## Україна на порозі власного виробництва ракет Patriot: реалії та перспективи
Історичне рішення Президента США Дональда Трампа про надання Україні дозволу на виробництво ракет для систем протиповітряної оборони Patriot відкриває нову сторінку у зміцненні обороноздатності нашої держави. Цей крок, підтриманий американським оборонним гігантом Lockheed Martin, відкриває шлях до технічної можливості виготовлення цих критично важливих боєприпасів уже до кінця 2026 року, як анонсував Президент Володимир Зеленський.
Це рішення набуває особливої ваги в контексті російських балістичних ударів по українських містах. Система Patriot є одним із найефективніших засобів протидії подібним загрозам. Проте, ракети PAC-3, які є ключовими для перехоплення балістичних цілей, – це високодефіцитний та дорогий продукт. Річний обсяг їхнього виробництва у світі не перевищує 600 одиниць, тоді як лише за п’ять днів одного з нещодавніх конфліктів в Ірані було використано близько 800 ракет. За оцінками експертів, Україна щорічно потребує щонайменше 2000 таких перехоплювачів, враховуючи тактику застосування кількох ракет для гарантованого знищення балістичної цілі (від двох до трьох пусків для 90-95% успіху).
Виникає ключове запитання: яку саме ліцензію отримає Україна? Чи йдеться про менш складні PAC-2 GEM-T від Raytheon, чи про передові PAC-3 MSE від Lockheed Martin? Останні дані, поширені виданням Kyiv Independent, вказують на те, що дозвіл стосується саме новітніх PAC-3, виробництво яких, окрім США, наразі дозволено лише Японії.
Японський досвід локалізації
Японія у 2006 році розпочала виробництво ракет Patriot на потужностях Mitsubishi Heavy Industries. Спочатку програма включала PAC-2, а згодом перейшла до PAC-3 MSE. Процес налагодження серійного виробництва зайняв близько двох років. Однак, повна локалізація не була досягнута: критично важливі компоненти, зокрема головки самонаведення від Boeing, досі постачаються зі Сполучених Штатів. Щорічний обсяг виробництва в Японії становить трохи більше 20 ракет, і експорт до інших країн не передбачений.
Німеччина та Польща: досвід часткової інтеграції
Німеччина також отримала ліцензію, проте вона стосується виключно PAC-2 GEM-T. Спільне виробництво між MBDA Deutschland та Raytheon, домовленість про яке було досягнуто у 2022 році, планується запустити лише у вересні поточного року, а перші ракети очікуються у 2027-му. Навіть за виходу на повну потужність, завод планує виробляти 180 перехоплювачів на рік, що не задовольняє поточних потреб України.
Польща з 2018 року залучена до виробництва бокових маневрових двигунів для PAC-3 MSE. Однак, виробнича лінія буде сертифікована лише у вересні 2025 року, а перше замовлення надійшло через сім років після початкової угоди. Наразі Польща розглядає можливість отримання ширшої ліцензії на виробництво всієї ракети PAC-3 MSE.
Більшість експертів схиляються до думки, що Україна отримає ліцензію на виробництво PAC-3, проте це, ймовірно, означатиме збирання ракет з імпортованих компонентів. Як пояснює економічний експерт Олег Пендзин, це право на комплектування готових вузлів від підрядників у кінцевий виріб. Загалом, близько 400 компаній-підрядників залучені до виробництва компонентів для цієї ракети.
Виробництво: терміни, бюрократія та потужності
Запуск власного виробництва ракет залежить від низки факторів. По-перше, це фактичне отримання ліцензій та технічної документації. По-друге, подолання бюрократичних перешкод, хоча Україна і спростила багато процесів для озброєнь. По-третє, – брак комплектуючих. Норвезький експерт Фабіан Хоффманн припускає, що український завод зможе виготовляти 200-300 перехоплювачів на рік, що значно менше за необхідні 2000.
Важливими також є підготовка фахівців та наявність сертифікованих виробничих потужностей. Існує два сценарії: розміщення виробництва в Україні або в Європі. Деякі експерти, як-от військовий аналітик Дмитро Снєгирьов, схиляються до варіанту виробництва в Німеччині, аргументуючи це наявністю досвіду, безпековими умовами, промисловою та науковою базою, а також підготовленими кадрами. Це дозволило б прискорити процес виробництва PAC-3. Якщо виробництво буде в Німеччині, його старт очікується за рік, а сам виробничий цикл ракети триває до 24 місяців.
У випадку виробництва в Україні, необхідно з нуля створювати безпечне виробництво, готувати кадри та налагоджувати логістику компонентів. Оптимістичні прогнози передбачають 2-3 роки, песимістичні – до 6 років. В умовах війни, Україна не має стільки часу.
Альтернативи та доповнення
“Коли ви стикаєтеся з повним спектром загроз, вам потрібен повний спектр інструментів”, – наголошує Том Карако, експерт з протиракетної оборони з Вашингтона. Альтернативою або, точніше, доповненням до виробництва ракет Patriot може стати українська розробка – ракета FP-7.x від компанії Fire Point. Цей перехоплювач планується як основа для європейської антибалістичної системи Freyja.
FP-7.x вже пройшла льотні випробування. Її перевагами є потенційно менший виробничий цикл порівняно з PAC-3, відкритість до інтеграції з різними компонентами (радарами, командними пунктами) від європейських партнерів, а також значно нижча вартість. Ракета без головки самонаведення коштує близько 500 тисяч доларів, а з нею – 750-800 тисяч, тоді як вартість PAC-3 сягає кількох мільйонів доларів. “Навіть запуск десяти ракет FP-7.x буде економічно вигіднішим”, – зазначає Олексій Гетьман. Компанія Fire Point готова ділитися технологіями для масштабування виробництва.
Економісти висловлюють оптимізм щодо української балістики, розраховуючи на швидший старт її виробництва. Fire Point прогнозує перші перехоплення за допомогою FP-7.x до кінця 2027 року.
Порада від АіФ UA:
Ця новина має стратегічне значення для України. Отримання ліцензії на виробництво ракет Patriot, навіть на початковому етапі як збирання з комплектуючих, є величезним кроком до посилення обороноздатності. Паралельно з цим, розвиток власних перспективних розробок, таких як ракета FP-7.x, є ключовим для забезпечення довгострокової безпеки та зменшення залежності від зовнішніх поставок. Слідкуйте за розвитком подій, адже це прямий внесок у безпеку кожного українця.