Протягом 13 років фахівці відслідковували дані понад 420 тисяч осіб і виявили, що чим швидше учасники ходили, тим нижчою була ймовірність розвитку порушень серцевого ритму, в тому числі, фібриляції передсердь. Фібриляція передсердь (AFib) – це порушення ритму, при якому виникають перебої у скороченнях передсердь (верхніх камер) серця. Цей стан може призвести до інсульту та інших тяжких серцево-судинних ускладнень. За прогнозами, до 2030 року тільки в США на це захворювання страждатимуть понад 12 мільйонів людей.
У рамках дослідження учасники самі оцінювали свою звичну швидкість ходьби як повільну (менше 4,8 км/год), середню (від 4,8 до 6,4 км/год) або швидку (понад 6,4 км/год). У тих, хто ходив у середньому темпі, ризик аритмії знижувався на 35%, а у тих, хто віддавав перевагу швидкій ходьбі — на 43% порівняно з тими, хто повільно ходить.
Оцінка швидкості ходьби була не лише суб'єктивною, а й об'єктивною: близько 82 тисяч учасників носили із собою трекери активності, які дозволяли точно фіксувати швидкість пересування. Серед них понад 4 тисячі за час спостереження зіткнулися з аритмією, і, як знову виявилося, у людей, які віддають перевагу швидкій ходьбі, ризик розвитку аритмій був помітно нижчим. Дослідники також з'ясували, що швидшим кроком частіше ходять чоловіки, жителі благополучних районів та люди з здоровішими звичками та метаболічним профілем. У них, як правило, нижче маса тіла, менше коло талії, вище м'язова сила і нижче рівень запалення в організмі.
Ходити пішки корисно у будь-якому віці.
Важливо відзначити, що у людей із хронічними захворюваннями, підвищеним артеріальним тиском та індексом маси тіла менше 30 швидка ходьба демонструвала особливо помітний захисний ефект. При цьому саме собою дослідження носить спостережний характер, тобто не дозволяє говорити про прямий причинно-наслідковий зв'язок між швидкістю ходьби та здоров'ям серця. Проте вчені контролювали ряд факторів ризику та виключили з вибірки людей, у яких раніше було діагностовано серцево-судинні захворювання, що підвищує достовірність результатів.
Дослідники підкреслюють, що регулярна ходьба в середньому або швидкому темпі благотворно впливає на роботу вегетативної нервової системи, нормалізуючи баланс між її збудливою та заспокійливою відділами. Крім того, фізична активність сприяє збільшенню обсягу лівого шлуночка серця, покращує його насосну функцію, знижує тиск та рівень запалення. Все це в комплексі знижує ймовірність розвитку не лише аритмії, а й інфарктів та інсультів.
Ходьба пішки не вимагає спеціального обладнання чи взуття, а ходити можна будь-де.
Автори роботи закликають не зневажати навіть короткі прогулянки протягом дня, особливо якщо вони проходять у бадьорому темпі. При цьому не обов'язково вирушати до спортзалу — піші прогулянки на свіжому повітрі пересіченою місцевістю можуть виявитися навіть кориснішими. Як зазначив один із експертів, регулярність та задоволення від процесу — найважливіші чинники для закріплення звички. Тим, хто не може відразу почати з швидкого темпу, можна поступово збільшувати швидкість та тривалість прогулянок. У піших прогулянок практично немає протипоказань, але якщо у вас є хронічні захворювання, краще про всяк випадок проконсультуватися з лікарем.