Територіальна оборона ЗСУ організувала в Києві значний Фестиваль дебютних п’єс від ветеранів
Фестиваль дебютних п’єс є значною подією, що завершує третій навчальний цикл Театру Ветеранів, заснованого ТРО Медіа. У програмі представлені прем’єрні сценічні читання творів, написаних ветеранами та ветеранками російсько-української війни.
На освітньому курсі потенційних драматургів ознайомлюють з основами професійної діяльності. Фінальний етап – презентація ескізу вистави за написаною п’єсою. Початківець-драматург усвідомлює всю вагу відповідальності: він обирає режисера читання, разом з ним формує акторський колектив, бере участь у репетиціях та впливає на кінцевий результат.
НАША ПІДТРИМКА ДЕМОНСТРУЄ: МИ ВІРИМО В СВОЮ СПРАВУ
Третій Фестиваль дебютних п’єс проходив у Києві з 17 по 26 липня. Цього року він встановив новий рекорд – як за тривалістю фестивальних днів (вісім), так і за кількістю заходів (майже тридцять). У попередні роки (започаткований у 2024 році) він мав коротші терміни та більш стислу програму. Як бачимо, спостерігається відгук, громадський резонанс, зацікавленість, але найголовніше – це стабільність.
«Наші прихильники бачать: ми віддані тому, що робимо. Зараз усе тримається на ентузіазмі та бажанні конкретних людей діяти, виходячи за межі власних можливостей. Це робиться не формально, а тому, що ми щиро вважаємо це важливим», – зазначив у коментарі Укрінформу співзасновник Театру Ветеранів, художній керівник освітнього курсу, військовослужбовець Максим Курочкін.
Проєкт реалізується за сприяння Посольства Королівства Нідерландів в Україні Netherlands Embassy in Ukraine. Фестиваль проходить завдяки співпраці з Goethe-Institut Ukraine та за рахунок фінансування в межах Фонду стійкості.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
ЗДЕБІЛЬШОГО ВЕТЕРАНИ ПЕРЕДАЮТЬ НАЙБЛИЖЧИЙ І НАЙБОЛІСНІШИЙ ДОСВІД – ПОДІЇ, ПЕРЕЖИТІ НА ВІЙНІ
Двадцять вісім подій фестивалю були згруповані: перша група – читання за п’єсами цьогорічних випускників освітнього курсу. Друга група – твори драматургів-випускників минулих років. Третя – п’єси чинних військовослужбовців, які не мали змоги долучитися до навчального процесу, але виявили бажання та створили свої твори. Також були представлені п’єси першого освітнього набору у Львові, куратором якого була ветеранка Аліна Сарнацька.
Важливо, що до фестивалю долучилися й досвідчені автори: першою подією став показ вистави «Лимони» за п’єсою ветерана Максима Девізорова, яку він зрежисерував і в якій зіграв. Нову п’єсу «Tengo frio» («Мені холодно») представив також відомий автор-ветеран Валерій Пузік; у ній він майже документально відтворює обставини виходу з позиції, дії побратимів, їхні думки та переживання.
Максим Девізоров та Максим Курочкін під час Фестивалю перших пʼєс
Перед початком написання текстів наставники не встановлюють для початківців-драматургів жодних обмежень щодо жанрів чи тематики майбутніх п’єс; вони мають свободу вибору, однак переважно звертаються до найближчого та найболючішого – досвіду, набутого на війні.
«Ми жодним чином не обмежуємо драматургів у тематиці, виходячи з того, що не існує єдиного «правильного» способу написати п’єсу. Проте, нам, безумовно, цікаво, щоб вони максимально використовували власний досвід. Тому зазвичай вони пишуть про те, що пережили: травматичні моменти бойових дій, втрати, вирішальні моменти, вибір приєднатися до війська. Ми зацікавлені в драматургії загалом, щоб ветерани ставали драматургами та творили. Отже, це можуть бути як комедії, так і драми, абсурдні твори, тексти з елементами фантастики, або ж абсолютно документальні п’єси», – розповідає Максим Курочкін.
