13:19, 15 липня 2026
До повномасштабного вторгнення Росії, українські військовослужбовці брали активну участь у міжнародних миротворчих операціях під егідою ООН, НАТО та інших глобальних організацій. Ці місії розгорталися на Балканах, Близькому Сході, в Африці та Азії. Загалом, понад 45 000 українських воїнів здобули безцінний досвід за кордоном. Розгляньмо, яким був цей досвід та його значення.
Роман Пономаренко
кандидат історичних наук
Детальніше
Перші кроки: колишня Югославія
Після відновлення незалежності Україна успадкувала значний військовий потенціал від СРСР. Одним із пріоритетних напрямів його використання стало залучення до міжнародних миротворчих місій. Це надавало прямі практичні переваги як державі, так і Збройним Силам України. Миротворчі операції добре фінансувалися, а ООН покривала всі витрати, включно із заробітними платами військовослужбовців. В умовах фінансової кризи на початку 1990-х це було суттєвою допомогою.
У 1992 році український парламент дозволив направлення миротворчого батальйону до колишньої Югославії, де вирувала одна з найкровопролитніших воєн у Європі з часів Другої світової.
Українські військові опинилися в епіцентрі конфлікту в період глибокої кризи доктрини та підходів міжнародних миротворчих сил. Сьогодні очевидно, що югославська війна затягнулася значною мірою через пасивність сил ООН. Миротворцям було заборонено активно втручатися в бойові дії та реально захищати цивільне населення. Натомість, їхня присутність створювала хибне відчуття безпеки, спонукаючи мешканців не евакуюватися з небезпечних зон. Наслідком стали масові етнічні чистки, які проводили всі сторони конфлікту, при повній байдужості командування ООН.
Українські миротворці в аеропорту Сараєво. 1992 рік.
Фото: Андрій Куліш / ukraine-history.com <p>Українські миротворці в аеропорту Сараєво. 1992 рік.</p>
Таким чином, українцям довелося діяти в умовах складного міжетнічного протистояння, гуманітарної катастрофи та постійної загрози життю. Вони забезпечували безпеку гуманітарних конвоїв, супроводжували цивільне населення, патрулювали зони розмежування та евакуювали поранених.
У цих надскладних умовах українські миротворці на Балканах продемонстрували високі показники професіоналізму, перевершивши багато інших контингентів. Це особливо яскраво проявилося влітку 1995 року в Сребреницькому анклаві, де українці опинилися на лінії протистояння між боснійськими сербами та боснійцями. Тоді боснійські серби здійснили масове вбивство понад 8000 боснійських мусульман у цьому районі.
У ті критичні дні 79 українських миротворців забезпечували безпеку боснійського селища Жепа. Коли командування боснійських сербів висунуло їм ультиматум залишити населений пункт, український полковник Михайло Верхогляд відмовив. Попри пряму загрозу нападу, українські бійці організували успішну евакуацію близько 2000 цивільних з Жепи за сприяння французького контингенту.
Дії українських військових різко контрастували з поведінкою контингентів інших країн. Зокрема, у липні 1995 року в районі Сребрениці голландські миротворці допомагали боснійським сербам відокремлювати чоловіків призовного віку від жінок і дітей. Усіх відібраних чоловіків було вбито.
Африка: нові виклики
Іншим популярним напрямком для українських миротворців стала Африка. Вони брали участь у місіях у Сьєрра-Леоне, Ліберії, Демократичній Республіці Конго, Судані, Південному Судані та інших країнах. У більшості випадків служба в цих країнах була відносно спокійною, де головними викликами ставали спека та місцеві комахи, а не збройні сутички. Винятком стала місія в Демократичній Республіці Конго.
Там базувався 18-й окремий вертолітний загін, оснащений ударними гелікоптерами Мі-24. Українські авіатори виконували повітряне патрулювання величезних територій, доставляли гуманітарні вантажі, перевозили персонал ООН та здійснювали евакуацію поранених.
Українські миротворці в Конго, 2015 рік
Фото: wikipedia.org <p>Українські миротворці в Конго, 2015 рік</p>
У 2018 році українські пілоти були залучені до бойових дій проти загонів джихадистських бойовиків, які вторглися в ДРК із сусідньої Уганди. Зокрема, вони надавали повітряну підтримку наземним силам ДРК. У цей період українські пілоти успішно виконали 124 бойових вильоти для ураження бойовиків.
Українські авіаційні екіпажі в ДРК заслужено вважалися одними з найкращих у миротворчих силах ООН. Вони майстерно виконували польоти в складних погодних умовах, оперативно реагували на надзвичайні ситуації та неодноразово рятували життя як військових, так і цивільних.
