11:19, 4 серпня 2026
Сьогодні картоплю справедливо називають основою харчування української родини та одним із найважливіших продуктів на нашому столі. Проте важко повірити, що ще кілька століть тому цей овоч вважали екзотичною новинкою, яку люди побоювалися вирощувати. У деяких країнах навіть спалахували бунти проти картоплі, які влада придушувала силою.
Пропонуємо вашій увазі статтю українського письменника та журналіста Федора Дудка про історію картоплі в Україні, опубліковану в журналі “Життя і знання” 1935 року. Автор детально розглядає походження картоплі, забобони та страх, пов’язані з цією культурою. Він розповідає, як овоч, що колись вважався шкідливим для здоров’я, став одним із найпопулярніших продуктів. Збережено оригінальну орфографію. Матеріал розшукала журналістка Олександра Кусько.
Яків Гніздовський. Ящик картоплі
Фото: weschlers.com <p>Яків Гніздовський. Ящик картоплі</p>
Кожен із нас усвідомлює, яку величезну роль картопля (бараболя, мандибурка, бульба) відіграє у продовольчому забезпеченні нашого народу. Однак рідко хто замислюється, відколи ця рослина вирощується в нас, як вона потрапила до України та звідки походить. Варто знати, що картопля прийшла до нас із заморських країн і з’явилася не так уже й давно. Був час, коли привезену з-за кордону картоплю наші люди відмовлялися садити “за жодні гріхи”, називаючи її “чортовим зіллям” та використовуючи інші зневажливі найменування. Така ситуація спостерігалася не лише в Україні. Правителям деяких країн, як-от Німеччини та Росії, доводилося вживати заходів, щоб змусити населення вирощувати цю, нині таку цінну для нашого життя, городину! І це сталося порівняно нещодавно. Минуло лише близько двох століть, як картопля, що є другом як багатих, так і (особливо) бідних, стала абсолютно необхідною. Саме цим приблизно 200-річним роковинам появи картоплі присвячуємо ці рядки.
Картопля – це рослина американського походження. Її батьківщиною вважається південна частина Чилі (Південна Америка), де місцеві мешканці вирощували її на городах ще до прибуття європейців. З Чилі вирощування картоплі поширилося до інших регіонів Америки, зокрема до Перу. Навіть досі в Перу можна знайти дикі форми картоплі. Це рослина з запашними квітами, але з дрібними, непридатними для вживання бульбами. Коли європейці завоювали Америку, картопля ще не була поширена. Наприклад, мексиканці того часу зовсім не знали її. Першими картоплю до Європи завезли іспанці приблизно у 1565 році, після завоювання Перу. З Іспанії мореплавці Іспанії, Голландії, Італії та інших країн почали розвозити її як рідкісну новинку. Однак особливого захоплення поява картоплі серед європейських народів не викликала. Навпаки, більшість населення Європи сприйняло цю новинку з недовірою, а подекуди й вороже. Знадобився час, щоб незвичні до неї народи старого світу поступово почали вживати цей американський “дар”.
Першими країнами, де картопля доволі швидко прижилася, були Іспанія, а за нею Італія. До Ірландії картопля потрапила приблизно у 1565 році, завезена торговцем невільниками Гавкінсом. В Англії її почали вирощувати після 1623 року, коли її втретє привезли з Америки, і вона вже була добре відома в Іспанії та Італії. Там вона отримала назву “tartufoli”, звідки пізніше німці почали називати її “картофлями”, а ми за ними – картоплею. Оповідають, що коли картоплю вперше подали на стіл англійського короля, він спробував її і скривився. Це не дивно, адже королеві подали картоплю… сирою!
Широке вирощування картоплі в інших країнах Європи розпочалося лише у XVIII столітті. У німецьких землях, зокрема в Пруссії, населення ще на початку XVIII століття не надто охоче садило картоплю, тому королям Фрідріху Вільгельму I (1713–1740) та Фрідріху Великому (1740–1786) довелося силою примушувати до цього недовірливих селян. Натомість у Саксонії вже з 1717 року картоплю почали вирощувати у великих масштабах. У Швеції її почали широко культивувати з 1726 року, у Шотландії – з 1728 року, в Угорщині та Чехії – приблизно у 1770 році, у Франції – з 1783 року. У XVIII столітті англійці почали переносити її культуру до своїх колоній. Таким чином, картопля з’явилася на Капському півострові, в Індії, Австралії, Тасманії, Новій Зеландії, а згодом і в Китаї та інших країнах.
Зберіть власну повну торбу історій. Придбайте сувенірну продукцію в онлайн-крамниці.
