбільш небезпечним станом, що загрожує життю, є тепловий удар. Він виникає, коли центральна система терморегуляції гостро відмовляє, призводячи до припинення або неефективності потовиділення (ангідрозу) та стрімкого підвищення внутрішньої температури тіла понад 38–40 °C протягом 10–15 хвилин. Тепловий удар може розвиватися через зовнішню спеку та високу вологість, які ускладнюють випаровування поту (найчастіше страждають ті, хто гірше адаптується: немовлята, літні люди та пацієнти з серцевими захворюваннями). Також він може виникати через внутрішнє тепло, що інтенсивно виробляється м’язами під час важкої роботи чи тренувань (можливий навіть за помірної погоди, якщо тіло не встигає охолонути) (Morris A. et al., 2026).
Хоча сонячний удар є різновидом теплового, їхні причини та механізми розвитку відрізняються. Ключова відмінність полягає в тому, що саме перегрівається. Сонячний удар виникає виключно через тривалий вплив прямих сонячних променів на незахищену голову. Це спричиняє локальне перегрівання головного мозку, а не всього тіла. Сонце викликає швидке розширення судин мозку, сильний приплив крові та набряк тканин, що призводить до різкого зростання внутрішньочерепного тиску. Як наслідок, неврологічні симптоми — сильний головний біль, нудота, блювання та галюцинації — з’являються ще до того, як перегріється все тіло.
Менш агресивним, але також небезпечним станом є теплове виснаження. Воно розвивається внаслідок системної дегідратації та гіпонатріємії — критичної втрати води та солей з потом (Backer H.D. et al., 2026).
До легших, але фізіологічно значущих проявів теплового стресу належать:
- Теплове синкопе (непритомність): короткочасна втрата свідомості або ортостатичне запаморочення, спричинене периферичною вазодилатацією на тлі зневоднення та відсутності акліматизації (Binkley H.M. et al., 2002).
- Теплові судоми: болісні спазми великих м’язових груп рук, ніг або живота через локальний дефіцит електролітів. Це ранній індикатор теплового виснаження, що вимагає припинення роботи та відновлення водно-сольового балансу ізотонічними розчинами.
- Пітниця: дерматологічна реакція у вигляді дрібних еритематозних папул та везикул у місцях найбільшого тертя та накопичення поту (шия, пахви, згини кінцівок) за умов високої вологості. Цей стан не потребує екстреної допомоги, окрім підтримання чистоти та сухості уражених ділянок і перебування в прохолодніших умовах для відновлення нормального випаровування поту (Savioli G. et al., 2022).
Тривалий тепловий стрес вкрай небезпечний, адже може призвести до відмови внутрішніх органів, глибокої коми, руйнування м’язів, гострої ниркової та серцевої недостатності, уражень нервової системи і навіть мати летальні наслідки.
Хто перебуває в групі найвищого ризику?
Аналіз груп ризику та супутніх патофізіологічних факторів дозволяє чітко визначити категорії пацієнтів, найбільш вразливих до теплового стресу.
Першу критичну групу становлять немовлята та діти раннього віку. Їхня система терморегуляції функціонально незріла, а високе співвідношення площі поверхні тіла до його маси спричиняє прискорене зовнішнє нагрівання. Це ускладнюється нижчою інтенсивністю потовиділення та зниженим порогом чутливості до зневоднення, на тлі повної залежності від поведінкового контролю з боку дорослих.
Особливим і вкрай небезпечним поведінковим фактором є залишення дітей у зачиненому транспортному засобі. Через парниковий ефект сонячне випромінювання стрімко нагріває внутрішні поверхні автомобіля, які починають перевипромінювати інфрачервоне тепло в замкнений простір. За таких умов, навіть за помірної зовнішньої температури повітря, температура в салоні лише за 10 хвилин може досягти критичних 40 °C і вище, спричиняючи у дитини тепловий удар надзвичайно швидко.
Другою вразливою віковою категорією є особи похилого віку. У них адаптаційні механізми згасають через інволютивні зміни. Спостерігається зниження шкірного кровотоку, зменшення кількості функціонуючих потових залоз і притуплення відчуття спраги, що веде до хронічного зневоднення, особливо за наявності серцево-судинної патології або цукрового діабету.
