Надмірне висихання водойм та зелені води: як екологічні проблеми змінюють українські річки
На тлі кліматичних змін та недостатньої адаптації українських громад, річки України переживають складні часи. Осушення природних територій, інтенсивна урбанізація та надмірне використання фосфатовмісних речовин призводять до критичного зменшення водних ресурсів та активного “цвітіння” Дніпра.
Фото: Андрій Ходьков, фотограф УНН
Про глибокі причини цих явищ та потенційні шляхи вирішення розповів Олег Листопад, експерт з питань довкілля Мережі захисту національних інтересів АНТС, у ексклюзивному коментарі для УНН.
За словами фахівця, спостережуване зниження рівня води у Дніпрі, Дунаї та інших водних артеріях України – це не примха погоди чи наслідок одного посушливого року. Це комплексний результат багаторічних глобальних екологічних трансформацій, ускладнений браком своєчасної адаптації з боку суспільства та держави. Ці проблеми вже вийшли за межі окремих водойм і загрожують стабільності всієї екосистеми.
Сучасна ситуація обумовлена двома ключовими факторами: зміною клімату та, як наслідок, небажанням людства пристосовуватися до цих змін. Багато хто сприймає кліматичні зміни лише як поточне зростання температури, не усвідомлюючи, що вирішальне значення має середня температура планети. Навіть незначне підвищення, як-от на пів градуса, запускає каскад глобальних процесів: змінюються океанічні течії, відбувається перерозподіл опадів, тануть льодовики. Науковці давно встановили, що саме діяльність людини за останні приблизно 150 років стала домінантним чинником цих трансформацій.
– пояснює Олег Листопад.
Еколог підкреслює, що головним проявом зміни клімату є не температурні рекорди, а дефіцит води. Саме брак водних ресурсів становить найбільшу загрозу для річок, аграрного сектору та міських територій. Водночас, значна частина цих проблем може бути вирішена вже сьогодні, якщо держава розпочне впроваджувати ефективні заходи адаптації.
Для подолання кризових явищ, пов’язаних з водними ресурсами, необхідно, по-перше, стримувати зміну клімату, а по-друге – адаптуватися до її неминучих наслідків. Якщо перший пункт вимагає скоординованих дій на міжнародному рівні, то другий цілком під силу реалізувати на рівні окремої держави та місцевих громад. Це насамперед стосується захисту заплав річок, боліт, торфовищ та інших природних екосистем, які відіграють ключову роль у природному акумулюванні води та її поступовому вивільненні в річки.
– наголошує Олег Листопад.
Особливу увагу експерт приділяє болотам та торфовищам, називаючи їх природними водосховищами. Саме ці території здатні поглинати значні обсяги вологи під час дощів та танення снігу, стабілізуючи рівень води в річках протягом року. Проте, на жаль, ці природні резервуари продовжують осушувати та використовувати для видобутку торфу й бурштину.
“Болота і торфовища діють подібно до потужних губок. Один кілограм торфу може утримувати об’єм води, що вдесятеро перевищує його власну вагу. Полісся, по суті, є величезним природним акумулятором вологи. Коли ми осушуємо ці території або видобуваємо торф, ми, по суті, позбавляємо річки їхнього природного джерела живлення”, – підкреслює фахівець.
Ще одним фактором, що погіршує ситуацію, на думку експерта, є нераціональне містобудування в Україні. Надмірне асфальтування, мощення територій та скорочення зелених зон перешкоджають природному поглинанню води ґрунтом. Внаслідок цього, опади стрімко потрапляють до зливової каналізації, минаючи етап поповнення природних запасів вологи, і зрештою опиняються в річках.
“Коли дощ випадає в урбанізованому середовищі, де переважають асфальт і плитка, вода миттєво стікає в каналізацію, а потім – у річки. Міста стають дедалі гарячішими, тоді як кількість води зменшується. Ситуацію посилює постійне скошування трави, а також неправильна обрізка дерев, що лише сприяє перегріву міського середовища”, – зазначає Олег Листопад.
Олег Листопад пояснює, що причинами “цвітіння” Дніпра також є цілком зрозумілі, науково доведені фактори.
Фото: Андрій Ходьков, фотограф УНН
Дослідження чітко вказують на дві основні причини “цвітіння” Дніпра: це надходження фосфатів, які потрапляють у воду з побутовими миючими засобами та з сільського господарства, де активно використовуються добрива, а також уповільнення течії річки. Коли води стає менше, вона швидше прогрівається, що сприяє бурхливому розмноженню синьо-зелених водоростей, і ми спостерігаємо масове “цвітіння”.
– зауважив еколог.
Водночас експерт висловлює впевненість, що багато рішень для покращення ситуації вже існують і добре відомі фахівцям. Серед них – збереження торфовищ, відновлення природної динаміки річок, зменшення кількості штучних гребель, перегляд принципів розвитку міських територій та створення нових природоохоронних зон. Головною перешкодою, на його думку, залишається не брак знань, а недостатня політична воля.
“Можна зробити дуже багато. Існують розроблені програми, ефективні методики та успішні приклади відновлення річок. Проте, як це часто буває, все впирається в політичну волю та небажання відмовлятися від рішень, які вигідні певним колам. Якщо ці тенденції не зміняться, на жаль, стан українських річок лише погіршуватиметься”, – підсумував Олег Листопад.
Порада від АіФ UA:
Інформація про причини обміління річок та їх “цвітіння” є надзвичайно актуальною для кожного українця. Розуміння цих екологічних процесів допоможе свідомо формувати власну поведінку – від вибору побутової хімії до ставлення до зелених зон у містах. Це знання є важливим кроком до збереження водних ресурсів України для майбутніх поколінь.