## Українська балістика: шлях від креслень до бойового застосування
Українська балістична зброя, перш ніж потрапити на передову, має пройти ретельні державні процедури сертифікації та кодифікації, передбачені законодавством. Лише після успішного завершення цих етапів ракети будуть офіційно зараховані до арсеналу Збройних Сил України.
Повномасштабне вторгнення Росії стимулювало Україну до активного розвитку власного оборонно-промислового комплексу, охопивши широкий спектр озброєнь – від безпілотних систем до потужних ракет. Вітчизняні приватні компанії вже анонсували підготовку до серійного випуску балістичних ракет. Зокрема, компанія Fire Point планує до кінця поточного року завершити процес кодифікації ракети FP-7, яка має дальність ураження до 300 кілометрів. Паралельно триває робота над ракетою FP-9 з заявленою дальністю до 900 кілометрів. Саме після проходження всіх необхідних процедур сертифікації та кодифікації розпочнеться їх серійне виробництво та постачання українським військам. Медіа УНН проаналізувало деталі цих державних процесів та їхню складність.
З’ясувалося, що шлях балістичної ракети до арсеналу є значно складнішим, ніж у випадку з ударними безпілотниками. Перед тим, як новий зразок озброєння буде офіційно прийнятий на озброєння, він мусить пройти державні випробування, підтвердити всі заявлені характеристики, отримати сертифікацію та пройти кодифікацію Міністерством оборони.
Сертифікація та кодифікація: у чому ключова різниця
Хоча ці терміни часто вживають як взаємозамінні, вони позначають два чітко розмежовані етапи підготовки озброєння до серійного виробництва.
На початковому етапі виріб проходить комплекс випробувань, спрямованих на оцінку його відповідності заявленим характеристикам. Це включає перевірку дальності польоту, точності влучання, надійності функціонування, стійкості до засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), характеристик бойової частини та низки інших критично важливих параметрів. Цей процес і є сертифікацією.
Після успішної сертифікації виробник подає необхідний пакет документів для кодифікації. Це процедура, під час якої виробу присвоюється унікальний номенклатурний номер за стандартами НАТО (NATO Stock Number, NSN). Саме після присвоєння NSN ракета або ударний безпілотник можуть бути офіційно прийняті на озброєння ЗСУ для використання в бойових умовах.
Авіаційний експерт Богдан Долінце в коментарі для УНН пояснив, що кодифікація є заключним етапом введення нового зразка техніки або озброєння в експлуатацію.
“Загалом, говорячи про сертифікацію та кодифікацію, важливо розуміти, що це комплексний процес фактичного введення в експлуатацію цього виду техніки чи озброєння. Він здійснюється Міністерством оборони”, – наголосив експерт.
За його словами, Україна вже функціонує за принципами, що відповідають стандартам НАТО, тому успішне проходження процедур у вітчизняному оборонному відомстві є достатнім.
Оскільки Україна активно впроваджує європейські та натівські норми й підходи до кодифікації та сертифікації, українські вироби фактично отримують так званий код НАТО. Це дозволяє вносити ці вироби до міжнародних баз озброєнь та військової техніки НАТО.
пояснив авіаційний експерт.
Він також зазначив, що українським виробникам немає потреби проходити додаткові процедури за кордоном.
“Кожна країна проводить цей процес самостійно. Це означає, що українським виробникам не потрібно проходити жодних додаткових процесів кодифікації за межами України. Достатньо пройти вітчизняні процедури, і це автоматично означає, що ці види озброєнь чи техніки потрапляють до загальної бази об’єктів військового призначення, які мають відповідний код та статус НАТО”, – уточнив Долінце.
Таким чином, повний цикл процесу виглядає наступним чином: розробка ракети, проходження державних випробувань, її кодифікація, і, зрештою, отримання дозволу на експлуатацію або прийняття на озброєння.
Хто відповідає за випробування та кодифікацію
Випробування нових зразків озброєння проводяться Державним науково-дослідним інститутом випробувань та сертифікації озброєння та військової техніки. Безпосередньо польові випробування здійснюються на військових полігонах визначеними Міністерством оборони військовими частинами.
Після завершення випробувань виробник передає до Міністерства оборони пакет документів. Він містить результати як лабораторних, так і польових випробувань, технічну документацію та підтвердження всіх заявлених характеристик.
“Органом, який приймає остаточне рішення про кодифікацію, є Міністерство оборони. Воно отримує від виробника повний пакет підтверджуючих документів щодо проходження всіх перевірок, отримання всіх необхідних сертифікатів, результатів лабораторних тестів та польових випробувань. На основі цих даних приймається рішення про присвоєння коду та постановку на озброєння певного виду озброєння чи військової техніки”, – пояснив Долінце.
За словами авіаційного експерта, фінальним етапом будь-якої кодифікації є перевірка виробу в контрольованих умовах, що фактично є заключним випробуванням.
Чому ракети проходять складніший шлях, ніж БПЛА
Процедура кодифікації може відрізнятися залежно від типу озброєння.
Для безпілотних літальних апаратів (БПЛА), наземних роботизованих комплексів, засобів РЕБ та низки інших категорій озброєнь діє спрощений порядок проходження сертифікації та кодифікації. Водночас для балістичних ракет державний контроль залишається значно більш суворим.
Богдан Долінце пояснює, що кожен тип озброєння має власний алгоритм проходження кодифікації, який включає різні етапи та специфічні вимоги.