Українські сапери у Лівані
Ще одним важливим напрямком миротворчої діяльності стала участь українського контингенту в Тимчасових силах ООН у Лівані (UNIFIL). З 2000 по 2006 рік у цій країні дислокувався 3-й окремий інженерний батальйон Збройних Сил України. Основною задачею українських саперів було розмінування територій, очищення полів, доріг та населених пунктів від мін та невибухлих боєприпасів. Незважаючи на відсутність активних бойових дій, ця робота була надзвичайно небезпечною через значну кількість застарілих, але все ще боєздатних вибухових пристроїв.
Крім того, українські військовослужбовці надавали допомогу місцевому населенню, займалися ремонтом доріг, забезпечували безпеку пересування гуманітарних місій та взаємодіяли з представниками місцевої влади.
Українські сапери у Лівані, 2000 рік
Фото: wikipedia.org <p>Українські сапери у Лівані, 2000 рік</p>
Вплив миротворчих місій на українську армію
Існує поширена думка, що участь у міжнародних операціях мала значний вплив на розвиток Збройних Сил України. Справді, близько 44 000 українських військових здобули реальний досвід взаємодії з арміями десятків країн світу. Українські підрозділи, що походили з радянської військової школи, інтегрувалися в армійські структури, організовані за міжнародними стандартами. Вони на власні очі бачили сучасні підходи до організації та управління військами, планування операцій, систем зв’язку, логістики, медичного забезпечення та міжродової взаємодії.
Однак, на жаль, у 1990-х та 2000-х роках цей цінний досвід практично не впроваджувався у ЗСУ, попри численні публічні заяви про “необхідність змін”. Більше того, миротворчі місії стали джерелом корупції. Військовослужбовці, які брали участь у місіях, отримували значно вищі зарплати в доларах порівняно з грошовим забезпеченням в Україні. Це призводило до випадків хабарництва за призначення на миротворчі позиції.
Також нерідко на закордонні відрядження скеровували офіцерів за протекцією, розглядаючи це як кар’єрний трамплін. Здібним військовим без зв’язків потрапити в такі місії було складно.
З військової точки зору, досвід миротворчих місій не варто переоцінювати. За винятком операцій у колишній Югославії та ДРК, українським військовим майже не доводилося брати участь у реальних бойових діях. Протягом 1991-2022 років у миротворчих місіях загинуло 55 українських військових. Здебільшого ці втрати були наслідком підривів на мінах, дій снайперів, дорожньо-транспортних пригод, а не безпосередніх бойових зіткнень.
Попри поширену думку, активна участь у місіях ООН мала обмежений вплив на міжнародний авторитет України. Зазвичай, найактивнішими учасниками таких місій є країни, що розвиваються, тоді як країни НАТО надають перевагу обмеженій участі. Ані у 2014, ані у 2022 роках західні країни не згадували про попередню миротворчу службу українців у багатьох “країнах третього світу”.
Попри все зазначене, досвід участі України у миротворчих місіях мав незаперечне позитивне значення. По-перше, він сприяв професійному зростанню значної кількості кадрових офіцерів та сержантів, надавши їм унікальний практичний досвід. По-друге, для держави та армії це було матеріально вигідно. По-третє, геополітично це сприяло розширенню присутності України на міжнародній арені, хоча влада й не завжди повною мірою використовувала ці можливості.
Дочитали до кінця? Підтримайте редакцію “Локальної історії” на Patreon!
- війни
- військо
- колонки
Схожі матеріали
Ембріон Росії: поява Залісся
Детальніше
"Земле, моя всеплодющая мати…" Галина Пагутяк
Детальніше
Позивний "Кнопка". Ірина Васечко
Детальніше
Влада чи Церква, закон чи благодать? Початки російської автократії та української демократії
Детальніше
Свічки на гробах. Галина Пагутяк
Детальніше
Дідух чи ялинка. Галина Пагутяк
Детальніше
Мак, мед, вода… Галина Пагутяк
Детальніше
Київ об’єднав Україну
Детальніше
Як закінчити революцію. Віталій Ляска
Детальніше
Порада від АіФ UA:
Ця стаття надає глибокий аналіз участі українських військових у міжнародних миротворчих місіях. Вона допоможе зрозуміти, який цінний досвід здобула українська армія, хоча й не без певних проблем та недоліків у системному впровадженні отриманих знань. Інформація буде корисною для тих, хто цікавиться історією української армії, міжнародною безпекою та здобутками наших воїнів на світовій арені.