Агроекспорт під ударом: як атаки рф на порти Одещини загрожують економіці України
На тлі посилення російських атак на портову інфраструктуру Великої Одеси, що призвело до припинення судноплавства, Україна ризикує втратити близько 2,5 мільярда доларів експортної виручки. Альтернативні шляхи експорту, як-от Дунай та суходол, виявляються недостатніми для повної компенсації втрачених потужностей.
Наслідки ворожої атаки по портовій інфраструктурі
Російська Федерація систематично цілеспрямовано знищує українську морську портову інфраструктуру та атакує судна поблизу узбережжя. Лише за перші місяці 2026 року було зафіксовано 180 нападів на порти Одеської області. Наразі захід суден зупинено, що чітко демонструє наміри агресора — припинити експорт української сільськогосподарської продукції. Детальний аналіз впливу цієї ситуації на економіку України та можливі шляхи виходу з кризи представлено в матеріалі УНН.
Незважаючи на постійні обстріли, у першому півріччі 2026 року через українські морські порти було транспортовано приблизно 35 мільйонів тонн вантажів, а продукція експортована до 56 країн. Проте, росія продовжує нарощувати інтенсивність ударів, і ризики для судноплавства значно перевищили потенційні вигоди. Ворог застосовує не лише ударні дрони (“шахеди”), але й балістичні ракети для ураження як портової інфраструктури, так і самих суден.
Через масштабні російські атаки судна припинили заходити до українських портів. Всеукраїнська аграрна рада вже констатувала, що поточна ситуація, з огляду на сукупність факторів та наслідків, є навіть складнішою, ніж у 2022 році.
Наслідки агресії: вартість ворожих ударів
За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, лише за перші місяці 2026 року порти Великої Одеси зазнали понад 180 ударів, що майже дорівнює показнику за весь 2025 рік. Прямі матеріальні збитки українського аграрного сектору від агресії рф вже перевищили 11 мільярдів доларів. З них щонайменше 6,5 мільярда доларів припадає на знищену або пошкоджену техніку, елеватори, зерносховища, а також викрадену чи знищену агропродукцію. І це відбулося до фактичної зупинки глибоководних морських портів, через які проходило в середньому 90% всього експорту зернових та зернобобових.
Варто зазначити, що загальні втрати галузі охоплюють не лише пошкоджену інфраструктуру, а й недоотримані прибутки, логістичні проблеми, скорочення посівних площ та втрату кваліфікованих кадрів.
Голова Національного банку України Андрій Пишний оцінює, що через обстріли портів та порушення морської логістики Україна може недоотримати близько 2,5 мільярда доларів експортної виручки вже в другому півріччі 2026 року. Загальний негативний вплив на економіку, за оцінками НБУ, становитиме 0,9% ВВП за весь 2026 рік.
Наразі втрати експортної виручки вже оцінюються на рівні 80 мільйонів доларів на добу. Це створює додатковий тиск на українську економіку в цілому.
Пропускна спроможність та ціна альтернативних логістичних маршрутів
Представники українського аграрного відомства вже провели обговорення з партнерами з Румунії, Молдови та Європейського Союзу щодо альтернативних шляхів експорту. Сторони дійшли згоди щодо збільшення пропускної здатності портів Дунайського регіону, розвитку залізничної, автомобільної та прикордонної інфраструктури, а також прискорення митного та прикордонного контролю.
На даний момент порти Дунайського регіону є найпривабливішим альтернативним маршрутом для експорту.
Проте, як пояснив аналітик асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” Максим Гопка, цього року через кліматичні умови рівень води в Дунаї суттєво знизився, що ускладнює судноплавство. Баржі, якщо й курсують, то завантажені лише на 20-30%. Очікується, що ситуація істотно не зміниться до жовтня-листопада.
За оцінками експертів, пропускна спроможність Дунайських портів становить приблизно 1,7–1,8 мільйона тонн на місяць. Також слід враховувати, що такі порти, як Рені та Ізмаїл, неодноразово ставали об’єктами ворожих атак.
