У Києві розуміють, що питання історичної пам’яті є важливими для польського суспільства, і не хочуть це політизувати, зазначив Наджос
Фото: Andrii Nadzhos / Facebook
Україна й Польща обмінялися списками місць, де шукатимуть останки жертв взаємних історичних конфліктів для подальшої ексгумації. Про це в інтерв’ю PAP, яке опублікували 11 січня, повідомив заступник міністра культури України з питань євроінтеграції Андрій Наджос.
За його словами, Україна й Польща зробили “дуже важливий перший крок” – обмінялися запитами. Зокрема, Києву надійшли запити від польської сторони на проведення робіт на українській території, а польська сторона дістала від України запити на проведення робіт у Польщі, додав Наджос.
Він розповів, що зараз триває аналіз цих запитів і збирання документів, щоб “за згодою обох сторін ухвалювати позитивні рішення та публічно коментувати результати”.
Заступник глави Мінкульту висловив сподівання, що ці роботи “задовольнять польське й українське суспільство”.
Як зазначив Наджос, у Києві розуміють, що питання історичної пам’яті є важливими для польського суспільства, і не хочуть це політизувати.
Інший чиновник на умовах анонімності повідомив PAP, що Україна дала дозвіл на пошук останків на місці, де 2023 року виявили польські поховання.
Джерело ЗМІ не назвало точного місця, проте 2023-го тодішній прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький відвідав колишнє село Пужники на півдні Тернопільської області, де знайшли братську могилу, у якій 1945 року поховали тіла вбитих селян.
За словами чиновника, дозволи на пошук та ексгумацію в Україні видаватимуть окремо на кожне місце поховання.
Водночас питання про відновлення пам’ятної дошки з іменами українців (воїнів УПА) на горі Монастир у Польщі “досі залишається відкритим”, додав він.
Напередодні, 10 січня, прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск повідомив про довгоочікуваний “прорив” і “перші рішення” про ексгумацію польських жертв Волинської трагедії в Україні, але не став наводити подробиці.
Коментуючи заяву Туска, глава МЗС України Андрій Сибіга висловив в Х надію на “подальшу імплементацію домовленостей на основі взаємоповаги та взаємності”.
Контекст
Волинська трагедія (у польській історіографії – Волинська різанина) – низка взаємних етнічних чисток, які у роки Другої світової війни на Волині проводили Українська повстанська армія з одного боку, Армія Крайова й інші польські формування – з іншого. Точна кількість жертв з обох сторін невідома. Вважають, що жертвами чисток стали 25–100 тис. поляків і від кількох тисяч до 24 тис. українців.
Трактування цих подій є одним із найскладніших питань у відносинах України й Польщі. 2016 року Сейм Польщі визнав Волинську трагедію геноцидом. У відповідь Верховна Рада ухвалила заяву, у якій назвала рішення польського Сейму некоректним оцінюванням трагічних подій.
2017 року Україна у відповідь на руйнування та пошкодження українських пам’яток на території Польщі ввела мораторій на ексгумацію поховань поляків на українській території. Усі ці роки це питання порушували між країнами. Польща заявила, що обговорюватиме питання ексгумації поляків у межах переговорів щодо вступу України в ЄС. У Варшаві зазначили, що якщо цю частину питання “не буде закрито”, то Україна не наближатиметься до вступу в Євросоюз.
У жовтні 2024 року в Українському інституті національної пам’яті повідомили, що 2025 року в Рівненській області можуть провести роботи з пошуку й ексгумації поляків, які стали жертвами Волинської трагедії, хоча зазначили, що багато заяв, які звучать у Польщі щодо цієї теми, “непрофесійні”. 25 листопада того самого року міністри закордонних справ Польщі й України Радослав Сікорський та Андрій Сибіга ухвалили спільну заяву про створення українсько-польської робочої групи, яка займатиметься питанням ексгумації жертв Волинської трагедії.
Джерело: gordonua.com
