Україна взяла на себе зобов’язання модифікувати процес обрання Генпрокурора відповідно до європейських норм, але це не має на увазі проведення відкритого змагання. У економічно розвинених державах Європи Генпрокурора призначає уряд або президент країни.
Інтеграція України в Європу неминуче тягне за собою великі законодавчі корективи та адаптацію до європейських стандартів. Однак в окремих дебатах усе частіше постає запитання: чи дійсно ми впроваджуємо європейський досвід, чи створюємо власні змішані моделі, яких у самій Європі не знайти, інформує УНН.
Одна з таких дискусій зачіпає питання призначення та увільнення від посади Генерального прокурора України.
Останнім часом певна кількість реформаторів з громадського сектора наполягає: Генерального прокурора варто обирати шляхом конкурсів за участі активістів, посилаючись на “найкращі європейські стандарти”. Але чи це відповідає дійсності?
Що конкретно зобов’язалася виконати Україна
Колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станіслав Броневицький нагадує, що 11 грудня 2025 року була затверджена спільна заява Єврокомісара з питань розширення та віцепрем’єр-міністра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Один із пунктів цього документа сформульований наступним чином: “Здійснити всебічний перегляд процесу вибору та усунення з посади Генерального прокурора з метою приведення її у відповідність до передових європейських практик”.
Отже, зі слів колишнього прокурора, заява не містить жодної згадки про змагання. Вона також не роз’яснює, що саме слід розуміти під “передовими європейськими практиками”. Проте саме на основі цього формулювання виник політичний наратив: в Україні має проводитися конкурс на посаду Генпрокурора.
А що фактично являє собою “передова європейська практика”?
Броневицький наводить дійсні європейські звичаї економічно розвинених держав, системи яких вважаються взірцевими.
За сукупністю критеріїв (номінальний ВВП, ВВП на душу населення, ВВП за ПКС, ІЛР) до п’ятірки лідерів європейських країн входять: Німеччина, Швейцарія, Франція, Велика Британія, Швеція. І ось яким чином у цих країнах призначають Генерального прокурора, розповідає Броневицький.
Німеччина: кандидатуру пропонує Федеральний міністр юстиції, призначає Федеральний президент.
Швейцарія: Генерального прокурора обирають Федеральні збори (об’єднане засідання обох палат парламенту).
Франція: кандидатуру подає міністр юстиції, призначає президент Республіки.
Велика Британія: призначення здійснює прем’єр-міністр, офіційно затверджує монарх.
Швеція: призначення проводить уряд.
Жодна з цих держав не влаштовує конкурс.
І це не “відхилення від норм”, а європейська норма як така.
То в чому ж річ?
Проблема не в Європі. Проблема в тлумаченнях. Як влучно відмітив народний депутат Сергій Власенко, Конституція України чітко визначає спосіб призначення Генерального прокурора.
У нашій Конституції зазначено, що кандидатуру Генерального прокурора пропонує Президент України за згодою з Верховною Радою. Усе. Ніяких конкурсів
– підкреслює він.
Власенко також із сумнівом ставиться до самої концепції конкурсів у теперішньому вигляді.
За останні декілька років ми побачили, що ці конкурси часто мають вигляд імітації. Заздалегідь відомі переможці, маніпуляції під час процедур
– стверджує нардеп, голова Тимчасової слідчої комісії (ТСК) з питань можливої корупції в правоохоронній та судовій системах.
Як приклад він навів конкурси до апеляційних адміністративних судів, де, згідно з інформацією Тимчасової слідчої комісії, серед лідерів виявилися діючі члени Вищої ради правосуддя, родичі членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів та співробітники самих конкурсних органів.
Конституція: ще один важливий аргумент
Член Комітету Верховної Ради з питань правової політики Володимир Ватрас підкреслює, що зміни до Конституції в частині процесу обрання Генерального прокурора – не передбачаються.
Посада Генерального прокурора є конституційною. Зміни до Конституції в умовах воєнного стану є неможливими
– зауважує парламентарій.
Окрім того, за його словами, парламент на даний момент не має жодних намірів змінювати порядок призначення Генпрокурора, а зауважень до діючого керівника прокуратури у депутатів немає.