Щодо сухопутних шляхів, то в попередні роки реальна пропускна спроможність залізничного та автомобільного сполучення сягала в окремі місяці 1,8 мільйона тонн зернових та зернобобових на місяць.
“Однак, слід розуміти, що все залежить від сезону перевезень, видів культур, що реалізуються, обсягів, пропускної спроможності на кордонах, потужностей для перевалки та наявної кількості транспортних засобів, насамперед вагонів”, – уточнив аналітик, додавши, що зазначена цифра є максимальною зафіксованою сукупною потужністю в минулі роки.
За розрахунками Всеукраїнської аграрної ради, Україні необхідно експортувати близько 67 мільйонів тонн агропродукції. Наявних альтернативних шляхів для таких обсягів недостатньо.
“Глибоководні порти за останній рік забезпечували 88-92% щомісячного експорту агропродукції”, – зазначає Максим Гопка.
За приблизними оцінками, ці порти обробляли до 7 мільйонів тонн вантажів щомісяця. “У липні ж експорт агропродукції скоротився майже на 25% порівняно з червнем”, – додав аналітик.
Вартість транспортування українського зерна альтернативними шляхами є значно вищою. Як пояснює експерт УКАБ, якщо фрахт морським шляхом на початку липня становив 20 доларів США за тонну (близько 800 ₴), то в середині липня, після блокування, він досяг 40 доларів США (близько 1600 ₴). Фрахт через порти Дунаю, наприклад, до румунського порту Констанца, коштуватиме додатково 30-40 доларів США (близько 1200-1600 ₴) дорожче. Найменш привабливим є автомобільний транспорт, де вартість перевезення може сягати 100 доларів США за тонну (близько 4000 ₴), залежно від країни покупця. Така висока вартість логістики робить експорт менш вигідним.
Навантаження на агровиробників
За оцінками експертів ВАР, у 2026/2027 маркетинговому році виробництво основних зернових та олійних культур становитиме близько 81,4 мільйона тонн. З урахуванням перехідних залишків, загальний ресурс продукції для споживання та експорту сягне приблизно 85 мільйонів тонн.
“Тривала блокада морських портів загрожує утворенням величезного товарного надлишку — від 27,4 до 32,4 мільйона тонн агропродукції тиснутимуть на ринок протягом усього маркетингового року”, — зазначають у Всеукраїнській аграрній раді.
За даними асоціації, через зупинку закупівель трейдерами, закупівельні ціни вже почали стрімко падати. В окремих випадках вони знизилися до 7000 гривень за тонну, що нижче за собівартість виробництва. Така ситуація може спричинити хвилю банкрутств, особливо серед малих агровиробників, яким, як зазначає Максим Гопка, ніде зберігати зерно до відкриття портів.
“Ситуація вимагає негайних рішень. Йдеться не про звичайне сезонне погіршення кон’юнктури, а про ризик розриву виробничого циклу в одному з ключових секторів української економіки”, – наголошують у ВАР.
Для запобігання масштабній економічній та банківській кризі аграрії закликають уряд запровадити антикризовий пакет заходів, зокрема, реструктуризацію чинних агрокредитів та перегляд умов отримання наступних позик. Також аграрна асоціація очікує якнайшвидшого відновлення портової інфраструктури. Однак, тут постає ще одне питання – захист портів та безпека судноплавства не лише сьогодні, а й у майбутньому.
Посилення захисту портів – стратегічне завдання
Поки триває пошук альтернативних логістичних маршрутів, стає дедалі очевиднішим: без якісного посилення фізичного та протиповітряного захисту самих портів жоден альтернативний маршрут не вирішить проблему в довгостроковій перспективі. Російські атаки тривають понад три роки, і, судячи з динаміки 2026 року, лише інтенсифікуються.
