Родичі хворих, що відійшли у вічність після терапії в одеській приватній лікарні Odrex, та минулі пацієнти, котрі повідомляють про важкі наслідки, ініціювали створення сайту Stop Odrex. Його призначення – згуртувати потерпілих та оприлюднити їхні історії, щоб зупинити замовчування через острах і досягти правосуддя.
Члени сімей хворих, які відійшли з життя після надання медичної допомоги в одеській приватній лікарні Odrex, та колишні клієнти, що заявляють про серйозні ускладнення, гуртуються у відстоюванні правди. Те, про що нещодавно люди боялися висловлюватися навіть тихо, тепер лунає відкрито – у ЗМІ, у зверненнях до органів влади та на онлайн-ресурсі Stop Odrex, передає УНН.
Веб-сайт Stop Odrex, котрий створили близькі померлих після лікування в одеській лікарні “Одрекс” і ті пацієнти, які зуміли вижити попри проблеми та погіршення самопочуття – має на меті припинити мовчання. За словами Христини Тоткайло, доньки померлого після лікування в Odrex, тепер кожен, хто постраждав через одеську приватну клініку, може викласти власну історію без побоювань. Адже на сайті є декілька способів для контакту: відкрита, анонімна, з дозволом на передачу інформації журналістам і без. Окрім того, можна, за бажанням, додати медичну документацію, яка підтверджує надані факти.
Кожного дня я дізнаюся нові випадки людей, які переживають такий самий біль, як і ми. Щоб більше ніхто не залишався наодинці з лихом, ми створили веб-ресурс, де кожен потерпілий може висловити свою розповідь – інкогніто або відкрито. Це місце, де вас почують. Заходьте на сайт, читайте розповіді інших постраждалих, слідкуйте за новинами про клініку та ходом кримінальних проваджень, діліться своїми випадками. Це простір для нас – для тих, хто пережив трагедію через Odrex, для тих, кому потрібні підтримка і правда. Ми віримо, що лише разом зможемо домогтися справедливості
– написала Христина Тоткайло.
У власному відстоюванні справедливості українці, які вважають себе постраждалими через Odrex, записали відеозвернення до правоохоронців та влади. Вони просять звернути увагу на систематичність і повторюваність огріхів у приватній одеській лікарні, розповідають власні історії, від яких кров холоне у жилах, та закликають запобігти новим жертвам Odrex.
Історія смерті батька Христини Тоткайло
Киянка Христина Тоткайло дізналася про онкологічний діагноз свого батька та звернулася до “Феофанії”. Рада лікарів дійшла висновку, що інтенсивна хіміотерапія йому не показана до проведення хірургічного втручання. Проте хірург Ігор Бєлоцерковський, який також був на консиліумі, запропонував проходити лікування в одеському “Одрексі”, де працює його дружина – онколог Марина Бєлоцерковська. Він запевнив дочку, яка була у відчаї, що в одеській лікарні її батькові “врятують гортань і голос”. Перед поїздкою сім’ю змусили внести плату за консультацію заздалегідь, без огляду, що вже викликало сумніви.
В “Одрексі” батькові призначили п’ятиденний курс інтенсивної хіміотерапії та відразу планували другий. Чоловікові встановили гастростому, яка вимагала щоденного догляду, але, за словами Христини, лікарі майже не оглядали її. До моменту виписки в місці встановлення вже був наскрізний отвір, через який витікала їжа.
Після повернення до Києва стан батька різко погіршився: відмовили нирки, з’явилися виразки в ротовій порожнині. На повідомлення про критичні симптоми лікарка з “Одрексу” відповідала, що сьогодні вихідний, усі питання – в понеділок. Родина сплатила понад 250 тисяч гривень, проте батько помер. Христина переконана, що призначення агресивної хіміотерапії всупереч рекомендаціям інших лікарів стало фатальною помилкою “Одрекса”.
Історія смерті чоловіка Ольги Мелай
Випадок сім’ї Мелай подібний до історії батька Христини Тоткайло. Чоловік Ольги Мелай лікувався в одеській приватній лікарні Odrex з діагнозом В-клітинна лімфома. Він якраз проходив курс хіміотерапії, коли лікарня запропонувала встановити спеціальний підшкірний порт для зручного введення препаратів. Процедура повинна була тривати пів години під місцевою анестезією. Як рекламує на офіційному сайті сам “Одрекс” – це мініінвазивна, безпечна, амбулаторна операція, яка триває менше ніж 45 хвилин.
