Фото до статті
16:27 сьогодні, 31 серпня 2026
Невідомі сторінки дитинства Андрія Чайковського: від сільської школи до приватних уроків
Лишається загадкою, чому літературознавці, які досліджують творчість улюбленого українцями письменника Андрія Чайковського (1857-1935), обійшли увагою певний етап його біографії. Про цей період сам автор писав у своїх спогадах, опублікованих у 1932 році в газеті “Український голос” (Перемишль). Ймовірно, ця інформація могла залишитися поза увагою, якби не друге видання “Історії Самбірської гімназії” професора Михайла Кріля, присвячене саме видатному земляку. Крім того, історію школи в селі Гординя (Самбірський повіт) висвітлено у статті Івана Филипчака “Школа в Гордині. Шлях виховання і навчання” (1937 рік). Натомість в офіційних біографіях Чайковського згадується лише про одного приватного вчителя-поляка.
Галина Пагутяк
письменниця, лавреатка Шевченківської премії з літератури
Детальніше
Андрій Чайковський
<p>Андрій Чайковський</p>
Андрій Чайковський залишився сиротою у п’ять років. Його батько був дрібним службовцем у Самборі. Після смерті батьків під час холерної епідемії, бабуся забрала хлопчика до села Гординя, де він прожив до початку навчання у Самбірській гімназії. Для вступу туди потрібна була належна підготовка. Тому з 1868 року Андрій брав приватні уроки у вчителя-поляка Войцеха Панека. Проте, до цього він відвідував разом з іншими сільськими дітьми тривіальну школу в Гордині. Навчання там велося українською мовою, хоч і книжною, але це була загальна практика того часу.
Перший день у школі: страхи та сподівання
Пригадаймо пізню осінь. Перший день у школі. Якщо ви читали “Олюньку” Андрія Чайковського, то знаєте, що село Пишнівці (воно ж Гординя) було поділене на шляхетську та рустикальну (селянську) частини. Навіть у церкві шляхта та селяни сиділи окремо. Церква та, до речі, збереглася до наших днів, а ось першої школи вже немає. На її місці залишилася невелика ділянка землі з кількома деревами біля дороги на село Мала Білина, звідки щоранку приходив учитель — одночасно дяка та гмінний писар. Його звали Теодор Присташ. Шляхетським дітям із Закуття доводилося долати чималу відстань. До того ж, дорога була небезпечною: злі гуси, собаки — малий школяр міг легко злякатися, адже дітей ніхто не водив за руку. Вони мусили йти самі.
Початок навчання розпочинався з торби. Бабуся пошила Андрійку торбину, і того першого дня, тремтячи від страху, він поплентався до школи. У торбині лежав шматок хліба та польський буквар, за яким бабуся вчила хлопчика читати. Кириличні літери йому ще не були знайомі. Хлопчик не хотів йти до школи, бо інші діти казали, що “там б’ють”.
Шкільне приміщення та перші уроки
Школа розміщувалася під солом’яною стріхою і знаходилася в невеликому садку. “Входилося до середини через доволі просторі сіни до кімнати, переробленої з селянської хати і комори… Де припічок із запічком сходився, стояла глиняна грубка для тепла, де палено колотими дровами, доставленими від батьків дітвори, а на тому місці, де вішають образи, стояв простий стіл для вчителя і одне-єдине дерев’яне крісло… Під стіною стояла проста лавка, а від вікна до середини кімнати розташовувалися дві лавки з подовженими пультами, одна з горизонтальним, а друга з нахиленим. На столі лежали каламар, гусяче перо, олівець, лінійка і вербова гілка. Про дошку чи хоча б шматок крейди не було й мови… Ось і вся школа”.
Купуйте двокнижжя Галини Пагутяк в онлайн-крамниці видавництва
У свій перший навчальний день Андрійко заслужив похвалу вчителя. Той навіть погладив його по голові, коли хлопчик прочитав сторінку з польського букваря. Далі розпочалося навчання. Теодор Присташ виявився освіченою людиною, шляхтичем, одягненим відповідно до свого статусу і взутим у шкіряні чоботи. Він здобув добру на той час освіту, закінчивши Перемишльський дяківсько-вчительський інститут. Андрійку він сподобався, адже вмів пояснювати матеріал зрозуміло. Спочатку вивчали літери, потім складали слова, а писали на аркушах паперу, складених вчетверо. Вчитель писав зразки літер на початку кожного уроку. Навчання відбувалося за такою системою: одні писали, а інші тим часом читали вголос та переказували прочитане. Навчалися як хлопчики, так і дівчатка. Саме там Андрійко познайомився з Оленкою Гординською, яка була старшою за нього. Вона згодом стала прототипом його героїні Олюньки. Оленка також була сиротою, і діти разом ходили до школи.
У повісті “Олюнька” описується, як дівчинку вперше привів до школи дідусь:
“Старий був гордий, що купив онуці книжку. Вчитель поглянув на книжку, а відтак узяв дитину за бороду, погладив по лиці і каже:
— Ну, а тепер будемо вчитися. От, бачиш, моя Олюнько, як пізнаєш оці всі значки, як вони називаються, будеш їх складати докупи, і вийде з них ціле слово. Зараз тобі покажу… А хочеш ти вчитися?
Учитель говорив до Олюньки лагідним голосом, яким промовляв до неї хіба дідусь. Вона осміліла і одразу ж полюбила вчителя.
— О, хочу, хочу! — промовила вона, а очі її аж засвітилися.
Вона схопила вчителя за руку й поцілувала щиро”.
Для Оленки навчання на цій школі завершилося, а для Андрійка Чайковського тільки починалося. Проте, як влучно було сказано, початкова освіта — це різьба по каменю, а наступна — писання по піску…
Дочитали до кінця? Підтримайте редакцію “Локальної історії” на Patreon!
- колонки
- література
- школа
Чи пустять нас до ЄС із золотом у торбині? Віра Агеєва про Булгакова та світову літературу в шкільній програмі
Детальніше
Ігор Хворостяний: “Навіть в умовах війни освіта — це інвестиція в майбутнє”
Детальніше
Шкільні вчителі справді виграють війни. Росія це розуміє і готується до цього. А Україна?
Детальніше
“Ми зберігаємо цих дітей для України”. День в Українській школі у Великій Британії
Детальніше
Школа, картопля і… гуманізм. Галина Пагутяк
Детальніше
Букет флоксів. Галина Пагутяк
Детальніше
Вчити історію по-новому. Чому про інтегрований курс для шкіл дискутують фахівці
Детальніше
“Не може бути історії, написаної раз і назавжди”, — Людмила Гриневич про реформу історичної освіти у школах
Детальніше
Букварик у горах, або як постала шкільна наука на Закарпатті століття тому
Детальніше
Порада від АіФ UA:
Ця стаття проливає світло на ранні роки відомого українського письменника Андрія Чайковського, розкриваючи деталі його першого шкільного досвіду. Це допоможе читачам краще зрозуміти витоки його творчості та формування як особистості. Матеріал буде цікавим для тих, хто цікавиться українською літературою, історією освіти та біографіями видатних українців.