## Аграрний експорт України під ударом: як російські атаки на порти загрожують мільярдами та чи є вихід
Російська Федерація посилила агресивні дії проти портової інфраструктури України, зокрема в районі Великої Одеси. Це призвело до припинення судноплавства та створило реальну загрозу втрати експортної виручки обсягом приблизно 2,5 мільярда доларів США (близько 98-100 мільярдів гривень за поточним курсом). Альтернативні логістичні шляхи через річку Дунай та сухопутні маршрути не в змозі повноцінно компенсувати втрачені експортні потужності.
Наслідки ворожих атак на портову інфраструктуру
Російські сили систематично нищать морську портову інфраструктуру та здійснюють напади на судна біля узбережжя України. Лише протягом перших місяців 2026 року було зафіксовано 180 атак на порти Великої Одеси. Як наслідок, захід суден наразі зупинено. Очевидна мета агресора – перекрити український експорт сільськогосподарської продукції. У цьому матеріалі УНН досліджує вплив цієї ситуації на економіку України та можливі шляхи вирішення проблеми.
Незважаючи на постійні атаки, за перше півріччя 2026 року через українські морські порти було транспортовано близько 35 мільйонів тонн вантажів, а продукція експортована до 56 країн світу. Проте Росія продовжує нарощувати інтенсивність обстрілів, що зрештою призвело до того, що ризики для судноплавства перевищили економічну доцільність. Ворог регулярно завдає ударів не лише по портовій інфраструктурі, а й по самих суднах, використовуючи для цього різноманітні засоби, включно з ударними безпілотниками та балістичними ракетами.
Масовані російські атаки спричинили припинення заходу суден до українських портів. Всеукраїнська аграрна рада вже заявила, що сукупність факторів та наслідків поточної ситуації є навіть більш критичною, ніж у 2022 році.
Ціна ворожих нападів
За оцінками Міністерства аграрної політики та продовольства, лише за перші місяці 2026 року порти Великої Одеси зазнали понад 180 ударів – це майже стільки ж, скільки за весь попередній 2025 рік. Прямі фізичні збитки, завдані українському аграрному сектору агресією РФ, вже перевищили 11 мільярдів доларів США. З цієї суми щонайменше 6,5 мільярда доларів США припадає на знищену або пошкоджену техніку, елеватори, зерносховища, а також викрадену чи знищену агропродукцію. Це ще до фактичної зупинки глибоководних морських портів, через які традиційно проходило близько 90% всього обсягу експорту зернових та зернобобових.
До загальних втрат галузі входять не лише пошкодження інфраструктури, а й недоотримані прибутки, ускладнення логістики, скорочення посівних площ та втрата кваліфікованих кадрів.
Голова Національного банку України Андрій Пишний оцінює, що через обстріли портів та порушення морської логістики Україна може втратити приблизно 2,5 мільярда доларів США експортної виручки вже у другому півріччі 2026 року (близько 98-100 мільярдів гривень). Загальний негативний вплив на економіку НБУ прогнозує на рівні 0,9% ВВП за весь 2026 рік.
Наразі втрати експортної виручки оцінюються приблизно у 80 мільйонів доларів США на добу (близько 3,1 мільярда гривень), що посилює тиск на українську економіку загалом.
Пропускна спроможність та вартість альтернативних маршрутів
Представники Міністерства аграрної політики та продовольства України вже провели переговори з партнерами з Румунії, Молдови та Європейського Союзу щодо налагодження альтернативних шляхів експорту. Сторони домовилися про збільшення пропускної спроможності портів Дунайського регіону, розвиток залізничної, автомобільної та прикордонної інфраструктури, а також прискорення митного та прикордонного контролю.
Наразі порти Дунайського регіону є найбільш перспективним альтернативним маршрутом для експорту.
Однак, як пояснив у коментарі УНН аналітик асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” Максим Гопка, цього року через кліматичні умови рівень води в Дунаї значно знизився, що ускладнює судноплавство. Баржі, які курсують, завантажені лише на 20-30%, і очікується, що ця ситуація суттєво не зміниться до жовтня-листопада.
