## Від випробувань до бойового застосування: шлях українських балістичних ракет
Розробка українських балістичних ракет передбачає проходження обов’язкових етапів сертифікації та кодифікації, що є передумовою для їх подальшого прийняття на озброєння.
Повномасштабне вторгнення стимулювало Україну до прискореного розвитку власного оборонного потенціалу, охоплюючи все – від безпілотних систем до ракетних комплексів. Приватні українські компанії активно працюють над налагодженням серійного виробництва балістичних ракет. Зокрема, компанія Fire Point планує до кінця поточного року завершити кодифікацію ракети FP-7, що здатен долати відстань до 300 кілометрів. Аналогічна процедура чекає на модель FP-9 із заявленим радіусом дії до 900 кілометрів. Лише після успішного завершення цих державних процедур розпочнеться масове виготовлення цих ракет та їх передача Збройним Силам України. УНН детально дослідив процес проведення цих важливих державних процедур та їхню специфіку.
З’ясувалося, що шлях балістичної ракети до арсеналу війська є значно складнішим порівняно з ударними БПЛА. Перед тим, як новий зразок буде прийнятий на озброєння, він мусить пройти державні випробування, підтвердити всі заявлені тактико-технічні характеристики, отримати відповідну сертифікацію та кодифікацію від Міністерства оборони.
Сертифікація та кодифікація: у чому відмінність
Хоча ці терміни часто вживаються як взаємозамінні, вони позначають два різні етапи підготовки озброєння до серійного виробництва.
Спочатку розробка проходить через випробування та оцінку відповідності заявленим параметрам. Саме на цьому етапі перевіряється дальність польоту, точність ураження цілей, надійність функціонування, стійкість до засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), характеристики бойової частини та інші критично важливі показники. Це і є процес сертифікації виробу.
Наступним кроком є подання виробником необхідної документації для кодифікації. Ця процедура передбачає присвоєння виробу унікального номенклатурного номера за стандартами НАТО (NATO Stock Number, NSN). Лише після цього ракета чи ударний БПЛА можуть бути офіційно прийняті на озброєння ЗСУ та використовуватися в бойових умовах.
Авіаційний експерт Богдан Долінце в коментарі УНН підкреслив, що кодифікація є фінальним етапом інтеграції нового виробу в систему озброєння.
“Загалом, говорячи про сертифікацію та кодифікацію, важливо розуміти, що це комплексний процес фактично постановки даного виду техніки чи озброєння. Він здійснюється Міністерством оборони”, – зазначив Долінце.
За його словами, Україна вже перейняла принципи, які застосовуються у країнах НАТО, тому проходження відповідних процедур у вітчизняному оборонному відомстві є достатнім.
Оскільки Україна активно імплементує європейські та натівські норми і підходи до кодифікації та сертифікації, українські вироби фактично отримують так званий код НАТО. Це дозволяє вносити ці вироби до міжнародних баз озброєння та військової техніки НАТО.
пояснив авіаційний експерт.
Він також додав, що українським виробникам не потрібно проходити додаткові процедури за кордоном.
“Кожна країна цей процес фактично проводить самостійно, і це означає, що українським виробникам немає потреби десь додатково проходити якісь процеси кодифікації. Тобто достатньо пройти українські процедури, і це означає, що ці види озброєння чи техніки фактично потрапляють одразу до загальної бази військових об’єктів, які мають код та статус НАТО”, – пояснив Долінце.
Отже, повний цикл включає: розробку ракети, проведення державних випробувань, її кодифікацію, а потім отримання дозволу на експлуатацію або прийняття на озброєння.
Хто здійснює випробування та кодифікацію
Випробування нових зразків озброєння проводяться Державним науково-дослідним інститутом випробувань та сертифікації озброєння та військової техніки, а також на військових полігонах військовими частинами, визначеними Міністерством оборони.
Після завершення випробувань виробник подає до Міноборони пакет документів, який містить результати як лабораторних тестів, так і польових випробувань, технічну документацію та підтвердження всіх заявлених характеристик.
“Органом, який ухвалює остаточне рішення про кодифікацію, є Міністерство оборони. Воно отримує від виробника повний пакет підтверджуючих документів щодо проходження всіх перевірок, отримання всіх необхідних сертифікатів, результатів лабораторних та польових випробувань. Безпосередньо на основі цього приймається рішення про присвоєння коду та постановку на озброєння того чи іншого виду озброєння чи військової техніки”, – пояснив Долінце.
За словами авіаційного експерта, фінальним етапом будь-якої кодифікації є перевірка виробу в контрольованих умовах, тобто проведення фінального випробування.
Чому ракети проходять складніший шлях, ніж БПЛА
Процедура кодифікації залежить від типу озброєння.
Для БПЛА, наземних роботизованих комплексів, засобів РЕБ та низки інших категорій озброєння діє спрощений порядок проходження процедур сертифікації та кодифікації. Для балістичних ракет державний контроль залишається значно жорсткішим.
Як пояснює Богдан Долінце, кожен тип озброєння має власний алгоритм проходження кодифікації – свої етапи та вимоги до його виконання.
Водночас експерт зазначає, що Україна за останні роки значно спростила відповідні процедури.
В Україні сьогодні для деяких видів озброєння, зокрема це стосується безпілотних платформ, наземних роботизованих комплексів, ракетного озброєння та вибухових речовин і боєприпасів, запроваджено так звану спрощену процедуру. Це означає, що є можливість набагато швидше проходити відповідні процеси отримання сертифікації та кодифікації, ніж це було б за повного режиму.
