Авторська колонка від фахівчині у царині фінансів та співзасновниці Concord Fintech Solutions Олени Сосєдки
Ще одне покоління тому фінансова незалежність для жінок була скоріше рідкістю, ніж звичним явищем. Сьогоднішня ситуація відчутно змінилася – хоча й неоднаково в різних куточках світу. У більшості демократичних держав жінки все активніше залучаються до формування власного капіталу: будують кар’єру в технологічних галузях, започатковують бізнес, працюють у міжнародних корпораціях і досягають нового рівня економічної самостійності.
Тому ключове питання вже давно звучить не як “чи може жінка здійснювати інвестиції?”, а як “в що та для чого жінка робить вкладення сьогодні?”.
Жіночий інвестиційний портфель – це цілий всесвіт. Він емоційний, систематизований, інтуїтивний і разом з тим математично точний. Раніше я писала про інвестиції у сумки, про те, яке коштовне каміння варто купувати, про збільшення капіталу завдяки цінним паперам і про вкладення у власний розвиток. Цього разу пропоную дослідити фінансову активність жінок, які є частиною глобального інвестиційного середовища.
Одна з найвидатніших для мене особисто – Терезія Ґоу. Це одна з найвідоміших венчурних інвесторок Кремнієвої долини. Вона з’явилася на світ в Індонезії, здобула освіту в Браунівському університеті, а потім стала першою жінкою-партнером у знаковому фонді Accel.
Саме там вона була частиною інвестиційної команди, яка співпрацювала з перспективними технологічними компаніями, наприклад Facebook. А через декілька років під її орудою у фондах Acrew Capital вже перебувало півтора мільярда доларів. Окрім цього, вона стала однією з тих, хто першим почав інвестувати кошти у технологічні ініціативи, що змінюють фінанси та кібербезпеку: Chime – цифровий банк, що полегшує щоденні фінансові операції; Gusto – сервіс, що автоматизує зарплати та HR-процеси для малого бізнесу; Coinbase – одна з передових криптобірж у світі. Серед інших вкладів – Bilt Rewards, що заохочує витрати на оренду, Vanta, який забезпечує автоматизацію безпеки для підприємств, та Klar, фінтех-платформа для цифрового банкінгу за межами США.
Разом з тим, Acrew активно підтримує фірми, які мають справу із захистом мереж Cato Networks, криптобезпекою CipherTrace чи новими моделями страхування, як Pie Insurance.
Особисто я переконана, що найбільший капітал Терезії Ґоу – це здатність передбачати, яким буде наше буденне життя через п’ять чи десять років. Тому що вона інвестує не в ринок, а в потреби людей майбутнього. Отже, діяльність компанії, в якій працює Терезія, може послужити чудовою підказкою щодо того, куди вкладати кошти та який напрям діяльності обирати для стабільного розвитку.
Ще одна жінка, діяльність якої не може не викликати захоплення, – Кармен Бускетс. Її вчинки прямо показують наскільки неординарно вона мислить. Там, де інвестори бачать цифри, вона відчуває настрій покоління. Там, де ринок обчислює маржу, вона відчуває, як трансформується естетика епохи.
Лише уявіть, на початку 2000-х, коли більшість модних домів ще боялися навіть слова “онлайн”, а інтернет функціонував повільно та був швидше винятком у використанні, ніж звичайною справою для звичайної людини, з’явився сайт Net-a-Porter. Цей проєкт, створений редакторкою модних журналів Наталі Масненет, спочатку видавався сміливою вигадкою, а не бізнес-моделлю.
Наталі Масненет ще чверть століття тому вважала, що жінка повинна мати можливість придбати сукню так само легко, як перегорнути сторінку глянцю. У своїй лондонській квартирі вона започаткувала сайт, що об’єднав розкіш і технологію, зі стартовим капіталом £1,3 млн. Ці кошти Наталі Маснет отримала завдяки своєму чоловікові, французькому менеджеру хедж-фонду Арно Маснету.
