Це заголовок посту у Facebook від 31 серпня історика, письменниці, редакторки та авторки документальних фільмів Злати Рапп-Гервалдене. Цей текст заслуговує на публікацію та переклад українською.
Мало хто замислюється, як за кордоном, так і в самій Росії, яку роль відігравала війна в історії цієї держави, а отже, формувала свідомість нації.
Росія займає найбільшу площу у світі, але є вкрай малонаселеною. Це не дивно, адже для розвитку територій потрібні люди. Наприклад, у деяких регіонах, таких як Якутія, Чукотка, Магаданська область, щільність населення становить менше однієї людини на квадратний кілометр. Натомість у Москві, навіть за офіційною статистикою, яка не враховує величезну кількість нелегальних мігрантів, щільність перевищує п’ять тисяч осіб на квадратний кілометр. Це класичні показники країн Третього світу.
Цікаво подивитися і на площу, що займає населення. Наприклад, у республіці Бурятія, яка займає площу понад 350 тис. кв. км (більше за Польщу чи Фінляндію), мешкає менше трьох осіб на квадратний кілометр. Порівняйте це з Польщею, яка є загальноєвропейським постачальником основної продукції, або Фінляндією з її найвищим рівнем життя та унікальною соціальною системою. Або ж із Німеччиною, яка нині вражає весь світ рівнем життя і якістю продукції.
Втім, Росія ніколи особливо не прагнула до якості життя. Її найбільше займали війни. Чи дивно, що їй бракує населення для розвитку територій? Який період часу Росія провела без війн? І чи були хоч якісь із цих війн оборонними? Давайте звернемося до найвизначніших століть в історії Росії. Отже, 18 століття. Не секрет, що всі війни Петра I були агресивними, наступальними та окупаційними. Це не приховують навіть в одіозних підручниках російської історії.
- 1700–1721 – Північна війна. Напад Росії на Швецію.
- 1710–1713 – Прутський похід. Продовження війни з Туреччиною, на яку Росія напала ще у 17 столітті.
- 1722–1723 – Каспійський похід. Напад на Персію.
- Підготовка походу до Індії.
Під час Північної війни відбувається розправа над Україною. Петро I все своє свідоме життя провів у завойовницьких походах.
Петра I змінила на престолі його дружина Катерина I, результатом правління якої стала неоголошена війна проти Персії на Кавказі.
Проте далі бачимо диво. Після швидкої смерті імператриці на престол сходить дитина – онук Петра I, Петро II. І ось у період його трирічного царювання, а помер він у віці 14 років, не сталося жодної війни!
Зате далі йде племінниця Петра I, Анна Іоанівна:
- 1733–1735 – агресивна війна “за польську спадщину”.
- 1735–1739 – агресивна війна з Туреччиною.
Наступною на престол внаслідок чергового перевороту сходить незаконнонароджена дочка Петра I, Єлизавета Петрівна. Ось як виглядає її зовнішня політика:
- 1741–1743 – агресивна війна зі Швецією.
- Семирічна війна 1756–1763. Напад на Пруссію.
Семирічна війна тривала за трьох імператорів: Єлизавети, Петра III, який повністю змінив хід війни, і закінчена була Катериною II.
За Катерини II, яка вступила на престол також внаслідок перевороту, що призвів до вбивства чоловіка законної імператриці, армія Росії ще більше розростається. Її війни йдуть одна за одною:
- Російсько-турецька війна 1768–1774 рр. Напад Росії на Туреччину.
- Захоплення Криму у кримських татар у 1783 р.
- Російсько-турецька війна 1787–1791 рр. Новий напад на Туреччину.
- Російсько-шведська війна 1788–1790 рр. Спровокований конфлікт зі Швецією.
- Криваві розділи Польщі 1772, 1793 та 1795 р. з придушенням повстання Костюшка 1794 р.
Жодної оборонної війни.
Подивимося, як справи йшли далі. 19 століття відкриває імператор Павло I. Не найгірший імператор, до речі. Проте:
- 1798–1800 – Середземноморський похід. Захоплення Росією Іонічних островів та острова Корфу. Ці території Росія явно б не втримала. За що гинули її солдати? За що вони вбивали інших?
- 1799 – Похід Суворова, захоплення більшої частини Італії.
- 1799 – Напад на Голландію. З Нідерландами Росія ніколи не мала ані спільних кордонів, ані протиріч.
- 1799 – Швейцарський похід.
- 1801 – Індійський похід. Спроба заволодіння Росією Індією. Провальна, зрозуміло.
Такої географії російських завоювань ще не зустрічалося.