Театр Ветеранів свідомо відходить від поширеної думки, що для появи літературних, драматургічних, художніх (окрім документальних) творів про війну потрібна часова дистанція у десятки років. Люди неминуче повертатимуться до цієї теми знову і знову, але важливо зафіксувати її в моменті, по гарячих слідах, щоб ніхто не зміг спотворити цю жахливу правду.
«Якщо ветеран зараз напише щось неправдиве, йому одразу скажуть! Адже це бачать свідки тих самих подій – побратими та люди, які живуть поруч. Тобто, ніхто вже не зможе стверджувати, що цього не було, або що це було інакше, розумієте? Ось цей момент є для нас визначальним. Я не думаю, що у світі існує багато літературних чи театральних проєктів, які так працюють, фіксуючи такі події по гарячих слідах», – наголошує Максим Курочкін.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО ВИСТАВИ ЗА ТВОРЧИМИ РОБОТАМИ ВЕТЕРАНІВ З’ЯВЛЯТИМУТЬСЯ У ЧИСЛЕННИХ ТЕАТРАХ КИЄВА ТА УКРАЇНИ
Театр Ветеранів вже має свою історію та помітну присутність на театральній арені, тому звернення до режисерів по співпрацю не становить значної проблеми. Однак, організатори фестивалю прагнуть стимулювати “мисливський інстинкт” у самих режисерах. А саме: оголошується відкритий набір, куди режисери подають свої заявки (цього року було близько 50 заявок на 28 подій фестивалю). Далі режисерам, які виявили зацікавлення, надсилаються тексти, і вони звертаються до конкретного драматурга з пропозиціями. Більше того, драматург має можливість обрати з кількох режисерів, які одночасно виявили до нього інтерес. Існує практика, коли, за наявності двох дуже цікавих концепцій від режисерів, одна п’єса може отримати дві різні режисерські інтерпретації. Зокрема, цього разу текст Олени Шацевої «Діяти за обставинами» було поставлено двома режисерками – Оленою Щурською і Наталією Торжевською, кожна по-своєму, створивши проникливу історію трьох жінок у місті, якому загрожує окупація. Зазвичай фестивалі не працюють за такою схемою, але Театр Ветеранів фокусується саме на драматурзії.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
ТВОРИ ВЕТЕРАНІВ ПОШИРЮЮТЬСЯ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ, А ЦЕНТРИ ТЕАТРУ ВЕТЕРАНІВ ВЖЕ ДІЮТЬ У ЧЕРНІГОВІ ТА ЛЬВОВІ
Цього року відкриття Фестивалю та його заключна частина відбулися у Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки. Чи може це означати, що вистава когось із ветеранів-драматургів скоро з’явиться на цій сцені?
Військовослужбовці ТРО Медіа не виключають такої ймовірності, але наразі про це говорити передчасно. Театр Ветеранів прагне, щоб вистави за творами ветеранів з’являлися на багатьох театральних майданчиках Києва та України. І вони справді поступово з’являються. Зокрема, випускниця першого освітнього курсу для ветеранів Аліна Сарнацька одразу під час Першого Фестивалю дебютних п’єс отримала лист про намір поставити виставу за її п’єсою «Баланс» від Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької у Львові. І це сталося! Крім того, за цю п’єсу Аліну було визнано «Найкращою драматургинею року» за версією ІІ Київського рейтингу Укрінформу «Театральний інфобум». З того часу вона написала ще дев’ять п’єс, і на цьому фестивалі глядачі побачили ескіз її вистави «Маленькі таємниці Вікторії» під керівництвом режисерки Вікторії Білан. У 2026 році драматургиня сформувала та провела перший львівський освітній курс Театру Ветеранів, результати якого були представлені тут (Мар’яна Чорномиргін «Поплач, або звари борщу», Андрій Тераз «Випадок у торакальному відділенні», Дмитро Ільїн «Переживака», Марта Шийко «Жінка з холодильником»).
