Родини пацієнтів, які пішли з життя після терапії в одеській приватній лікарні Odrex, і колишні хворі, що заявляють про серйозні ускладнення, започаткували сайт Stop Odrex. Його завдання – згуртувати тих, хто постраждав, і оприлюднити їхні історії, щоб зупинити замовчування через острах і досягти правосуддя.
Сім’ї тих, хто помер після перебування на лікуванні в одеській приватній лікарні Odrex, а також колишні пацієнти, котрі заявляють про важкі ускладнення, об’єднуються в змаганні за правду. Те, про що до недавнього часу люди побоювалися промовляти навіть стиха, нині лунає відкрито – в мас-медіа, у зверненнях до органів влади та на онлайн-ресурсі Stop Odrex, повідомляє УНН.
Інтернет-платформа Stop Odrex, котрий створили близькі тих, хто пішов із життя після терапії в одеській клініці “Одрекс”, і ті пацієнти, котрим пощастило вижити попри ускладнення та погіршення стану здоров’я – покликаний припинити мовчання. За словами Христини Тоткайло, дочки померлого після лікування в Odrex, зараз кожен, хто постраждав від одеської приватної лікарні, може розповісти свою історію, не боячись. Адже на сайті є декілька варіантів для зв’язку: відкритий, анонімний, з дозволом на передачу історії журналістам і без. До того ж, можна, за бажанням, додати медичну документацію, яка підтверджує представлені факти.
Щодня я дізнаюся нові випадки людей, які переживають такий самий біль, як і ми. Аби ніхто більше не лишався наодинці з бідою, ми створили сайт, де кожен потерпілий може поділитися своєю розповіддю – анонімно або відкрито. Це місце, де вас почують. Заходьте на сайт, читайте розповіді інших потерпілих, слідкуйте за новинами про лікарню та ходом кримінальних справ, діліться власними розповідями. Це простір для нас – для тих, хто пережив трагедію через Odrex, для тих, кому необхідна підтримка і правда. Ми віримо, що тільки разом ми зможемо досягти справедливості
– написала Христина Тоткайло.
У своїй боротьбі за правду українці, котрі вважають себе постраждалими від Odrex, записали відеозвернення до правоохоронців і влади. Вони просять звернути увагу на системність і повторюваність помилок у приватній одеській клініці, розповідають свої історії, від котрих кров холоне в жилах, і закликають не допустити нових жертв Odrex.
Розповідь про смерть батька Христини Тоткайло
Киянка Христина Тоткайло дізналася про онкологічний діагноз у батька і звернулася до “Феофанії”. Консиліум лікарів дійшов висновку, що агресивна хіміотерапія йому протипоказана до проведення операції. Однак хірург Ігор Бєлоцерковський, котрий також був на консиліумі, запропонував лікуватися в одеському “Одрексі”, де працює його дружина – онколог Марина Бєлоцерковська. Він запевнив доньку, котра була в розпачі, що в одеській лікарні її батькові “врятують гортань і голос”. Перед поїздкою родину змусили сплатити консультацію наперед, без огляду, що вже викликало сумніви.
В “Одрексі” батькові призначили п’ятиденний курс агресивної хіміотерапії і відразу планували другий. Чоловікові встановили гастростому, котра вимагала щоденного догляду, але, за словами Христини, лікарі практично не оглядали її. До моменту виписки в місці встановлення вже був наскрізний отвір, через котрий витікала їжа.
Після повернення до Києва стан батька різко погіршився: відмовили нирки, з’явилася виразка в роті. На повідомлення про критичні симптоми лікарка з “Одрексу” відповідала, що сьогодні вихідний, всі питання – в понеділок. Родина заплатила понад 250 тисяч гривень, але батько помер. Христина переконана, що призначення агресивної хіміотерапії всупереч рекомендаціям інших лікарів стало фатальною помилкою “Одрекса”.
Розповідь про смерть чоловіка Ольги Мелай
Історія сім’ї Мелай схожа на історію батька Христини Тоткайло. Чоловік Ольги Мелай лікувався в одеській приватній лікарні Odrex з діагнозом В-клітинна лімфома. Він саме проходив хіміотерапію, коли клініка запропонувала встановити спеціальний підшкірний порт для легкого введення препаратів. Процедура мала тривати пів години під місцевою анестезією. Як рекламує на офіційному сайті сам “Одрекс” – це малоінвазивна, безпечна, амбулаторна операція, котра триває менше ніж 45 хвилин.