Нарешті, прикладом впертості є антифранцузькі коаліції Олександра I. При тому, що з Францією Росія не мала спільних кордонів, і попри те, що російська армія незмінно програвала на чужих територіях у битвах з французами, Олександр I не пропустив жодної можливості знову виступити проти Наполеона.
Отже, Олександр I:
- Російсько-перська війна 1804–1813. Напад Росії на Персію. Перший рік Росія воювала без оголошення війни і лише, коли отримала відсіч, почала обурюватись. Дуже характерно, чи не так?
- Російсько-турецька війна 1806–1812. Напад Росії на Туреччину.
- Російсько-шведська війна 1808–1809. Напад Росії на Швецію. Захоплення Фінляндії.
- Антифранцузькі коаліції. Напад Росії на далеку Францію, з якою не було спільних кордонів.
- Друга коаліція: 1798–1802. До першої вступила ще Катерина II.
- Третя: 1805.
- Четверта: 1806–1807.
- П’ята: 1809.
- Шоста: 1813–1814.
- Сьома: 1815.
- Війна з Наполеоном 1812 року, коли Олександр I рушив війська на Польщу, але отримав контрудар від Наполеона. Це прийнято вважати якоюсь вітчизняною війною, в процесі якої глава держави ховався, як би зараз сказали: у бункері. І не показував звідти свого носа.
- Неоголошена війна за Північний Кавказ. Генерал Олексій Єрмолов так охарактеризував у своїх записках окупацію Росією Північного Кавказу: “Кавказ – це величезна фортеця, яку захищає півмільйонний гарнізон. Треба або штурмувати її, або оволодіти траншеями. Штурм коштуватиме дорого. Так поведемо ж облогу.”
Тенденція триває і за Миколи I. Цього разу Росія замахнулася на Босфор і панування над морями.
- Продовження кавказької війни 1817–1864.
- Російсько-перська війна 1826–1828. Напад Росії на Персію.
- Російсько-турецька війна 1828–1829. Напад Росії на Туреччину.
- Кримська війна 1853–1856.
- Придушення польсько-литовського повстання 1830–1831.
- Придушення угорського повстання 1848–1849.
Усі війни розпочато чи спровоковано Росією. Що ж у нас буде у другій половині 19 століття?
Олександр II:
- Кавказька війна 1817–1864, закінчення.
- Приєднано значну частину Туркестану (1865–1881).
- Неоголошена війна з Китаєм (1858–1860).
- Неоголошена війна з Туреччиною 1876 року.
- Офіційна російсько-турецька війна 1877–1878.
- Придушення польського повстання 1863–1864 років. Після розправи з повсталими почали застосовуватися публічні страти тих, хто вижив. До речі, смертна кара в Росії – це цілком окрема тема, оскільки лише зрідка вона регулювалася законодавством і переважно застосовувалася за принципом: “чому б ні”, як у цьому випадку. Лише прискіпливий Петро I зумів визначити законодавчо застосування смертної кари до більш ніж ста видів злочинів, особливо за нешанобливе ставлення до монаршої особи. І ця тенденція віри в царя-батюшку була пронесена через століття і має відображення у менталітеті сьогодні.
Ну, і нарешті, один із російських імператорів отримав унікальне прізвисько: Миротворець. Чи означає це, що він не вів жодних війн? Ну, якщо вважати, що коли війська приходять і вирізують населення, то це не війна, а “прогулянка за грибами”, то, звичайно, не вів. А взагалі, якщо серйозно, то Олександр III Миротворець сам НЕ ПОЧИНАВ війну. Він її просто продовжив. Продовження завоювання Середньої Азії. 80-ті роки – захоплення туркменських територій.
Завершує 19 століття імператор Микола II. Починає він своє правління традиційно. Як? Зрозуміло, з війни.
- Вторгнення до Маньчжурії 1894–1895.
- Остаточне завоювання Середньої Азії. До 1895 року кордони Росії встановлено по річці Пяндж (кордон Афганістану).
Про те, що відбувалося з Росією протягом 20 століття, – це окрема тема. Тепер лише хочу додати, що всі війни, які вела Росія на знищення чужих народів, не шкодуючи своїх солдатів, були агресивно-окупаційними. В її історії не траплялося жодної війни, яку б не вона почала чи не спровокувала. І, зрозуміло, вони ніколи не були ніякими визвольними, якщо, звичайно, не рахувати звільнення курників від курей, дівчат від непотрібної цноти, чоловіків від життя, а загалом населення – від майна.
***
Гарний огляд! Але варто додати намір Катерини I напасти у 1726 році на Данію, недавню союзницю в Північній війні. Вже був готовий корпус із 40 000 багнетів і потужна ескадра. Втім, цей колоритний епізод вартий окремої публікації.