Відключення електроенергії збільшують кошторис на виготовлення, зберігання та переміщення харчів. Це веде до поступового збільшення ціни на енергоємні товари, такі як м’ясні вироби, молочні продукти та хліб.
Нестійке електропостачання стало для харчового ринку не тимчасовим клопотом, а системним фактором росту коштів уздовж всього ланцюжка постачання: від переробки та складів до “прохолодної” логістики. Підприємства змушені переходити на генератори та більш дорогу електроенергію, що потроху вбудовується у собівартість товарів. Разом з тим миттєвого цінового підйому найчастіше не трапляється: темп збільшення ціни стримують купівельна можливість населення та суперництво з імпортом.
Перерви в електропостачанні впливають на харчовий ринок через збільшення витрат у виготовленні, зберіганні та логістиці. Для більшості процесів у харчовій індустрії електроенергія є потрібним елементом: вона забезпечує функціонування технологічного обладнання, підтримання температурних режимів, функціонування складської інфраструктури та розповсюдження.
У разі вимкнень компанії змушені переходити на резервні джерела живлення. Це тягне за собою додаткові витрати на пальне, технічний нагляд генераторів, закупівлю або оренду обладнання, а також організаційні витрати, пов’язані з контролем безперервності процесів. У сегментах, де вирішальним є стабільний температурний режим (зокрема під час зберігання та перевезення), витрати можуть зростати ще й через необхідність посиленого нагляду та дублювання.
Щоб розібратися в ситуації, УНН поспілкувалися з низкою українських фахівців, які роз’яснили механізм впливу енергетичної кризи на розцінки продуктів харчування і дали прогнози на найближчий час.
Перебої з електрикою як фактор інфляції
Економісти пояснюють: додаткові витрати з’являються на всіх етапах постачання. У виготовленні це здорожчання енергоємних операцій та зменшення продуктивності через вимушені зупинки або переналагодження. У зберіганні – збільшення витрат на підтримання холодового режиму, роботу складів і холодильного обладнання. У логістиці – збільшення собівартості перевезень, особливо якщо йдеться про транспортування з температурним контролем, а також зростання витрат на перевантаження і короткочасне зберігання в дистриб’юторських центрах.
Директорка Smart Corporate Service LTD, доктор економічних наук Олена Нусінова підтверджує: електрика потрібна не тільки для світла в цеху, а для роботи обладнання, перероблення, охолодження, заморожування, вентиляції складів і логістики. Коли постачання електрики стає нестійким, компанії змушені переходити на резервні джерела енергії, передусім генератори. А це майже завжди означає істотно вищу собівартість кожної виготовленої або збереженої тонни продукції.
Крім того, витрати на генератори також позначаються на кінцевих розцінках, які встановлює ритейл. Адже вітчизняні мережі маркетів теж мають витрати в цій сфері. Так, АТБ витрачає на забезпечення роботи магазинів мережі в середньому 30 тисяч літрів дизпалива на день.
За таких обставин виробники та дистриб’ютори не можуть повністю компенсувати зростання енергетичних витрат власним коштом. Частина цього навантаження переходить у кінцеві розцінки
– каже Нусінова в ексклюзивному коментарі УНН.
Важливий нюанс у тому, що блекаути не завжди дають ефект одного дня, коли цінники раптово переписують на 10 – 20%. Навпаки, як зазначає Олена Нусінова, вони стають разовим чинником постійного витратного тиску. Тобто кожна хвиля перебоїв з електрикою додає витрат, які потім у кінцевій ціні на товар проявляють себе поступово, у міру оновлення контрактів, перегляду тарифів на логістику, перерахунку вартості зберігання та перероблення.
Їх вплив (блекаутів, – ред.) проявляється не у миттєвому стрибку цін, а у поступовому збільшенні вартості окремих продовольчих груп, насамперед енергозалежних
– резюмує експертка.
Генератори та розцінки: чому продукти дорожчають поволі, а малий бізнес страждає першим
Однак у професійному середовищі існує й інший погляд: проблеми з електропостачанням справді підвищують витрати бізнесу, але автоматичного карколомного росту розцінок на продукти очікувати не варто.