зазначає Долінце.
Він навів приклад, коли українські виробники свідомо кодифікували ракети як ударні БПЛА, щоб скористатися спрощеними процедурами та прискорити можливість серійного випуску.
“Ми бачимо, що в попередні роки деякі виробники ракет, наприклад, називали свої вироби не ракетами, а дронними ракетами через те, що діяла прискорена процедура саме для дронів. Фактично багато виробників використовували приставку “дрон” лише для того, щоб потрапити в поле дії прискореної кодифікації”, – розповів Долінце.
Скільки часу триває процедура
Незважаючи на те, що Міністерство оборони скоротило адміністративний етап кодифікації до десяти діб, основний час займає підготовка документів, проведення випробувань та підтвердження всіх характеристик. Водночас, на думку експерта, час проходження кодифікації в більшості залежить від готовності самого виробника.
В Україні сьогодні ми спостерігаємо, що цей цикл скорочено, як правило, до кількох місяців, іноді трохи більше, залежно від комплексності та складності самої платформи.
зазначив Долінце.
За кордоном же цей повноцінний цикл кодифікації озброєння може тривати роками.
Коли розпочнеться серійне виробництво балістики в Україні
Компанія Fire Point планує завершити кодифікацію балістичної ракети FP-7 дальністю до 300 км до кінця цього року. Після цього аналогічну процедуру має пройти далекобійна балістична ракета FP-9.
“Ми вже сертифікуємо нашу балістичну ракету F7 для бойового застосування, а FP-7.х (перехоплювач балістики – ред.) як ракету, про яку вчора згадував Денис Штілерман, (вона – ред.) вже майже готова. Запуск FP-9 ми очікуємо до кінця цього року”, – розповіла CEO і CTO Fire Point Ірина Терех під час міжнародної виставки озброєнь Eurosatory-2026 у Парижі.
Втім, як наголошує Богдан Долінце, отримання коду НАТО – це лише один з компонентів запуску серійного виробництва. Першочергово необхідне підтвердження всіх заявлених характеристик ракети.
“Виріб має бути не просто балістичною ракетою, він має виконувати ті завдання, які очікуються, які безпосередньо замовник перед ним ставить. Тобто, це дальність польоту, це точність ураження, це ефективна маса бойової частини, це здатність працювати в певних умовах, у тому числі, наприклад, в умовах агресивної системи радіоелектронної боротьби”, – пояснює експерт.
Другим не менш важливим чинником є виробничі потужності підприємства. Тобто, чи готовий виробник масштабувати виготовлення ракет та постачати потрібну державі кількість.
Співзасновник і головний конструктор компанії Fire Point Денис Штілерман в одному з нещодавніх інтерв’ю зазначив, що компанія готова до масового виробництва балістичних ракет.
Журналіст запитав, чи може Fire Point виробляти більше, ніж росія, яка щомісячно випускає до 60 балістичних ракет “Іскандер-М”. На що Штілерман відповів:
“Звичайно, значно більше можемо”.
Крім того, він пояснив, що складність підготовки до серійного випуску далекобійної балістичної ракети FP-9 полягала в необхідності побудови власного заводу, який здійснюватиме заливку твердопаливних двигунів.
“З “дев’яткою” (FP-9 – ред.) треба було побудувати свій новий ПХЗ. Це завод з заливки твердопаливних двигунів. Тобто, там достатньо велика вага цього двигуна, і треба це все з одного міксера заливати. Потрібен великий міксер, який буде здатний за один раз залити таку велику ракету. Зараз все це зроблено, і ми чекаємо перший політ найближчим часом”, – розповів Штілерман.
Ймовірно, йдеться про завод у Данії, відкриття якого раніше анонсувала Ірина Терех.
“Ми сподіваємося на відкриття першої черги заводу вже у 2026 році, а основної черги – найімовірніше, вже наступного. На заводі виготовлятимуться ракетні двигуни, тобто ракетне паливо, корпуси, стикувальні запчастини до інших частин ракети”, – зазначала вона в інтерв’ю Defender Media у березні.
А вже 25 червня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн повідомила, що Данія незабаром розпочне виробництво палива для українських ракет Flamingo, які також виготовляє Fire Point.
Отже, можна зробити висновок, що українська компанія підготувала потужності та інфраструктуру для серійного виробництва балістики.
Авіаційний експерт Богдан Долінце також додав, що для балістичної ракети потрібен цілий комплекс: пускова установка, обладнання для її підготовки, використання та запуску, а також підготовлений персонал. Враховуючи, що перший запуск планується до кінця цього року, вся ця інфраструктура вже підготовлена.
Таким чином, запуск української балістики у серійне виробництво залежить не лише від успішної сертифікації та кодифікації, а й від готовності повного виробничого циклу. Виробник заявляє про готовність до масового виробництва, тому очікується, що державні процеси найближчим часом будуть завершені. Якщо все відбудеться за запланованими термінами, Україна може отримати суттєве посилення далекобійних можливостей Сил оборони та вагомий важіль впливу на росію.
Порада від АіФ UA:
Ця новина є надзвичайно важливою для розуміння процесу озброєння України. Знання про етапи сертифікації та кодифікації допомагає усвідомити, чому розробка та впровадження нових видів озброєння потребує часу. Це також свідчить про посилення вітчизняного оборонно-промислового комплексу та його відповідність міжнародним стандартам, що є позитивним сигналом для безпеки країни.