Однак, усе відбулося не так, як обіцяли в клініці. Чоловіка забрали в операційну, але він не вийшов з неї ні за пів години, ні навіть за дві. Ольга чекала під дверима майже три години, не отримуючи жодних роз’яснень від лікарів. Коли хірурги вийшли, вони впевнено заявили: “Усе пройшло успішно, у вашого чоловіка починається нове життя”. Але замість нового життя пацієнт опинився в реанімації – у критичному стані.
Ольга згадує, коли вперше побачила чоловіка, він не міг самостійно дихати, нирки відмовили, а монітор біля ліжка був чорним: без пульсу, без сатурації, лише із зафіксованою температурою тіла – 33 градуси. Лікарі різко змінили тон та сказали, що до ранку він може не дожити. У першу ж добу з грудної клітки пацієнта відкачали п’ять літрів рідини.
На питання Ольги про те, чому замість обіцяної місцевої анестезії застосували загальний наркоз, лікарі лише ухилялись: “Ми краще знаємо, яку анестезію застосовувати пацієнтові”. Після трьох днів у реанімації чоловік почав поступово стабілізуватися. І саме в цей момент, незважаючи на перенесений критичний стан, “Одрекс” вирішив продовжити курс хіміотерапії. Після чергового введення “хімії” клініка сама відмовилася продовжувати лікування, тому що стан пацієнта стрімко погіршувався.
“Нове життя” так і не настало, чоловік Ольги помер. Жінка переконана, що в клініці приховали зупинку серця її чоловіка, яка могла трапитися під час операції. Адже різке погіршення його стану та значно збільшений час проведення операції можуть свідчити про те, що під час її проведення могло статися щось критичне. Дружина померлого пацієнта впевнена, що продовження хіміотерапії стало черговою фатальною помилкою лікарні Odrex.
Справжній шок настав тоді, коли Ольга отримала анамнез – медичні документи про виписку пацієнта. Про операцію в них не було ні слова: ні про втручання, ні про наркоз, ні про ускладнення, ні про відмову нирок, ні про причини реанімації. Лише один рядок: “Встановлено порт”. Без опису, без виконавців, без наслідків.
Ольга Мелай готується до першого судового слухання у справі про медичну недбалість, яка, на її переконання, забрала життя чоловіка. Жінка заявляє про фальсифікацію медичних документів у клініці “Одрекс”, затягування діагностики захворювання та рішення медиків, що могли стати згубними.
Документальний фільм “Осине гніздо”
Ще більше трагічних випадків, пов’язаних із лікуванням в “Одрексі”, показано в документальному фільмі “Осине гніздо”. Пацієнти та близькі померлих після лікування в клініці, незалежно від діагнозу, розповідають про ідентичний сценарій: спочатку – оптимістичні обіцянки, потім – раптові “ускладнення”, збільшення рахунків, тиск, вимоги та погрози від адміністрації клініки.
Так Світлана Гук описує, як після операції її чоловік опинився на межі життя та смерті, а догляд за ним перетворився на нескінченні рахунки. Жінка стверджує, що клініка утримувала тіло чоловіка на апаратах навіть після констатації смерті, намагаючись збільшити оплату за його перебування в лікарні. А ще клініка подала на неї до суду після того, як вона не змогла сплатити.
“Разом наші голоси лунають сильніше”
Потерпілі та їхні сім’ї підкреслюють: вони не прагнуть помсти, а вимагають правди та відповідальності. Їхня головна мета – зупинити нові трагедії та не допустити, щоб інші проходили той самий трагічний шлях.
І що більше людей наважується говорити, то очевиднішим стає: проблема може виходити далеко за межі окремих лікарських помилок. Вони переконані, що може йтися про системний підхід до ведення бізнесу в лікарні “Одрекс”. Де, на їхню думку, основна цінність не людське життя та якісна медична допомога, а обсяг зароблених грошей.