Прозорість лобізму: Чому Україна потребує чітких правил гри?
Голова Національної асоціації лобістів України, адвокат Олексій Шевчук, висловив нагальну потребу в систематизації та декларуванні будь-яких кампаній, що мають на меті вплинути на діяльність державних органів. Він наголосив на ризиках існування “сірої зони” неконтрольованих адвокаційних структур, за якими можуть ховатися справжні бенефіціари, що діють у тіні.
В умовах сучасних реалій, будь-яка діяльність, що так чи інакше дотична до формування державної політики та законодавства, заслуговує на максимальну прозорість. Шевчук у коментарі для УНН наголосив, що це стосується не лише стандартного бізнес-лобізму, але й ініціатив, що торкаються змін до Конституції, реорганізації державних органів чи порядку призначення вищих посадовців.
Відкритість як запорука демократії
За словами голови Національної асоціації лобістів, усі суб’єкти, які активно просувають подібні зміни — чи то через законопроєкти, медійні кампанії, чи публічні заходи — мають бути внесені до публічного реєстру. Цей реєстр мав би містити вичерпну інформацію про джерела фінансування та кінцевих бенефіціарів.
Усі суб’єкти, які послідовно просувають подібні зміни — через законопроєкти, інформаційні кампанії, акції, адвокаційні тури — мають перебувати в полі публічного реєстру прозорості, з відкритими даними про джерела фінансування та кінцевих бенефіціарів
– вважає Шевчук.
Лобістські та адвокаційні організації повинні мати юридичний обов’язок не лише реєструвати свою діяльність, але й публікувати дані про зв’язки з народними депутатами, обсяги та джерела фінансування, спрямованість кампаній та оцінку їхнього впливу на суспільні процеси.
Уникнення кулуарного впливу на кадрові рішення
Олексій Шевчук також звернув увагу на процедури висування кандидатів на відповідальні державні посади. Він вважає, що такі подання мають здійснюватися виключно уповноваженими суб’єктами — міністрами, а не виконуючими обов’язки особами, з подальшим затвердженням Кабінетом Міністрів.
Це не просто формальність, а запобіжник проти кулуарних кадрових рішень, які можуть бути частиною прихованих лобістських чи політичних схем
– наголосив Шевчук.
Він також навів приклад нав’язування хибної думки про “обов’язковість” конкурсів там, де законодавство цього не вимагає.
Ми бачимо відверту інформаційну пропаганду на підтримку процедур, які не мають правового підґрунтя, але подаються як єдино “правильний” чи “європейський” шлях, що створює хибну легітимність позаправових практик
– вважає голова Національної асоціації лобістів.
Шевчук висловив переконання, що за подібними кампаніями нерідко стоять конкретні групи впливу, які отримують фінансування через гранти або інші цільові програми.
За ними стоять конкретні групи впливу, які фінансуються переважно за рахунок грантових коштів чи іншого цільового фінансування — адже підготувати законопроєкт, організувати масштабну акцію, вибудувати комунікаційну стратегію, забезпечити медійну присутність — усе це вимагає суттєвих ресурсів. В умовах воєнного часу та трансформації ринку лобістських послуг ризики тіньового фінансування лише зростають
– наголошує він.
“Сіра зона” впливу під прикриттям громадянського суспільства
Особливе занепокоєння, за словами голови Національної асоціації лобістів, викликає формування “сірої зони” неконтрольованих адвокаційних структур, що діють паралельно з легальним лобізмом.
З одного боку, легальні лобісти зобов’язані звітувати про свої контакти з народними депутатами, урядовцями, посадовцями, працюють у межах Реєстру прозорості й можуть нести відповідальність за порушення. З іншого боку — існують групи осіб без жодного статусу, які не подають декларацій, не реєструються, але систематично зустрічаються з окремими парламентарями, передають їм готові тексти законопроєктів, ініціюють зміни до Конституції та законів — і роблять це “безоплатно” лише на перший погляд. По суті, ми маємо ситуацію, коли зареєстрований лобіст діє під жорсткими процедурними вимогами, а неформальні групи, профінансовані з невідомих джерел, безперешкодно впливають на державну політику у стратегічних сферах. Це породжує асиметрію прозорості й відповідальності: ті, хто діють відкрито, підлягають контролю, тоді як ті, хто претендує на роль “громадянського суспільства”, нерідко залишаються поза будь-якими правилами гри
– пояснив Олексій Шевчук.
Шевчук акцентує на ключовому питанні: хто фінансує кампанії, спрямовані на зміну роботи державних органів, реформування Конституції чи перебудову системи публічної влади.
Хто цей “спонсор”, в чиїх інтересах відбуваються інформаційні та політичні кампанії, замасковані під технічні реформи чи модернізацію управління. Без відповіді на це питання ми не можемо чесно говорити про справжню демократичну участь, про верховенство права та про доброчесне представництво інтересів у парламенті
– наголосив Шевчук.
Тому голова Національної асоціації лобістів наполягає на тому, що всі кампанії, спрямовані на зміни у роботі державних органів, конституційних засад чи підпорядкування ключових посадовців, повинні здійснюватися виключно через прозорі механізми. Це передбачає внесення даних про організаторів, донорів та кінцевих бенефіціарів до відкритих реєстрів. Лобісти та адвокаційні організації мають бути зобов’язані не лише реєструвати свою діяльність, але й оприлюднювати інформацію про зв’язки з депутатами, обсяги та джерела фінансування, тематику кампаній та оцінку їхнього впливу на публічну політику.
Шевчук підкреслив, що це не означає заборону адвокації чи громадянської активності.
Навпаки — це питання про чесну конкуренцію ідей, де суспільство бачить, хто саме стоїть за кожною “реформою”, кожним законопроєктом, кожною інформаційною кампанією. У сучасній Україні прозорий лобізм має стати не винятком, а стандартом, а тіньовий вплив, замаскований під благі наміри, має бути виявлений, врегульований і, за потреби, обмежений у спосіб, що відповідає Конституції та міжнародним антикорупційним стандартам
– наголосив Олексій Шевчук.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є надзвичайно важливою для кожного громадянина України, оскільки вона висвітлює необхідність прозорості в процесах впливу на державну політику. Розуміння того, хто стоїть за законодавчими ініціативами та реформами, допомагає формувати більш свідому громадянську позицію та протидіяти потенційним маніпуляціям. Створення чітких правил для лобістської діяльності та адвокаційних груп сприятиме більш справедливому та ефективному функціонуванню держави.