Ключова причина проста: купівельна можливість українського споживача наразі обмежена, а імпорт стримує апетити виробників. Саме такий вектор розмові з редакцією окреслив член Економічного дискусійного клубу, експерт Олег Пендзин.
Перше гальмо цінового розгону, за його словами, — платоспроможність населення.
Товаровиробник може підняти розцінку, наскільки ви будете готові оплатити, виходячи з товщини вашого гаманця
– наголосив він.
Пендзин пояснив: якщо за останній місяць доходи не зросли на 30 – 40%, то звідки візьметься місце для такого ж зростання на полицях? Споживач може пошукати альтернативу в межах 7-10% вартості необхідних товарів, але далі попит неминуче ламається.
Друге гальмо – конкуренція з імпортом. Навіть якщо український виробник має вищу собівартість через електроенергію, він не може підняти розцінку без оглядки, коли поруч стоїть імпортний аналог.
Тут економіст навів показовий приклад молочної галузі: виробники, за його словами, просили Уряд переглянути параметри програми “Український кешбек” (зокрема збільшити повернення коштів на молочку) бо галузь не витримує конкуренції.
Олег Пендзин також озвучив низку галузей, яка залежить від енергоспоживання найбільше. Насамперед йдеться про перероблення та ті сфери, де потрібні безперервні процеси й стабільне живлення обладнання. Експерт прямо називає енергозалежне перероблення найвразливішим сегментом.
Для малого і середнього бізнесу проблема гостріша:
“У них немає де “розмазати” по величезному асортименту додаткові видатки. Великий хлібзавод чи м’ясокомбінат може розподілити витрати між різними позиціями й оптимізувати закупівлі та логістику. Малий виробник або невелика точка продажу такої “подушки” не має”, — каже Пендзин.
Утім, підкреслює важливий нюанс: витрати не завжди перекладаються на цінник.
“Тобто бізнес може виставити будь-яку цифру, але якщо покупець не прийде, підприємство просто не витримає конкуренції”, — пояснює економіст.
Звідси й головний ризик поточної енергетичної нестабільності: не стільки інфляційний шок, скільки “вимивання” дрібного бізнесу з ринку.
Побутовий приклад – кав’ярні з доплатою за напої у час, коли працює генератор. Це показує механіку: автономне живлення швидко з’їдає маржу, але верхня межа все одно визначається готовністю клієнта платити.
Окремо експерт звертає увагу на територіальні відмінності.
У кожному конкретно взятому населеному пункті ситуація різна, залежно від фактичних доходів населення
– акцентує Пендзин.
Тобто, одна і та сама енергетична проблема дає різний ціновий результат у мегаполісі та в невеликій громаді. Там, де попит слабший, бізнес радше скорочуватиме асортимент, зменшуватиме обсяги або закриватиметься, ніж підійматиме розцінку до рівня, який ніхто не потягне. У містах із вищими доходами частину витрат ще можна перекласти на покупця, але й там межа проходить по реакції споживача.
Для споживача у найближчій перспективі сукупність усіх зазначених економічних факторів означає наступне: найбільший тиск матимуть товари з високою часткою перероблювання та енерговитратним зберіганням: м’ясопереробка, молочні продукти (особливо сири), хлібобулочні вироби, заморожені напівфабрикати.
Водночас “якорі”, які виставляє імпорт, та слабкий приріст доходів населення не дадуть розцінкам “вистрілити” одномоментно. Скоріше йтиметься про повзуче здорожчання окремих позицій, а не про миттєве збільшення ціни всього продуктового кошика.
Молочка під блекаутами: чому заводи не піднімуть розцінки зараз, але ризик збільшення ціни не зник
На тлі перебоїв з електропостачанням логічно чекати швидкого збільшення ціни енергоємних продуктів. У молочному секторі найбільш енергозалежними є виробництво масла та твердих сирів. Проте в короткостроковій перспективі (найближчі місяці) суттєвого зростання відпускних розцінок із заводів, за оцінкою галузі, не прогнозується. Ключова причина – основний складник собівартості (сире молоко) істотно здешевшала.
За словами заступниці гендиректора Асоціації виробників молока (АВМ) Олени Жупінас, у перероблюванні найбільше електроенергії потребує виробництво масла, виробництво сиру. Однак саме в цих категоріях виробники мають значну “подушку” завдяки складським залишкам.
