Без ґрунтовного аналізу доказів у справі про смерть Аднана Ківана, судді не зможуть визначити ступінь відповідальності медиків Odrex. Натомість, численні клопотання сторони захисту вже понад вісім місяців блокують перехід до ключової стадії судового розгляду.
Притягнення медичного працівника до кримінальної відповідальності за статтею 140 Кримінального кодексу України можливе лише після ретельного вивчення доказів, медичної документації та висновків експертиз. Суд повинен встановити наявність прямого причинно-наслідкового зв’язку між діями медиків та настанням смерті пацієнта. Однак у резонансній справі щодо лікарів приватної клініки Odrex цей процес, схоже, свідомо затягується. Що відбувається на поточному етапі розгляду – дізнайтеся далі.
Київський районний суд Одеси не зміг продовжити розгляд кримінального провадження стосовно лікарів приватної клініки Odrex, Віталія Русакова та Марини Бєлоцерковської, яких обвинувачують у неналежному виконанні професійних обов’язків медичними працівниками (частина 1 статті 140 КК України).
Згідно з версією слідства, після проведення операції пацієнту Аднану Ківану, лікарі могли не призначити необхідну антибактеріальну терапію та неадекватно відреагувати на післяопераційні ускладнення. За висновками судово-медичної експертизи, це могло призвести до розвитку сепсису та, як наслідок, смерті пацієнта. Обвинувачені медики своєї вини не визнають.
Однак, за понад 8 місяців судового розгляду, суд так і не перейшов до перевірки цих обставин. Причина – численні клопотання від сторони захисту, які подаються практично на кожному засіданні.
Як наголошує адвокат Олександр Марченко, для встановлення провини лікаря недостатньо лише факту смерті пацієнта. Суд зобов’язаний ретельно дослідити:
- наявність юридично визначеного професійного обов’язку медика діяти певним чином;
- фактичне порушення цього обов’язку – через активні дії чи бездіяльність;
- наявність тяжких наслідків для пацієнта – розлад здоров’я або смерть;
- наявність прямого причинного зв’язку між порушенням та його наслідками;
- наявність суб’єктивної сторони у формі необережності – злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості.
Якщо не буде доведено хоча б один із цих елементів, склад кримінального правопорушення відсутній. Отже, без детального вивчення медичної документації, клінічних протоколів, висновків експертів та інших доказів, суд не зможе винести законне та обґрунтоване рішення.
Пан Марченко також звертає увагу на усталену практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо розгляду подібних справ.
“Аналіз судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду свідчить про чітку тенденцію оцінювати дії лікаря крізь призму того, як би вчинив уважний, кваліфікований фахівець відповідної спеціалізації за ідентичних умов – щодо часу, ресурсів та інформації. По суті, це стандарт добросовісного та обачного лікаря”, – зауважує юрист.
Як приклад, адвокат наводить постанову Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 237/2797/16. У цій справі лікаря було визнано винним за частиною 1 статті 140 КК України після встановлення, що він не належним чином відреагував на скарги пацієнтки, не призначив необхідні обстеження та не залучив профільного спеціаліста, ігноруючи вимоги клінічного протоколу. Верховний Суд наголосив, що при оцінці дій медика вирішальним є не сам факт настання тяжких наслідків, а те, чи міг уважний та кваліфікований фахівець за конкретних обставин розпізнати клінічні ознаки та діяти відповідно до встановлених професійних стандартів.
Таким чином, тактика сторони захисту, яка, схоже, зосереджена на затягуванні процесу замість якнайшвидшого дослідження доказів, може наштовхувати на думку про обізнаність лікарів щодо власних помилок. Адже якби обвинувачені були переконані у дотриманні медичних стандартів, чому б не прагнути до швидкого вивчення доказів?
Натомість, кожне чергове перенесення судового засідання веде до іншого процесуального результату. Чим довше суд не розпочинає дослідження доказів, тим ближчим стає момент спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. У такому разі кримінальне провадження може бути закрите без ухвалення вироку, навіть якщо зібрані докази вказуватимуть на вину обвинувачених.
Як один з обвинувачених лікарів Odrex висловлюється про голову суду
Водночас, обвинувачений хірург Віталій Русаков продовжує публічно критикувати судову інстанцію та голову суду у цій справі, Віктора Чаплицького. Хірург стверджує, що відмова суду повернути обвинувальний акт прокурору свідчить про “особливу прихильність” суду до сторони обвинувачення.
Фактично, обвинувачений хірург заявляє, що якщо суд не задовольняє процесуальні клопотання сторони захисту, це є ознакою його упередженості. Схожу позицію адвокати Русакова також висловлювали під час судових засідань: “Ми не стверджуємо, що суд до нас неприхильний. Ми вважаємо, що суд надмірно прихильний до сторони обвинувачення”.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація важлива для розуміння того, як працює судова система у справах, пов’язаних із медичною діяльністю. Вона демонструє, наскільки складним та тривалим може бути процес доведення вини, та як важливо дотримуватися всіх процесуальних норм для досягнення справедливого рішення. Особливо це актуально для тих, хто стикається з подібними ситуаціями, щоб розуміти свої права та можливі шляхи розвитку подій.