Загалом, за оцінками експертів, пропускна спроможність Дунайських портів становить приблизно 1,7–1,8 мільйона тонн на місяць. Варто зазначити, що такі порти, як Рені та Ізмаїл, також неодноразово ставали цілями ворожих атак.
Щодо сухопутних шляхів, то реальна пропускна спроможність залізничного та автомобільного сполучення в попередні роки сягала в окремі місяці 1,8 мільйона тонн зернових та зернобобових на місяць.
“Проте слід враховувати, що все залежить від сезону перевезень, від культур, що реалізуються, від обсягів, від спроможності на кордонах, потужності для перевалки та наявності транспорту, насамперед вагонів”, – уточнив аналітик, додавши, що зазначена цифра є максимальною зафіксованою сумарною потужністю в минулі роки.
За оцінками Всеукраїнської аграрної ради, Україні необхідно експортувати близько 67 мільйонів тонн агропродукції. Наразі потужностей альтернативних шляхів для таких обсягів недостатньо.
“Глибоководні порти за останній рік забезпечували 88-92% щомісячного експорту агропродукції”, – зазначає Максим Гопка.
За приблизними розрахунками, ці порти обробляли щомісяця до 7 мільйонів тонн вантажів. “У липні ж експорт агропродукції скоротився майже на 25% порівняно з червнем”, – додає аналітик.
Вартість транспортування українського збіжжя альтернативними шляхами є значно вищою. Як пояснює експерт від УКАБ, якщо вартість фрахту морським шляхом на початку липня становила 20 доларів США за тонну, то в середині липня, після блокування, сягнула 40 доларів США. Фрахт у портах Дунаю на шляху, наприклад, до румунського порту Констанца, коштуватиме додатково 30-40 доларів США. Найменш привабливим є автомобільний транспорт, де вартість перевезення може сягати 100 доларів США за тонну, залежно від країни покупця. Така висока вартість логістики робить експорт менш вигідним.
Тиск на агровиробників
За оцінками експертів ВАР, у 2026/2027 маркетинговому році виробництво основних зернових та олійних культур становитиме близько 81,4 мільйона тонн. З урахуванням перехідних залишків загальний ресурс продукції для споживання та експорту сягне приблизно 85 мільйонів тонн.
“Тривала блокада морських портів загрожує утворенням величезного товарного надлишку — від 27,4 до 32,4 мільйона тонн агропродукції тиснутимуть на ринок протягом усього маркетингового року”, — зазначають у Всеукраїнській аграрній раді.
Через зупинку закупівель трейдерами закупівельні ціни вже почали стрімко падати. В окремих випадках вони знизилися до 7000 гривень за тонну, що нижче за собівартість виробництва. Така ситуація може спричинити хвилю банкрутств, особливо серед малих агровиробників, яким, як зазначає Максим Гопка, ніде зберігати збіжжя до відкриття портів.
“Ситуація вимагає негайних рішень. Йдеться не про звичайне сезонне погіршення кон’юнктури, а про ризик розриву виробничого циклу в одному з ключових секторів української економіки”, – наголошують у ВАР.
Для запобігання масштабній економічній та банківській кризі аграрії закликають уряд запровадити антикризовий пакет заходів, зокрема, реструктуризацію чинних агрокредитів та перегляд умов отримання наступних позик. Також асоціація аграріїв очікує якнайшвидшого відновлення портової інфраструктури. Однак це піднімає ще одне важливе питання – захист портів та забезпечення безпеки судноплавства не лише сьогодні, а й у майбутньому.
Посилення захисту портів – стратегічне завдання
Поки триває пошук альтернативних логістичних маршрутів, стає дедалі очевиднішим: без якісного посилення фізичного та протиповітряного захисту самих портів жоден альтернативний маршрут не вирішить проблему в довгостроковій перспективі. Російські атаки тривають вже понад три роки й, судячи з динаміки 2026 року, лише інтенсифікуються.