Проте, все сталося не так, як пообіцяли в клініці. Чоловіка забрали в операційну, але він не вийшов з неї ні за пів години, ні навіть за дві. Ольга прочекала під дверима майже три години, не отримуючи жодних роз’яснень від лікарів. Коли хірурги вийшли, вони впевнено заявили: “Все пройшло успішно, у вашого чоловіка починається нове життя”. Але замість нового життя пацієнт опинився в реанімації – у критичному стані.
Ольга пригадує, коли вперше побачила чоловіка він не міг самостійно дихати, нирки відмовили, а монітор біля ліжка був чорним: без пульсу, без сатурації, лише із зафіксованою температурою тіла – 33 градуси. Лікарі різко змінили риторику і сказали, що до ранку він може не дожити. Першої ж доби з грудної клітини пацієнта відкачали п’ять літрів рідини.
На питання Ольги про те, чому замість обіцяної місцевої анестезії застосували загальний наркоз, лікарі тільки відмовлялися: “Ми краще знаємо, яку анестезію застосовувати пацієнтові”. Після трьох днів у реанімації чоловік почав повільно стабілізуватися. І саме в цей момент, попри перенесений критичний стан, “Одрекс” вирішив продовжити курс хіміотерапії. Після чергового введення “хімії” клініка сама відмовилась продовжувати лікування, бо стан пацієнта стрімко погіршувався.
“Нове життя” так і не почалося, чоловік Ольги помер. Жінка переконана, в клініці приховали зупинку серця її чоловіка, котра могла статися під час операції. Адже різке погіршення його стану та значно збільшений час проведення операції можуть свідчити про те, що під час її проведення могло статися щось критичне. Дружина померлого пацієнта переконана, продовження хіміотерапії стало черговою фатальною помилкою клініки Odrex.
Справжній шок настав тоді, коли Ольга отримала анамнез – медичні документи про виписку пацієнта. Про операцію в них не було жодного слова: ні про втручання, ні про наркоз, ні про ускладнення, ні про відмову нирок, ні про причини реанімації. Тільки один рядок: “Встановлено порт”. Без опису, без виконавців, без наслідків.
Ольга Мелай готується до першого судового засідання у справі про медичну недбалість що, на її переконання, забрала життя чоловіка. Жінка заявляє про фальсифікацію медичних документів в клініці “Одрекс”, затягування діагностики захворювання та рішення медиків, котрі могли стати фатальними.
Документальний фільм “Осине гніздо”
Ще більше трагічних випадків пов’язаних з лікуванням в “Одрексі” показано в документальному фільмі “Осине гніздо”. Хворі та близькі тих, хто пішов із життя після лікування в клініці, незалежно від діагнозу, розповідають про однаковий сценарій: спочатку – оптимістичні обіцянки, потім – раптові “ускладнення”, збільшення рахунків, тиск, вимоги та погрози від адміністрації клініки.
Так Світлана Гук описує, як після операції її чоловік опинився між життям і смертю, а догляд за ним перетворився на безкінечні рахунки. Жінка стверджує, що клініка утримувала тіло чоловіка на апаратах навіть після клінічної смерті, намагаючись збільшити оплату за його перебування у лікарні. А ще клініка подала на неї до суду після того, як вона не змогла заплатити.
“Разом наші голоси звучать сильніше”
Потерпілі та їх сім’ї наголошують: вони не прагнуть помсти, але вимагають правди та відповідальності. Їхня головна мета – зупинити нові трагедії і не допустити, щоб інші проходили той самий трагічний шлях.
І чим більше людей наважується говорити, тим очевиднішим стає: проблема може виходити далеко за рамки окремих лікарських помилок. Вони переконані, що може йтися про системний підхід до ведення бізнесу в лікарні “Одрекс”. Де, на їхню думку, основна цінність не людське життя і якісна медична допомога, а обсяг зароблених коштів.