## Просування українського “Укроборонпрому”: прогрес є, але виклики залишаються
Процес забезпечення українських оборонних сил необхідним озброєнням вітчизняного виробництва, який тривалий час перебував у стані стагнації через невизначеність із тендерними процедурами, нарешті отримав певне зрушення. Ключові тактико-технічні характеристики (ТТХ), яких так довго очікував ринок, були узгоджені, що дає підстави сподіватися на подальший запуск закупівель. Однак, незважаючи на ці позитивні зрушення, питання фінансування залишається частково невирішеним, а системні ризики, що можуть ускладнити процес, не усунені повністю.
Про це повідомив Ігор Федірко, виконавчий директор Української Ради зброярів, зазначивши, що ситуація, яка фактично заморозила процес забезпечення війська, поступово вирішується. За його словами, на зустрічі в Міністерстві оборони вдалося досягти значного прогресу.
Ключові кроки та поточні проблеми
“Переважна більшість тактико-технічних характеристик, на які ринок чекав тривалий час, були узгоджені напередодні та сьогодні вранці. Це дозволяє запустити процес закупівель. Також зрушили з місця деякі контракти, що тривалий час перебували на паузі”, – пояснив Федірко.
Раніше проблема полягала у тому, що новостворені центри компетенцій при Міноборони не встигали формувати необхідні ТТХ, без яких Агенція оборонних закупівель не могла розпочати конкурентні процедури. Це створювало ризик перебоїв у постачанні озброєння на фронт.
Виклики синхронізації та фінансування
Незважаючи на прогрес, ситуація залишається непростою. Як пояснили в Українській Раді зброярів, за розробку ТТХ відповідають Генеральний штаб та Міністерство оборони, які мають агрегувати дані про застосування озброєння та реальні потреби війська. Однак, між цими структурами тривалий час спостерігалася відсутність належної синхронізації, ускладнена кадровими питаннями та перепризначеннями.
Навіть після створення центрів компетенцій, вони страждають від критичної нестачі персоналу, що затягує узгодження документів і запуск процесів. За оптимістичним прогнозом, відчутний рух у цьому напрямку очікується до кінця поточного місяця.
Федірко висловив сподівання, що процес передачі узгоджених ТТХ до Агенції оборонних закупівель не займе ще кілька тижнів, як це бувало раніше.
Тимчасовим рішенням для уникнення зупинки контрактації Міністерство оборони шукає додаткові резерви та перерозподіляє наявні кошти, спрямовуючи їх на прямі закупівлі, де це можливо. Деякі контракти вже підписані або перебувають на фінальній стадії узгодження.
Окремо Федірко наголосив на важливості запуску електронної системи взаємодії між виробниками, АОЗ та Міноборони до кінця місяця. Це дозволить виробникам відстежувати статус своїх заявок та контрактів.
Фінансове навантаження та системні ризики
Головною проблемою залишається фінансування. Значна частина закупівель залежить від європейських коштів, надходження яких не завжди відповідає графіку, необхідному для стабільної контрактації. Внутрішні ресурси України обмежені і не покривають усіх потреб Сил оборони.
Виробники озброєння готові до тендерних процедур, але наголошують на необхідності врахування реалій воєнного часу. Процес від закупівлі комплектуючих до постачання готової продукції може тривати від трьох до шести місяців. Існують випадки, коли виробники не виходили на тендери через неможливість виконати поставлені строки, що призводило б до штрафних санкцій.
Також залишається невирішеною проблема умов контрактів, які передбачають застосування кількох санкцій за одне порушення. Цей аспект потребує термінового врегулювання, щоб уникнути повторення минулорічних тривалих пауз у контрактації.
За словами Федірка, наразі немає підстав вважати, що системні ризики повністю знято. План контрактації забезпечений фінансуванням лише частково, ТТХ передаються із запізненням, центри компетенцій недоукомплектовані, а електронна система ще не запущена. Натомість, виробники та фронт потребують реальних результатів.
Насамкінець, Федірко наголосив, що головне – це функціонування системи незалежно від конкретних осіб.
Порада від АіФ UA: Ця інформація є надзвичайно важливою для розуміння процесів, що відбуваються в оборонній сфері України. Вона показує, що, попри певні бюрократичні та фінансові перешкоди, робляться кроки для забезпечення армії необхідним озброєнням. Для українських виробників це сигнал до уважного відстеження розвитку ситуації та адаптації до нових умов закупівель, а для громадян – розуміння важливості підтримки вітчизняного оборонно-промислового комплексу.