Президент України Володимир Зеленський ініціював проєкт зі створення Українського національного пантеону. Цей проєкт, що пройшов шлях від законопроєкту №15360 до підписаного закону, покликаний стати головним загальнонаціональним місцем пам’яті, що символізує безперервність української державотворчої традиції від Русі до сучасності.
Створення Пантеону супроводжується роботою з повернення праху визначних українців з-за кордону. Зокрема, до України вже повернули останки провідника ОУН Андрія Мельника та його дружини Софії. Також Євгена Коновальця, першого голову Організації українських націоналістів, перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі під Києвом.
Наразі ведуться перемовини щодо повернення в Україну домовин інших відомих діячів, зокрема Симона Петлюри та гетьмана Павла Скоропадського.
Серед тисяч тих, хто поклав своє життя, знання, досвід та енергію сердець на вівтар України, є ім’я українського підпільника Євгена Стахіва.
З 1932 року Євген Стахів був учасником українських шкільних та молодіжних організацій Галичини. У 1934 році став членом ОУН, а у 1938–1939 роках був членом “Карпатської Січі” у Карпатській Україні, згодом перебував на еміграції в Австрії. У 1940 році розпочав роботу в Українській пресовій службі.
У 1942 році Євген Стахів отримав завдання від “Леміша” (Василя Кука – згодом Головнокомандира УПА) разом із похідними групами ОУН розгорнути підпільну мережу в регіонах України. Як керівник Південної похідної групи ОУН, Євген Стахів став організатором нових осередків в Маріуполі, Сталіно (Донецьку), Ворошиловграді (Луганську), Краснодоні, Кривому Розі та Дніпропетровську.
Створене ним українське підпілля боролося за Незалежну Україну під гаслом “За Україну без Гітлера та Сталіна”. Про розмах діяльності створеного ним підпілля свідчить той факт, що під час нацистської окупації на теренах сучасної Донецької та Луганської областей було розстріляно понад сотню українських підпільників.
У 1943 році, під впливом філософії представників східних похідних груп, до яких належав Є. Стахів, ОУН змінила свою програму. Стало зрозуміло, що Україна поважає всі людські права та свободи й забезпечує вільний розвиток представникам усіх народів і віросповідань, які шанують її як Батьківщину.
У 1944 році Євген Стахів став одним із засновників Української Головної Визвольної Ради.
Після завершення Другої світової війни він переїхав до Німеччини і працював в Українській пресовій службі. У 1949 році емігрував до Сполучених Штатів Америки.
В еміграції Стахів був обраний заступником голови Українсько-Американської Координаційної Ради, одним із керівників Товариства Українсько-Єврейських зв’язків в Америці, членом Управи Українського Народного Дому в Нью-Йорку.
В еміграції Стахів був одним із представників “двійкарів” – демократичного крила в ОУН, яке вело ідеологічну боротьбу проти Радянського Союзу.
Стахів відомий тим, що першим розвінчав радянський міф про комсомольську організацію “Молода гвардія”. За його свідченнями, письменник Олександр Фадєєв запозичив для свого роману факти реальної антинімецької діяльності підпілля ОУН на Донбасі, але приписав ці заслуги радянським комсомольцям, а самого Стахіва вивів у книзі під вигаданим ім’ям “зрадника” Євгена Стаховича.
Євген Стахів помер 26 січня 2014 року в Нью-Йорку у віці 95 років.
Автор неодноразово публічно звертався до керівництва держави з вимогою присвоїти звання Героя України легендарному провіднику ОУН на Донбасі – Євгену Стахіву.
Ця ініціатива виникла через те, що за часів радянського панування та й за часів незалежності України історики й політики штучно нав’язували думку, нібито Донбас – це виключно “червоний пояс” і проросійська ідеологія там домінує.
Оскільки більшу частину свого життя в еміграції Стахів провів у штаті Нью-Джерсі (зокрема, мешкав у місті Волдвік), його поховання, як і багатьох інших видатних діячів української діаспори та Організації українських націоналістів, розташоване на одному з українських меморіальних цвинтарів у США.
Саме через те, що його прах наразі спочиває за межами Батьківщини, автор виступає з ініціативою репатріації останків Євгена Стахіва до України, щоб перепоховати одного з керівників українського підпілля на Донбасі під час Другої світової війни на рідній землі з державними почестями.
Повернення в Україну останків Євгена Стахіва буде не лише відзнакою його особистого внеску в боротьбу за Незалежність, а й гідною повагою до героїчного чину учасників національно-визвольного руху на Сході України, які боролися за волю України проти нацистських та московських окупантів.