Водночас експерт підкреслює, що Україна за останні роки суттєво спростила ці процедури.
В Україні для деяких видів озброєння, зокрема безпілотних платформ, наземних роботизованих комплексів, ракетного озброєння та вибухових речовин, було запроваджено так звану спрощену процедуру. Це дозволяє значно швидше проходити процеси сертифікації та кодифікації, ніж за повного режиму.
зазначає Долінце.
Він навів приклад, коли українські виробники свідомо класифікували свої ракети як ударні БПЛА, аби скористатися спрощеними процедурами та прискорити вихід на ринок.
“Ми спостерігали, як у попередні роки деякі виробники ракет називали свої вироби не ракетами, а “дронними ракетами” через прискорену процедуру для дронів. Багато виробників використовували префікс “дрон” виключно для того, щоб отримати можливість прискореної кодифікації”, – розповів експерт.
Тривалість процедури
Незважаючи на те, що Міністерство оборони скоротило адміністративну частину кодифікації до десяти днів, основний час процесу займає підготовка документації, проведення випробувань та підтвердження всіх характеристик. На думку експерта, тривалість кодифікації значною мірою залежить від готовності самого виробника.
В Україні сьогодні цей цикл, як правило, скорочено до кількох місяців, іноді трохи більше, залежно від складності та комплексність самої платформи.
зазначив Долінце.
За кордоном же повний цикл кодифікації озброєння може тривати роками.
Коли розпочнеться серійне виробництво балістики в Україні
Компанія Fire Point планує завершити кодифікацію балістичної ракети FP-7 (дальність до 300 км) до кінця поточного року. Згодом аналогічну процедуру пройде ракета FP-9.
“Ми вже сертифікуємо нашу балістичну ракету F7 для бойового застосування. FP-7.х (перехоплювач балістичних ракет – ред.), про яку згадував Денис Штілерман, вже майже готова. Запуск FP-9 ми очікуємо до кінця цього року”, – повідомила CEO та CTO Fire Point Ірина Терех під час міжнародної виставки озброєнь Eurosatory-2026 у Парижі.
Богдан Долінце підкреслює, що отримання коду НАТО – це лише один з компонентів запуску серійного виробництва. Першочерговим є підтвердження всіх заявлених характеристик ракети.
“Виріб має бути не просто балістичною ракетою, він повинен ефективно виконувати поставлені завдання, які визначає замовник. Це стосується дальності польоту, точності ураження, ефективної маси бойової частини, здатності функціонувати в певних умовах, зокрема, в умовах агресивної системи радіоелектронної боротьби”, – пояснює експерт.
Другим не менш важливим фактором є виробничі потужності підприємства. Чи готовий виробник масштабувати виробництво ракет до необхідних обсягів, щоб задовольнити потреби держави.
Співзасновник та головний конструктор компанії Fire Point Денис Штілерман в одному з нещодавніх інтерв’ю зазначив, що компанія повністю готова до масового виробництва балістичних ракет.
У відповідь на запитання журналіста про те, чи може Fire Point виробляти більше ракет, ніж Росія, яка, за даними ЗМІ, щомісячно випускає до 60 балістичних ракет “Іскандер-М”, Штілерман відповів ствердно: “Звичайно, значно більше можемо”.
Він також пояснив, що складність підготовки до серійного випуску далекобійної ракети FP-9 полягала у необхідності будівництва власного заводу для заливки твердопаливних двигунів.
“З ракетою “дев’яткою” (FP-9 – ред.) нам довелося побудувати власний завод із заливки твердопаливних двигунів. Йдеться про значну вагу двигуна, тому необхідний великий міксер, здатний за один раз залити паливо для такої великої ракети. Зараз все це зроблено, і ми очікуємо перший політ найближчим часом”, – розповів Штілерман.
Ймовірно, йдеться про завод у Данії, відкриття якого раніше анонсувала Ірина Терех. “Ми сподіваємося на відкриття першої черги заводу вже у 2026 році, а основної – скоріше за все, вже наступного. На заводі виготовлятимуть ракетні двигуни, ракетне паливо, корпуси та стикувальні компоненти”, – зазначила вона в інтерв’ю Defender Media у березні.
25 червня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн повідомила, що Данія незабаром розпочне виробництво палива для українських ракет Flamingo, які також виготовляє Fire Point. Це свідчить про те, що українська компанія підготувала необхідні потужності та інфраструктуру для серійного виробництва балістичних ракет.
Авіаційний експерт Богдан Долінце додав, що для балістичної ракети необхідний цілий комплекс: пускова установка, обладнання для її підготовки, використання та запуску, а також кваліфікований персонал. Враховуючи, що перший політ планується до кінця поточного року, вся необхідна інфраструктура вже готова.
Отже, запуск української балістики у серійне виробництво залежить не лише від успішного завершення сертифікації та кодифікації, а й від готовності повного виробничого циклу. Виробник заявляє про свою готовність до масового виробництва, тому очікується, що державні процеси будуть завершені найближчим часом. Якщо все відбудеться відповідно до запланованих термінів, Україна отримає значне підсилення своїх далекобійних спроможностей та потужний інструмент впливу на агресора.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є надзвичайно важливою для розуміння процесу розробки та впровадження нових видів озброєнь в Україні. Знання про етапи сертифікації та кодифікації допомагає усвідомити, скільки часу та зусиль потребує виведення на ринок нових технологій. Для українців це означає потенційне посилення обороноздатності країни та зміцнення позицій у протистоянні агресору.