Певні кроки вже зроблено. Адміністрація морських портів України (АМПУ) впроваджує комплекс заходів для підвищення стійкості інфраструктури: мобільні укриття, додаткові захисні споруди, габіони, біг-беги та антидронові конструкції, а також плавучі бар’єри безпеки для захисту акваторій від морських безпілотних систем. У портах з’явилися спеціальні мобільні групи протиповітряної оборони, які вже демонструють результати у перехопленні дронів, і цей досвід планують масштабувати. У травні Кабінет Міністрів розширив дію експериментального проєкту із захисту об’єктів критичної інфраструктури на морський та внутрішній водний транспорт, передбачивши фінансування захисних заходів для приватних об’єктів коштом бюджету. Президент Зеленський анонсував створення морської лінії оборони з дронами-перехоплювачами, які запускатимуться, зокрема, з морських платформ, спеціально для протидії “шахедам” та крилатим ракетам у прибережній зоні Одещини. Однак, залишається ще одна загроза, на яку росія робить ставку – балістика. Розуміючи, що Україна може активно протидіяти дронам та крилатим ракетам, ворог все частіше застосовує балістику. Україні критично бракує ракет для систем Patriot, а президент США Дональд Трамп, виходячи з його останніх заяв, не поспішає надавати дозвіл на їх виробництво.
Перспективною альтернативою для захисту українського неба є спільний з європейськими партнерами протиракетний щит Freyja. Ключовий елемент системи – ракета-перехоплювач FP-7.x – розробка української оборонної компанії Fire Point. У липні 2026 року Україна та ще 9 європейських країн підписали спільну декларацію, яка, фактично, ознаменувала старт створення спільного антибалістичного щита.
Головна ідея проєкту полягає в тому, що це не ще одна поодинока й надзвичайно дорога установка, а масштабоване й, за задумом розробників, у рази дешевше рішення, потенційно здатне прикрити не один-два стратегічні об’єкти, а десятки розосереджених уздовж узбережжя цілей одночасно. Саме такого масового підходу сьогодні бракує для порятунку портів: Одеса, Чорноморськ, Південний і Миколаїв – це не одна точка на карті, яку можна закрити єдиним дивізіоном Patriot, а низка розосереджених причалів, елеваторів і терміналів, кожен з яких потребує власного прикриття.
Однак реалізація проєкту потребує зусиль не лише від України, а й від партнерів. Адже окрім ракети-перехоплювача, для розгортання Freyja потрібні й інші компоненти, зокрема, різні види радарів, командні центри тощо. Все це мають надати європейські оборонні виробники, які долучилися до проєкту. Але європейська бюрократія вимагає дотримання процедур, що затягує реалізацію задуму.
Тим часом не лише стабільність української економіки опинилася під загрозою, але й продовольча безпека країн, які чекають на українське зерно. Відчувають тиск і світові ринки – блокування українського експорту спровокувало зростання світових цін на зерно більш ніж на 20%. Ці тенденції демонструють необхідність у стратегічному захисті портової інфраструктури – поки російська загроза не нейтралізована, лише посилення захисту може справді виправити ситуацію.
“Ефективна взаємодія щодо зернового експорту, щодо забезпечення нормальної логістики – це внесок у глобальну продовольчу безпеку та протидію розгортанню кризи вартості життя у країнах та регіонах, що межують із Європою, зокрема на Близькому Сході та в країнах Північної Африки. Будь-які соціальні негаразди там через можливе зростання цін на продовольство, загалом вартості життя, означатимуть нові відчутні ризики для Європи. Кожна така криза в регіонах поруч із Європою провокує додаткові міграційні хвилі. Тому реальне гарантування продовольчої безпеки та захист від російського терору проти аграрного сектору та морських торговельних шляхів є прямим інтересом усіх нас у Європі”, – наголосив днями Президент України Володимир Зеленський.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є надзвичайно важливою для розуміння складних економічних наслідків російської агресії. Вона показує, як військові дії прямо впливають на ключові сектори економіки, зокрема аграрний, та як це відгукується на глобальному рівні. Знання про ці виклики та потенційні рішення допоможе краще усвідомити необхідність підтримки України та розуміти важливість безпеки морських шляхів.