Тривалість життя постійно збільшується, але всі люди, зрештою, старіють і вмирають. Ця «невідповідність» викликає питання, чи є природна межа людського життя, чи існує вік, пережити який нікому ні сьогодні, ні в майбутньому?
На думку професора біогеронтології з Університету Брайтона Річарда Фарагера (Richard Faragher), відповідь на це питання можна знайти, спрямувавши пошуки за трьома основними напрямками.
По-перше, можна спробувати з'ясувати, чому старіння існує взагалі, навіщо природі потрібно, щоб представники того чи іншого біологічного виду старіли та вмирали.
По-друге, не зайве усвідомити деталі процесу старіння, розібратися, як саме працює механізм, який безжально відправляє все живе в небуття.
Дослідники з Медичного коледжу Альберта Ейнштейна у Нью-Йорку зосередили зусилля за третім напрямком. В надії зрозуміти, чи існує природна межа людського життя чи його немає, вони вивчили статистичні дані.
Успіхи медицини останніх років призвели не тільки до збільшення середньої тривалості життя та середнього віку людської популяції, але й максимального віку, до якого доживають лише дуже мало хто.
Наскільки піднялася планка і чи можна її підняти ще вище? Правдоподібно підрахувати граничний вік, наскільки він збільшується завдяки успіхам науки (а може, зменшується?) дуже важко, якщо можливо взагалі.
Але спроби таких розрахунків робляться. Наприклад, 1921 року було вперше «науково» доведено, що прожити понад 105 років неможливо. З того часу розрахунки неодноразово коригувалися, але практичний результат завжди рано чи пізно перевищував розрахункову межу.
Декого ця «переслідування за горизонтом» навіть переконує, що ніякої межі немає. Чим, власне, гідри кращі за нас, людей? Адже вони живуть практично не старіючи понад 1400 років, як показує лабораторне моделювання, звичайно ж, не підтверджене спостереженнями. Повернений,
Автори нового дослідження проаналізували глобальні демографічні дані довгожителів віком 110 років та старші та виявили цікаву тенденцію.
Виявляється, протягом ряду років з 1970 по 1995 рік середній вік супердовгожителів на момент їхньої смерті збільшувався приблизно на 45-55 днів щороку. Але після 1995 року приріст максимальної тривалості життя припинився.
Набір даних, якими оперували дослідники, містить відомості майже про 600 довгожителів. Чи не так багато, враховуючи загальне населення планети? Але ж довгожителів серед нас дуже мало, тому і виявлена тенденція, швидше за все, цілком реальна.
Побудована дослідниками модель показує, що
ймовірність появи на Землі жителя, який переступив 125-річний рубіж, — менше одного шансу з десяти тисяч.
Автори стверджують, що, по суті, ми можемо «врізатися в стіну», подолання якої вимагатиме значних зусиль, спрямованих на збільшення максимальної тривалості життя.
Таким чином, дослідники з Коледжу Ейнштейна, які опублікували статтю в журналі Nature, розрахували, як і їх попередники в 1921 році, черговий граничний вік, дожити до якого неможливо. Наскільки вони мають рацію? Час покаже…