Україна вступає до елітного клубу: основи власної балістичної програми
Україна активно розбудовує власну балістичну програму. Це не лише ключовий елемент для ефективної оборони від агресора, але й значний крок, що ставить нашу державу в один ряд з небагатьма країнами світу, які володіють балістичними ракетами.
Розробка балістичних ракет – це надзвичайно складний технологічний виклик. Насправді, небагато держав можуть похвалитися наявністю навіть тактичних балістичних ракет у своїх арсеналах. Ми ж розповімо, які країни вже володіють такими системами.
Україна впевнено рухається до створення власних балістичних комплексів. Це вкрай важливо в контексті повномасштабної війни з росією, адже балістичні ракети є одними з найскладніших цілей для перехоплення. Крім того, їхній значний боєзаряд дозволяє вражати критично важливі об’єкти противника на значній відстані.
Водночас, розвиток власної балістичної програми надає Україні певний рівень престижу та гордості. З появою таких ракет, Україна долучиться до доволі обмеженого кола країн, які володіють подібними передовими технологіями.
Більшість держав витрачали десятиліття на розробку своїх балістичних програм. Україна ж змушена досягати цих результатів у надзвичайно стислі терміни.
Українська балістична програма
У липні поточного року Міністерство оборони України анонсувало успішні випробування балістичної ракети. Йдеться про оперативно-тактичний ракетний комплекс (ОТРК) “Сапсан”, розроблений Конструкторським бюро “Південне”. Також свою балістичну програму активно розвиває компанія Fire Point, представивши дві ракети: FP-7 з радіусом дії до 200 км та FP-9, яка здатна долати відстань у 855 км.
Ракета FP-7 за своїми характеристиками подібна до американських ATACMS. Такі тактичні балістичні ракети є вкрай необхідними для Збройних Сил України для знищення ворожих складів, логістичних центрів та скупчень живої сили противника, розташованих на відстані до 200 км в тилу ворога.
За даними Fire Point, ракета пройшла близько 15 випробувальних запусків і наразі перебуває на етапі сертифікації Міністерством оборони України. Щодо FP-9, це ракета малої дальності, але її спроможність долати понад 800 км потенційно відкриває можливість ураження цілей на території російської федерації, зокрема, столиці.
Міжконтинентальні ракети: клуб обраних
Лише невелика група країн має технологічний потенціал для створення та експлуатації міжконтинентальних балістичних ракет (МБР). Як правило, це ядерні держави, адже саме МБР стали основним засобом доставки ядерної зброї.
До класу МБР належать ракети з радіусом дії понад 5500 кілометрів.
Сполучені Штати мають на озброєнні МБР наземного базування “Minuteman III” (із середньою дальністю польоту до 13 тисяч кілометрів, залежно від бойового навантаження) та ракети “Trident II”, що базуються на підводних човнах (з дальністю до 12 тисяч км). За оцінками експертів, загальний арсенал ракет цих типів становить приблизно 600 одиниць.
Росія має приблизно 500 МБР. Переважна більшість з них, ймовірно, це відносно нові ракети “Ярс” наземного базування (з потенційною дальністю до 12 тисяч км), а також ракети морського базування “Булава” та “Синева”. Щодо ракети “Орєшник”, то за класифікацією дальності польоту, вона, скоріше, відноситься до балістичних ракет середньої дальності.
Китай озброєний серією ракет “Дунфен” (“Східний вітер”). Принаймні дві з них – DF-31 та DF-41 – належать до класу міжконтинентальних. За різними даними, дальність їхнього польоту може сягати 15 тисяч кілометрів.
Франція має МБР виключно на підводних човнах. Французька ракета M51 має потенційну дальність польоту до 10 тисяч км.
Деякі країни, як-от Ізраїль, офіційно не підтверджують наявність МБР, але, за неофіційною інформацією, їхня ракета Jericho III здатна подолати понад 6 тисяч км. Існують суперечливі дані щодо Індії: ракета Agni-V, за різними оцінками, має дальність від 5 до 8 тисяч км.
Найбільш закритою є інформація щодо Північної Кореї. Проте, припускається, що сімейство ракет Hwasong включає щонайменше одну ракету цього класу.
Країни з ракетами меншої дальності
Дещо більша кількість країн володіє балістичними ракетами меншої дальності.
Йдеться про такі категорії: тактичні балістичні ракети (дальність до 300 км), балістичні ракети малої дальності (від 300 до 1000 км) та балістичні ракети середньої дальності (від 1000 до 5500 км).
Ми вже згадували китайські ракети “Дунфен”, серед яких є зразки тактичної дальності, а також ракети середньої дальності. Цікавим є той факт, що Китай постачав балістичні ракети Туреччині. Комплекси Yıldırım створювалися на базі китайської ракети B-611, а пізніше, у співпраці з Китаєм, з’явився комплекс Bora. Сьогодні Туреччина вже розробляє власні системи, як-от Tayfun Block-2 із заявленою дальністю польоту до 800 км.
Армія США має на озброєнні ATACMS (300 км, з можливістю модернізації до 450 км) та PrSM (дальність 500 км).
Наслідки застосування російських балістичних ракет Україна відчуває майже щоночі. Це й “Іскандер-М” з дальністю польоту до 500 км, і вже згадані комплекси “Ярс” та “Булава”, здатні запускати ракети різної дальності.
Якщо говорити про ракети з дальністю польоту до 5500 км, то власне виробництво таких систем також мають Іран, Індія, Північна Корея та Пакистан.
Порада від АіФ UA:
Інформація про розвиток балістичної програми України є надзвичайно важливою для розуміння обороноздатності держави та її місця на світовій арені. Для пересічного громадянина це означає посилення захисту країни та потенційне зниження загрози від ракетних ударів противника. Слідкуйте за новинами з цієї теми, адже це питання національної безпеки.