У Росії картоплю вперше побачили за часів Петра I (1682–1725), який марно намагався примусити її вживати. Однак за цариці Анни Іванівни (1730–1740) картоплю успішно розводили під Петербургом іноземці, хоча поширення її серед російського населення відбувалося дуже повільно. Активно за її розповсюдження взялася цариця Катерина II, яка прагнула забезпечити їжею голодуюче населення в деяких регіонах Росії. За її наказом по всій Росії розіслали насіння картоплі та інструкції щодо її вирощування. Проте в деяких місцевостях населення сприйняло наказ цариці вороже, і траплялися так звані “картопляні бунти”, які доводилося придушувати військовою силою. Лише за Миколи I (1825–1855) російський уряд сам почав активно займатися вирощуванням картоплі в Росії, враховуючи значні неврожаї в деяких губерніях. У 1840 та 1842 роках царський указ передбачав: 1) створення громадських посівів картоплі на державних землях та роздачу насіння селянам; 2) видання інструкцій щодо вирощування, зберігання та споживання картоплі; 3) нагородження господарів, які дбало та енергійно займатимуться вирощуванням картоплі. Однак ці заходи уряду Миколи I у багатьох місцевостях також викликали впертий опір населення. Так, наприклад, у Пермщині у 1842 році вибухнув великий “картопляний бунт”, що доходило до вбивств сільської влади. Довелося відправляти військо для придушення бунту. Загинуло багато повстанців. І лише кривава розправа з темними забобонами та народною відразою до нової “трави” поклала край небажанню населення садити картоплю. Вже у 1843 році селяни слухняно вирощували цю городину.
Точний час появи картоплі в Україні невідомий. У середині XVII століття її на наших землях, певне, ще не було. Французький інженер Боплан, який досить детально описував рослинний світ України того часу, напевно, згадав би картоплю, якби вона тоді існувала. Можна припустити, що вона потрапила до нас приблизно за гетьманування Івана Мазепи, а можливо, й раніше, за часів Івана Самойловича, як рідкісна гостина на столі гетьманів, які полюбляли впроваджувати все нове з Європи. Майже з упевненістю можна стверджувати, що на кінець гетьманування Мазепи картопля вже не була великою рідкістю в Україні. Досить велика кількість німців на військовій службі в козацьких полках того часу, а також прихід шведів в Україну, могли б свідчити про те, що ця рослина була відома принаймні серед козацької верхівки. На те, що в 30–40-х роках XVIII століття вона вже була широко поширена, вказують дані з польської мемуаристики.
Так, у другому томі опису польського побуту за короля Августа III, зробленого Котовичем, читаємо: “…Картопля в Польщі… з’явилася за Августа III, спершу в королівських економiях, де її садили самі німці-саксонці, які для власної вигоди привезли цю рослину з Саксонії і поширили її в Польщі. Довгий час поляки цуралися картоплі, вважаючи її шкідливою для здоров’я… Але згодом хлібороби в економiях почали купувати її у німців, і від них вона поширилася й серед сусідів. Нарешті, коли картопля стала вже відома на гданських “золавах”, великопольських та литовських “холендрах”, коли до Великопольщі прийшло кількасот родин швабів, якими деякі пани, особливо на Познанщині, вигнавши давніх польських селян, заселили свої села – то ці прибульці, привчені у своїх краях жити майже самою картоплею, прищепили любов до неї й польським селянам, а через них і шляхті. Вже наприкінці правління Августа III картопля була відома по всій Польщі, Литві та Русі”.
І Котович додає: “Поки не знали картоплі, вживали бульби – овочу, схожого на картоплю, з тією лише різницею, що він більший… і смак має той самий, що й картопля, але запах від нього неприємний, подібний до запаху клопа. З поширенням картоплі бульбу забули”.
Отже, в Галичині та на Правобережній Україні картопля увійшла в загальний ужиток у середині XVIII століття (за правління короля Августа III, 1733–1763), а звідти приблизно в той самий час широко поширилася й на Лівобережжі.
Нині ця рослина поширена по всій землі, від 70° північної широти до Нової Зеландії. Там, де через низьку температуру не може рости жодне зернове, картопля дає певний урожай. Через різні кліматичні умови та ґрунти, де росте картопля, вона має безліч відмін – їх налічують понад тисячу. Картопля успішно росте в регіонах з низькими температурами (при +4°C), сягаючи 70°40` північної широти – але на південь вона не заходить. Наприклад, клімату південної Італії вона не витримує.
Взято з журналу “Життя і знання”. 1935 рік. № 11. С. 285-286
- хліб
- читанка
Схожі матеріали
Великий хліб. Галина Пагутяк
Детальніше
Філософія паски. Галина Пагутяк
Детальніше
Втрата печі. Галина Пагутяк
Детальніше
Леся Гасиджак: “Штучний голод був організований, щоб упокорити Україну”
Детальніше
Робітникам можна тільки темний хліб
Детальніше
Хліб-сіль і… горілка. Галина Пагутяк
Детальніше
Що таке книш? Історія одного слова
Детальніше
Порада від АіФ UA:
Ця стаття – чудова нагода дізнатися про незвичайну історію однієї з найважливіших культур на українському столі. Розуміння того, як картопля стала звичною, допоможе глибше цінувати цей продукт та його місце в історії України. Це знання буде корисним для всіх, хто цікавиться історією побуту та сільського господарства.