Окрему групу ризику становлять особи з високим рівнем ендогенного теплоутворення, зокрема спортсмени, військовослужбовці та робітники фізичної праці. Під час інтенсивної роботи на відкритому повітрі швидкість генерації метаболічного тепла скелетними м’язами перевищує можливості організму щодо його розсіювання.
Суттєвим обтяжувальним чинником є прийом певних груп лікарських засобів, застосування яких може впливати на процеси тепловіддачі. Зокрема:
- Антихолінергічні препарати, трициклічні антидепресанти та нейролептики: блокують мускаринові рецептори, викликаючи ангідроз — пряме пригнічення виділення поту. Нейролептики додатково пригнічують терморегуляційний центр гіпоталамуса.
- Деякі антигістамінні засоби: виявляють виражений холінолітичний ефект та знижують секрецію потових залоз.
- Діуретики та проносні препарати: примусово виводять рідину та іони натрію і калію, стимулюючи системний електролітний дисбаланс, що прискорює розвиток теплового виснаження та судом.
- Бета-адреноблокатори: знижуючи серцевий викид, обмежують здатність периферичних судин шкіри до розширення, блокуючи перенесення тепла від ядра тіла до його поверхні.
- Препарати літію: в умовах спеки та зневоднення стають токсичними, оскільки зниження ниркового кліренсу стрімко підвищує їхню концентрацію в плазмі крові.
Синергічно з цими факторами діє алкоголь, який пригнічує вазомоторні центри, посилює діурез, прискорюючи зневоднення, та дезорієнтує поведінкові реакції людини, повністю нівелюючи контроль над власним станом.
Симптоми, які мають насторожити
Клінічна картина теплових уражень розвивається стадійно, демонструючи послідовне виснаження компенсаторних механізмів організму — від початкових локальних реакцій до генералізованого системного збою.
На етапі первинних проявів патологічний процес обмежується дерматологічними та локальними м’язовими реакціями, як-от папульозно-везикульозний тепловий висип у зонах активного потовиділення та болісні спазми скелетних м’язів верхніх і нижніх кінцівок або черевного преса, зумовлені первинним дефіцитом електролітів.
У міру прогресування гіпертермії та наростання водно-сольового дисбалансу розвивається синдром загального ендогенного виснаження, що проявляється вираженою астенією, дифузним головним болем, системним запамороченням, нудотою та блюванням центрального генезу.
Перехід стану у критичну фазу характеризується декомпенсацією серцево-судинної та дихальної систем, що проявляється вираженою тахікардією, задишкою, артеріальною гіпотензією, а також початковими неврологічними розладами у вигляді дезорієнтації, галюцинаторного синдрому та транзиторного синкопе.
Патогномонічним маркером прогресування стану до теплового удару є раптове припинення потовиділення. Шкірні покриви стають гарячими, гіперемованими та абсолютно сухими, що свідчить про повне виснаження ресурсів евапораційного охолодження тіла. Центральною ланкою вираженого теплового удару є стрімка гіперпірексія з підвищенням внутрішньої температури ядра понад 40 °C, яка супроводжується глибоким пригніченням або психомоторним збудженням центральної нервової системи. Неврологічний дефіцит коливається від сплутаності свідомості, дизартрії та делірію до вираженої агресії, генералізованих тоніко-клонічних судом і глибокої коми. Соматичний статус пацієнта обтяжується затуманенням зору, блюванням, критичним тахіпное, ниткоподібним пульсом та колапсом. При цьому стан шкірних покривів диференціюється залежно від форми патології: при класичному тепловому ударі шкіра суха та гаряча через ангідроз; тоді як при екзерційному типі, зумовленому надмірним фізичним навантаженням, вона може залишатися вологою від профузного поту на тлі збереженої, але абсолютно неефективної секреції потових залоз.
Алгоритм допомоги при тепловому ударі
У разі підозри на розвиток теплового удару першочерговим є негайний виклик екстреної медичної допомоги. До приїзду медичної бригади терапевтична стратегія має бути повністю спрямована на екстрене фізичне зниження температури тіла.
- Постраждалого необхідно терміново перемістити із зони теплового впливу в затінене або кондиціоноване приміщення з активною вентиляцією.
- Охолодження має здійснюватися шляхом безперервного зрошення шкірних покривів водою кімнатної температури з одночасним обдуванням, накладання холодних вологих компресів із їхньою щохвилинною ротацією, а також локального застосування пакетів із льодом на зони проєкції магістральних судин — шийну, пахвову та пахову ділянки.