Кармен Бускет побачила у цій ідеї майбутнє. За плечима Бускетс вже був досвід заснування fashion-простору в Каракасі – першої в Латинській Америці галереї-дизайн-бутика, яка існувала на стику мистецтва та бізнесу. Вона чудово усвідомлювала, що мода – це не тільки тканини й силуети, це мова, якою суспільство говорить про себе. І коли Наталі Масненет запропонувала їй підтримати Net-a-Porter, Кармен стала не просто інвесторкою, а співзасновницею у сенсі ідеї: вона принесла не лише фінанси, а й переконання, що розкіш готова перейти у цифровий світ.
Сучасний Net-a-Porter це набагато більше, ніж онлайн-магазин. Він перетворився на нову екосистему моди, поєднав редакційний підхід Vogue, високий рівень обслуговування і технологічну інфраструктуру.
Net-a-Porter ніколи не була публічною “біржовою” компанією, тому не має класичної ринкової капіталізації. Проте її зростання можна оцінити виходячи з ціни компанії на різних етапах.
Наприклад, коли швейцарський холдинг Richemont у 2010 році запропонував викупити її за приблизно £350 млн, це вже була значна вартість для молодого цифрового ритейлера, який починався з £1,3 млн.
А ще через декілька років, після злиття з Yoox у YOOX Net-a-Porter Group, аналітики оцінювали лише сам Net-a-Porter приблизно в €1,5 млрд, що для онлайн-ринку luxury було дуже вагомою цифрою.
І хоча сьогодні Net-a-Porter функціонує в складі великого холдингу, подібні оцінки наочно демонструють, як ідея купувати розкіш онлайн, яка колись здавалася фантастикою, перетворилася на мільярдний бізнес з реальними глобальними обертами.
І остання на сьогодні, але не в моєму серці – Венді Ю. Вона виросла в провінції Чжецзян у Китаї в сім’ї підприємців і з дитинства бачила, як функціонує бізнес зсередини. Освіту здобувала у Великій Британії – у London College of Fashion, а бізнесові дисципліни вивчала в Кембриджі та Колумбійському університеті. Така комбінація: китайська практичність і британсько-американська школа стала її особистим інвестиційним “капіталом”, ще до появи перших реальних мільйонів.
Донька заможних батьків, що отримала освіту в престижних університетах, у 2015 році заснувала компанію Yu Capital. Яка згодом перетворилася на Yu Holdings – інвестиційну платформу, що працює на перетині технологій, моди, культури та креативної економіки. Це не фонд у звичному розумінні: це приватний інвестиційний холдинг, який Ю розвиває на власні кошти та сімейний капітал.
Першими її інвестиціями стали модні бренди, які вміли працювати з ідеями, а не тільки з тканинами. Вона вклала кошти у Mary Katrantzou – лондонський бренд, який спирався на цифрові принти і нове бачення естетики. Водночас вона інвестувала у ASAP54 – пошукову платформу моди, що згодом стала частиною Farfetch. Це були не безладні проєкти, а точні ставки на бренди, здатні формувати нові культурні коди.
Згодом Ю розширила портфель і в бік технологій. У Китаї вона підтримала такі компанії, як DiDi – найбільша мобільна транспортна платформа країни та Tujia – китайський аналог Airbnb. Її вкладення демонструють здатність бачити не окремі продукти, а зміни у поведінці мільйонів людей – у тому, як вони пересуваються, живуть, споживають досвід.
Ю не обмежилася комерційними проєктами. Вона стала редактором у Vogue China, а згодом – одним із ключових приватних меценатів світової модної індустрії. Спільно з Пекінською асоціацією моди та Fédération de la Haute Couture et de la Mode вона заснувала Yu Prize – премію, яка відкриває китайським дизайнерам шлях на світові подіуми. Переможці не лише отримують фінансування, а й потрапляють у міжнародні шоу та колаборації, що раніше були доступні лише великим модним домам.
Жінки, про яких я розповіла вам сьогодні, дуже різні, але їхні інвестиції схожі в одному: вони не будують стіни, вони будують горизонти. Вкладають у технології, які змінюють хід мислення. У бренди, які задають культурні вектори. У мистецтво, яке з часом набуває цінності.
Любі читачки, пам’ятайте, фінансова незалежність нового покоління жінок – це не боротьба за виживання і не спроба наздогнати когось. Це здатність створювати власну систему координат, власний ритм, власний портфель. Адже в кінцевому підсумку жінка інвестує не лише в активи. Вона інвестує в життя, яким прагне жити. І ця стратегія завжди має найкращу рентабельність.