За п’єсою «Вийти за межу» Наталі Зарицької (представленою на Другому фестивалі) була поставлена вистава, з якою Театр Ветеранів здійснив свої перші закордонні гастролі – до Чехії. За п’єсою випускника-драматурга Сергія Іванова «На підвал!» було поставлено виставу в Херсонському театрі імені Миколи Куліша та на сцені в Миколаєві. А виставу за п’єсою «П’єса 22, або Шлях героя” Володимира Туки, ставили Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені М. Куліша та Національна оперета України. Він також не зупинився на першому успіху: на Третьому фестивалі, за його п’єсою, показали виставу «Апельсин» у постановці Катерини Вишні Вишневої.
Отже, твори драматургів-випускників поширюються по всій Україні, а регіональні осередки Театру Ветеранів вже засновані в Чернігові та Львові.
Максим Девізоров та Катерина Вишня Вишнева під час Фестивалю перших пʼєс
ВАЖЛИВО, ЩОБ ЯКОМОГА БІЛЬШЕ АКТОРІВ БРАЛИ УЧАСТЬ У ЧИТАННЯХ ТА ПІДТРИМУВАЛИ ТВОРЧІСТЬ ВЕТЕРАНІВ
Щодо акторів, задіяних у фестивальних заходах, то на рівні філософії, організатори проєкту вважають важливим, щоб їх було якомога більше, щоб вони активно долучалися та підтримували цей рух.
«Наш Фестиваль прагне бути відкритою платформою для акторів, щоб якомога більше людей ознайомилося з творчістю ветеранів, щоб навколо читань формувалися нові акторсько-режисерські колективи. Протягом року до нас звертаються військовослужбовці та ветерани, які не планують писати, але хочуть спробувати себе в акторстві або повернутися до акторської професії після поранення. Для них це стає елементом реабілітації, відновлення професійних навичок. Наприклад, після дуже важких поранень та контузії актор Андрій Валенський взяв участь у читанні п’єси Геннадія Удовенкова «Весна». Повертаючись до тематики, тут варто додати, що перша п’єса Удовенка була про його важке поранення в бою, а от «Весна» – вже про його дитинство, про момент, що врятував його, коли знайшлася людина, яка почала давати книги хлопчику з проблемної родини», – розповів Максим Курочкін.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
За його словами, у планах Театру Ветеранів – започаткувати та видати серію збірок п’єс ветеранів, адже за три фестивалі їх уже зібралося чимало.
«Нас цікавить, щоб Фестиваль функціонував як самодостатня система, і незалежно від того, хто б його проводив, це робилося б етично, екологічно, правильно і з користю для ветеранів та суспільства. Ми прагнемо, щоб ветерани-драматурги – випускники освітніх курсів Театру Ветеранів продовжували писати п’єси, здобували досвід взаємодії з людьми та викликами театру. Це не замінить багаторічну практику, але підготує до основних типових ситуацій. Наш пріоритет – не видовище, а користь для автора та творчої команди», – підсумував Максим Курочкін.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
Насправді цей унікальний Фестиваль – це не просто двадцять вісім цікавих дебютних п’єс від ветеранів та військових, це двадцять вісім життєвих історій, у які вплетені сотні, тисячі й мільйони врятованих життів, за які вони боролися. Це новітня історія України, гірка, але правдива. Це гумор крізь сльози, це надія, попри темряву, це людяність у нелюдських умовах, це сила людського духу та любові. Зрештою, це цінний досвід авторів, завдяки якому життя продовжується. І якщо на початку їм потрібен невеликий аванс довіри глядачів, то згодом вони віддячать ним на театральних сценах України талановитими, впевненими, прекрасними текстами, яким ми аплодуватимемо стоячи.
Любов Базів. Київ
Фото надані ТРО Медіа