Під час надання першої допомоги діють суворі фармакологічні та поведінкові обмеження. Категорично заборонено застосовувати класичні жарознижувальні засоби, зокрема антипіретики чи нестероїдні протизапальні препарати, оскільки патогенез теплового удару не пов’язаний із простагландиновим зміщенням установчої точки терморегуляції в гіпоталамусі, як при інфекційній лихоманці. Їхнє введення лише посилить гепато- та нефротоксичність. Крім того, забороняється проведення пероральної регідратації пацієнтам із пригніченням свідомості, сплутаністю або психомоторним збудженням через критично високий ризик аспірації рідини та розвитку гострої асфіксії чи аспіраційної пневмонії.
Своєчасне зниження температури тіла до безпечних субфебрильних показників протягом перших 30 хвилин з моменту проявів суттєво покращує прогноз та мінімізує ризик довгострокових ускладнень.
Як запобігти та що робити?
Профілактика теплових уражень та менеджмент станів, пов’язаних із гіпертермією, базуються на модифікації поведінкових чинників, оптимізації мікроклімату та корекції водно-електролітного балансу для підтримання адекватного гомеостазу організму.
Центральною ланкою превентивної стратегії є раціональна гідратація, яка має здійснюватися до моменту появи суб’єктивного відчуття спраги, оскільки остання свідчить про вже наявний початковий дефіцит внутрішньоклітинної рідини. Оптимальним є регулярне споживання чистої води кімнатної температури невеликими порціями протягом усього дня. При цьому небажаним є споживання екстремально холодних рідин (через ризик індукції локальних спазмів гладких м’язів шлунка), цукровмісних напоїв, міцної кави та алкоголю (за рахунок осмотичних та нейрогуморальних механізмів посилюють діурез і прискорюють зневоднення).
Для запобігання дефіциту солей та розвитку теплових судом доцільно вживати мінералізовані лужні води або збалансовані ізотонічні електролітні розчини.
Крім того, рекомендується одягатися «по погоді»: вільний одяг світлих відтінків із натуральних тканин, як-от льон та бавовна, що забезпечують безперешкодну конвекцію та випаровування поту (на відміну від синтетичних матеріалів, які створюють ефект штучного парника). Обов’язковими є використання сонцезахисних окулярів, головних уборів для запобігання прямому радіаційному впливу сонячних променів на головний мозок, а також топічних засобів із високим фактором захисту від ультрафіолету (SPF), які наносяться на відкриті ділянки шкіри за 15–20 хвилин до виходу.
Ендогенне теплове навантаження мінімізують шляхом коригування добового графіка: інтенсивні фізичні навантаження, спортивні тренування чи важку працю переносять на ранні ранкові або пізні вечірні години, повністю уникаючи активності в період пікової сонячної радіації з 11:00 до 16:00. Для довгострокової адаптації доцільно проходити поступову теплову акліматизацію протягом 2 тижнів, що дозволяє організму оптимізувати поріг потовиділення та серцево-судинну відповідь.
Використання кондиціонерів має бути помірним: різниця між зовнішньою та внутрішньою температурою не повинна перевищувати 5–7 °C, а зниження параметрів має відбуватися ступінчасто (щоб уникнути гострого судинного спазму, респіраторних інфекцій або локальних міозитів від прямого потоку холодного повітря).
За відсутності систем кондиціонування в денний час вікна слід щільно зачиняти та затінювати щільними шторами або жалюзі, відкриваючи їх лише вночі для природної вентиляції. Важливо враховувати, що за умов підвищення температури в приміщенні понад 37 °C звичайні побутові вентилятори втрачають ефективність і можуть посилювати конвекційне нагрівання тіла, тому в таких випадках безпечніше тимчасово перебувати в охолоджуваних громадських локаціях.
Для м’якого зниження температури тіла також ефективним є прохолодний душ або ванна з поступовим зниженням температури води до комфортного рівня.
Додатковим ендогенним фактором зниження теплового навантаження є корекція раціону в бік полегшення процесів травлення (у пріоритеті – легкозасвоювана їжа з високим вмістом ендогенної вологи, свіжі овочі, фрукти, ягоди та кисломолочні продукти).