Певні кроки вже зроблені. Адміністрація морських портів України (АМПУ) впроваджує комплекс рішень для підвищення стійкості інфраструктури: мобільні укриття, додаткові захисні споруди, габіони, біг-беги та антидронові конструкції, а також плавучі бар’єри безпеки для захисту акваторій від морських безпілотних систем. У портах з’явилися спеціальні мобільні групи протиповітряної оборони, які вже демонструють результати у перехопленні дронів, і цей досвід планується масштабувати. У травні Кабінет Міністрів України розширив дію експериментального проєкту із захисту об’єктів критичної інфраструктури на морський та внутрішній водний транспорт, передбачивши фінансування захисних заходів для приватних об’єктів коштом бюджету. Президент Зеленський анонсував створення морської лінії оборони з дронами-перехоплювачами, які запускатимуться, зокрема, з морських платформ, спеціально для протидії “шахедам” і крилатим ракетам у прибережній зоні Одещини. Однак залишається ще одна загроза, на яку робить ставку Росія – балістика. Розуміючи, що Україна може ефективно протидіяти дронам та крилатим ракетам, ворог все частіше застосовує балістичні ракети. Україні критично бракує ракет для систем Patriot, а президент США Дональд Трамп, виходячи з його останніх заяв, не поспішає надавати дозвіл на їх виробництво.
Перспективною альтернативою для захисту українського неба є спільний з європейськими партнерами протиракетний щит Freyja. Ключовий елемент системи – ракета-перехоплювач FP-7.x – розробка української оборонної компанії Fire Point. У липні 2026 року Україна та ще 9 європейських країн підписали спільну декларацію, яка фактично ознаменувала старт створення спільного антибалістичного щита.
Головна ідея проєкту полягає в тому, що це не ще одна поодинока й надзвичайно дорога установка, а масштабоване і, за задумом розробників, у рази дешевше рішення, потенційно здатне прикрити не один-два стратегічні об’єкти, а десятки розосереджених уздовж узбережжя цілей одночасно. Саме такого масового підходу сьогодні бракує для порятунку портів: Одеса, Чорноморськ, Південний і Миколаїв – це не одна точка на карті, яку можна закрити єдиним дивізіоном Patriot, а низка розосереджених причалів, елеваторів і терміналів, кожен з яких потребує власного прикриття.
Однак реалізація проєкту вимагає зусиль не лише від України, а й від партнерів. Адже окрім ракети-перехоплювача, для розгортання Freyja потрібні й інші компоненти, зокрема, різні види радарів, командні центри тощо. Все це мають надати європейські оборонні виробники, які долучилися до проєкту. Проте європейська бюрократія вимагає дотримання процедур, що затягують реалізацію задуму.
Тим часом під загрозою опинилася не лише стабільність української економіки, але й продовольча безпека країн, які очікують на українське збіжжя. Відчувають тиск і світові ринки – блокування українського експорту спровокувало зростання світових цін на зерно більш ніж на 20%. Ці тенденції демонструють необхідність у стратегічному захисті портової інфраструктури – поки російська загроза не нейтралізована, лише посилення захисту може справді виправити ситуацію.
“Ефективна взаємодія щодо зернового експорту, забезпечення нормальної логістики – це внесок у глобальну продовольчу безпеку та протидію розгортанню кризи вартості життя у країнах та регіонах, які межують із Європою, зокрема на Близькому Сході та в країнах Північної Африки. Будь-які соціальні негаразди там через можливе зростання цін на продовольство, загальної вартості життя означатимуть нові відчутні ризики для Європи. Кожна така криза в регіонах поруч із Європою провокує додаткові міграційні хвилі. Тому реальне гарантування продовольчої безпеки й захист від російського терору проти аграрного сектору та морських торговельних шляхів є прямим інтересом усіх нас у Європі”, – наголосив днями Президент України Володимир Зеленський.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є надзвичайно важливою для розуміння глибини економічних викликів, з якими стикається Україна через російську агресію. Знання про потенційні втрати експортної виручки та обмежені можливості альтернативних логістичних шляхів допомагає усвідомити масштаби проблеми. Водночас, висвітлення зусиль з посилення захисту портів та розробки нових систем безпеки дає надію на подолання цих труднощів.