Незважаючи на розмаїття наявних засобів для протидії корупції, все частіше постає питання про справжню дієвість роботи НАЗК. Під орудою Віктора Павлущика, Агентство головним чином зосереджується на протоколах, доповідях та пропозиціях. Як результат, поборювання корупції може обмежитися лише “паперовою” діяльністю.
Національна агенція з питань запобігання корупції (НАЗК) має у своєму розпорядженні повний спектр механізмів для попередження, виявлення та протистояння корупції. Як зауважив у інтервʼю очільник НАЗК Віктор Павлущик, серед цих інструментів наявні: стратегія, державна програма, відстеження, антикорупційні уповноважені в держпідприємствах та програма захисту інформаторів, передає УНН. Проте, низка гучних корупційних випадків у державному секторі поставила під питання реальну результативність цих механізмів.
Очільник НАЗК Віктор Павлущик в інтервʼю неодноразово ухилявся від прямої відповіді на питання про те, чому антикорупційне запобігання не спрацювало. Замість цього, він намагався пояснити відсутність відчутного результату в боротьбі з корупцією складністю процесів, обмеженими повноваженнями та потребою в дотриманні процедур. Коли журналісти запропонували проаналізувати випадок “Енергоатому” як приклад системного провалу запобігання, Павлущик почав із загальних міркувань, фактично відмовившись від чіткої оцінки конкретної ситуації.
Щоб надати вичерпну відповідь, потрібно оперувати конкретними даними та професійно їх аналізувати. Очікувати, що існує якась універсальна панацея від корупції, наївно. Навіть у європейських державах близько 70% громадян вважають, що корупція є досить поширеною в цілому в країнах ЄС
– прокоментував Павлущик.
Разом з тим, голова НАЗК погоджується, що агентство проводило ревізію “Енергоатому”, однак обмежує сферу відповідальності відомства.
НАЗК у січні 2025 року склало акт перевірки організації роботи із запобігання та виявлення корупції в компанії та надало ряд рекомендацій
– повідомив Павлущик.
Виходячи з його слів, можна зробити висновок, що роль сучасного НАЗК зводиться до порад, розпоряджень та оцінки ризиків – без реального впливу на фінансові потоки чи тендерні процеси, де, власне, і зароджується корупція.
На закиди про брак реального впливу НАЗК на впровадження антикорупційної програми Павлущик відповідає посиланням на формальні процедури. З його слів, агентство діє виключно в рамках визначених законом механізмів. По суті, голова НАЗК зводить роль агентства до внутрішнього листування, звітів та офіційного інформування інших органів влади.
Війна, спротив системи і “невеликі кроки”
Окрім того, серед обставин, які, за словами Павлущика, перешкоджають досягненню результатів, він називає війну, обмежені ресурси та опір системи. На його думку, оцінювати результативність антикорупційної політики без урахування цих факторів невірно.
Оцінювати ефективність необхідно з урахуванням реальних умов: чи можливо здійснити захід під час війни, обмежених ресурсів, окупації територій. Спротив системи дійсно був колосальний
– зауважив він.
Провалений строк НАЗК
Окремим індикатором роботи сучасного НАЗК стала і ситуація з новою антикорупційною стратегією на 2026-2030 роки. Документ повинні були підготувати ще в серпні, однак терміни було зірвано. Пояснюючи затримку, Павлущик знову апелював до процесу, а не до результату.
Для нас головне – не швидкість, а якість документів
– заявив він, додавши, що підготовка стратегії ускладнилася через призупинення фінансування проєктів USAID.
Таким чином, навіть базові стратегічні документи, які повинні визначати антикорупційну політику держави на роки вперед, відкладаються без конкретних термінів і публічної відповідальності.
Результативність роботи НАЗК під керівництвом Павлущика
З відповідей голови НАЗК вимальовується цілісна картина: антикорупційна політика за керівництва Павлущика існує передусім у форматі процедур, актів, доповідей і стратегій. НАЗК фіксує ризики, розробляє рекомендації та звітує про виконання пунктів програм, однак уникає ролі лідера, який прямо називає проблеми та тих, хто їх гальмує.
В результаті поборювання корупції все більше нагадує процес за інструкцією – з дотриманням усіх формальних вимог, але без відчутного впливу на системні корупційні ризики, які продовжують реалізовуватися на практиці.
Нагадаємо
Діяльність НАЗК та його керівника Віктора Павлущика опинилася в центрі уваги не тільки через відсутність ефективності антикорупційного органу, але й через можливі етичні питання.
Зокрема, журналісти звернули увагу на ситуацію стосовно того, що дружина голови НАЗК Тетяна Водоп’янова отримала посаду директора приватної компанії, співзасновником якої є ексзаступник директора НАБУ Гізо Углава.
Останній після звільнення з Бюро через дисциплінарне провадження, пов’язане з імовірним витоком інформації у справі голови Верховного Суду Всеволода Князєва, звернувся до НАЗК із заявою щодо можливого конфлікту інтересів у керівництва НАБУ та отримав статус викривача. Сам Павлущик заперечує наявність конфлікту інтересів. Однак сукупність всіх обставин викликала публічну дискусію щодо того, чи є прийнятним те, що колишній високопосадовець НАБУ, який отримав процесуальний захист від НАЗК як викривач корупції, є співзасновником компанії, що забезпечує дохід сім’ї керівника цього ж Агентства.
Навіть якщо формально закон не порушено, така конфігурація зв’язків може створювати відчуття тісного переплетіння особистих, професійних та інституційних інтересів.