Наостанок, соціально-медична відповідальність передбачає безкомпромісну заборону на залишення дітей та тварин у зачинених автомобілях навіть на короткий час, а також активний патронаж та моніторинг стану осіб з обмеженою автономією (пацієнти з когнітивним дефіцитом, літні та лежачі хворі).
Поширені запитання
Як відрізнити тепловий удар від сонячного?
Головна відмінність полягає в тому, що сонячний удар виникає виключно через дію прямих сонячних променів на незахищену голову і призводить до локального перегрівання головного мозку, тоді як тепловий удар є наслідком загального порушення терморегуляції всього тіла.
Які симптоми можуть свідчити про розвиток теплового удару?
До найбільш небезпечних ознак належать висока температура тіла, порушення свідомості, сильний головний біль, нудота, блювання, тахікардія, судоми, гаряча суха шкіра або, при екзерційному тепловому ударі, рясне потовиділення.
Що потрібно зробити насамперед при підозрі на тепловий удар?
Необхідно негайно викликати екстрену медичну допомогу, перенести постраждалого у прохолодне місце та розпочати фізичне охолодження організму.
Чому при тепловому ударі категорично заборонено приймати звичайні жарознижувальні засоби?
Патогенез теплового удару не пов’язаний із простагландиновим зміщенням установчої точки терморегуляції в гіпоталамусі, як при інфекційній лихоманці, тому класичні антипіретики не знизять температуру тіла, але посилять гепато- та нефротоксичність.
Чому звичайні вентилятори стають неефективними, якщо температура в приміщенні перевищує 37 °C?
За таких умов вентилятори втрачають свою здатність охолоджувати й можуть, навпаки, посилювати конвекційне нагрівання тіла, через що безпечніше тимчасово перебувати в охолоджуваних громадських локаціях.
Як знизити ризик перегрівання у спеку?
Основними заходами профілактики є достатня гідратація, обмеження фізичних навантажень у найспекотніші години, використання легкого одягу та головного убору, перебування у прохолодних приміщеннях і поступова акліматизація до високих температур.
Коротко: головне
- Тепловий удар є найнебезпечнішою формою теплового ураження та потребує невідкладної медичної допомоги.
- Найбільш уразливими є діти, люди похилого віку, особи з хронічними захворюваннями та ті, хто працює або тренується в умовах спеки.
- Основою першої допомоги є швидке фізичне охолодження організму та негайний виклик екстреної медичної допомоги.
- Жарознижувальні препарати не застосовують для лікування теплового удару.
- Основою профілактики залишаються достатнє споживання рідини, уникнення перегрівання та своєчасне поповнення водно-електролітного балансу.
Інна Грабова,
за матеріалами Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України,
Центру громадського здоров’я МОЗ України,
Клівленд клінік та Центру контролю та профілактики хвороб
Використана література
- Morris A., Patel G. (2026) Heat Stroke. [Updated 2023 Feb 13]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing Jan. Available from: www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK537135.
- Backer H.D., Freer L. (2026) Heat and Cold Illness in Travelers. 2025 Apr 23. In: Halsey E.S., Angelo K.M., Barnett E.D. et al., editors. CDC Yellow Book, 2026 edition: Health Information for International Travel [Internet]. Atlanta (GA): Centers for Disease Control and Prevention (US); 2025 Apr 23. Available from: www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK620915.
- Binkley H.M., Beckett J., Casa D.J. et al. (2002) National Athletic Trainers’ Association Position Statement: Exertional Heat Illnesses. J. Athl. Train., Sep; 37(3): 329–343. PMID: 12937591; PMCID: PMC164365.
- Savioli G., Zanza C., Longhitano Y. et al. (2022) Heat-Related Illness in Emergency and Critical Care: Recommendations for Recognition and Management with Medico-Legal Considerations. Biomedicines, Oct 12; 10(10): 2542. doi: 10.3390/biomedicines10102542. PMID: 36289804; PMCID: PMC9599879.
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді
Порада від АіФ UA:
Ця стаття містить життєво важливу інформацію про те, як захистити себе та близьких від небезпечних наслідків спеки. Розуміння симптомів теплового удару, правил надання першої допомоги та дієвих профілактичних заходів допоможе уникнути серйозних проблем зі здоров’ям у літній період. Рекомендуємо ознайомитися з цією інформацією та поділитися нею з рідними, особливо з тими, хто перебуває у групі ризику.