Українське молочне підприємство має досить великий запас цих продуктів, які пов’язані з тим, що у зв’язку з проблемами з експортом цих продуктів, вони залишаються на складах. Масло, наприклад, приблизно є 10 тисяч тонн, великий запас твердого сиру
– каже у розмові з УНН експертка.
Додатково ціновий простір звужує імпорт.
В Україну заходить значна частина імпортних цих продуктів за демпінговими розцінками. Тому ні на масло, ні на сир ми не очікуємо підняття розцінок
– переконана заступниця гендиректора АВМ.
Однак, попри це, енергетичний фактор збільшує собівартість готової молочної продукції. Співрозмовниця УНН пояснює:
“Відключення електроенергії, перехід на генератори, (а один кіловат електроенергії з генератора в 2-2,5 раза дорожчий від звичайного), а також перехід на імпортну електроенергію, яка значно дорожча від вітчизняної, збільшують собі вартість готових продуктів”.
Водночас ключовим гальмом для зростання розцінок залишається вартість молока-сировини.
Ціна на сире молоко в січні 2026 року більше чим на 20% нижча від січня 2025 року. Тому через зниження ціни на сире молоко ми не очікуємо підвищення ціни на ці продукти
– резюмує Олена Жупінас.
Фахівчиня додає: падіння ціни триває нетипово довго.
Знижуються вона вже четвертий місяць підряд, починаючи з жовтня місяця. І (спад, – ред.) ціни в такий період – аномальність для нашої галузі
– визнає заступниця гендиректора АВМ.
Причина, за словами Жупінас, у глобальному дисбалансі.
Україна залежить від світового молочного ринку. А на світовому молочному ринку ми маємо перевиробництво готових продуктів і молочну кризу. Ціна на сире молоко знижується у всьому світі
– каже вона.
Фахівчиня уточнює:
“І в Європейському Союзі, і в Сполучених Штатах, і в Новій Зеландії, тобто в основних країнах-експортерах ціна також (спадає, – ред.). І тому маємо на ринку профіцит молока та знижуємо ціну”.
Крім того, за словами Олени Жупінас, на український ринок молока додатково тиснуть європейські надлишки.
У Європейському Союзі великі надлишки сиру і масла, вони з демпінговими розцінками імпортують їх в Україну. (Наша країна, — ред.) не має жодних захисних бар’єрів, тобто у нас кордони відкриті. А от експортні можливості українських виробників обмежені. Ми не можемо експортувати, тому що ввели нові вимоги до експорту, тобто має пройти ліцензування. І це серйозно вплинуло на ціну сирого молока
– розтлумачила експертка.
Для глибшого розуміння ситуації на ринку вона назвала потенційні ризики для галузі у 2026 році.
Найуразливіша ланка ланцюга зараз, за її словами, – це виробники молока. Адже енерговитрати ростуть і на фермах.
Молочно-товарні ферми також перейшли працювати на дизельні генератори й це збільшило собі вартість молока. Зараз практично всі (вони, – ред.) працюють в збиток. І ось це і є для нас великим викликом, тому що багато хто із виробників молока вже зараз задумується про те, щоб скоротити виробництво. І вже в грудні ми вперше за всі місяці 25 року побачили зниження виробництва молока на молочно-товарних фермах в порівнянні з попереднім періодом того самого 2024 року
– акцентує Жупінас.
І якщо тренд закріпиться, прогноз на 2026 рік тривожний. Адже вже в другій половині 2026 року ми можемо побачити дефіцит сирого молока, яке спровокує збільшення ціни на молочні продукти.
Наразі ж можемо говорити про одне: перебої з електропостачанням підвищують витрати на кожному етапі продовольчого ланцюга. Найсильніше тиск відчувають енергозалежні категорії, де критичні безперервність процесів і температурні режими, зокрема м’ясопереробка, молочні продукти, хлібобулочні вироби та заморожені напівфабрикати. Водночас швидкість збільшення ціни стримуватимуть обмежена купівельна спроможність населення і конкуренція з імпортом, які фактично задають межу, вище якої виробник ризикує втратити попит.