## 40 днів тиску: як СБУ та Сили оборони України змінюють правила гри для росії
Завершився 40-денний етап комплексної операції, ініційованої Президентом України Володимиром Зеленським 25 червня, спрямованої на посилення тиску на державу-агресора з метою прискорення завершення війни. Хоча остаточний офіційний звіт ще не оприлюднено, вже зараз можна констатувати певні проміжні успіхи. Протягом цього періоду українські захисники здійснили численні атаки на російські військові летовища, нафтопереробну інфраструктуру, системи протиповітряної оборони, логістичні ланцюги та інші військові об’єкти.
Військовий експерт Іван Ступак у ексклюзивному коментарі для УНН проаналізував, наскільки досягнуто поставлених цілей та який вплив ця кампанія вже справила на росію.
40 днів тиску на росію: досягнення та виклики
25 червня Президент України оголосив про старт 40-денної кампанії, що мала на меті посилити тиск на державу-агресора. Ця ініціатива, реалізована СБУ у співпраці з іншими підрозділами Сил оборони, ставила за мету спонукати росію до припинення війни. Важливо розуміти, що йдеться не про одну операцію, а про цілісну стратегію, яка охоплювала удари по нафтогазовій інфраструктурі, військових аеродромах, ППО, логістиці, об’єктах військово-промислового комплексу, а також включала економічний та психологічний тиск на тил агресора.
За даними з відкритих джерел та офіційних повідомлень української сторони, за цей час було вражено щонайменше шість нафтопереробних заводів, близько десяти інших об’єктів паливної інфраструктури, військові аеродроми, ангари з безпілотниками, системи ППО, бойову авіацію, судна забезпечення та об’єкти ФСБ. Особливу увагу приділено санкційному та силовому впливу на російський “тіньовий флот”, що охопив понад сто суден.
Найбільш помітним наслідком кампанії є удари по паливній інфраструктурі. В багатьох регіонах росії спостерігався дефіцит бензину, що призводило до утворення черг на автозаправних станціях. Російська влада була змушена публічно визнавати проблеми із забезпеченням пальним.
Варто зазначити, що наведені результати стосуються переважно операцій, про які офіційно повідомляла СБУ. Загальна кількість уражених російських об’єктів за цей період значно більша, адже паралельно удари завдавали Головне управління розвідки, Сили безпілотних систем, Повітряні сили та інші складові Сил оборони України. Крім того, деякі успішні операції з безпекових міркувань не розкриваються публічно.
Однак, якщо оцінювати кампанію за її головною політичною метою – примусити росію до завершення війни, то цього, на жаль, поки що не досягнуто.
“Не варто було очікувати миру за 40 днів”
Іван Ступак вважає, що сподіватися на припинення війни виключно завдяки цій операції було нереалістично з самого початку.
“Ми з самого початку розуміли, що ймовірність примушення російської федерації до миру після завершення 40 днів практично дорівнює нулю. Для цього знадобився б абсолютно проривний інструмент”, – зауважив Ступак.
За його словами, кампанію слід розглядати як частину комплексних дій українських сил оборони.
“Це не поодинока операція, а частина великої системної роботи. Це і удари СБУ, і операції ГУР, і робота Сил безпілотних систем, і дії у ближньому та глибокому тилу противника. Лише в комплексі всі ці елементи можуть поступово виснажувати росію та створювати для неї дедалі більше проблем”, – підкреслив експерт.
Найбільш значні ураження СБУ та інших підрозділів Сил Оборони
- 27 червня: Удар по нафтоперекачувальній станції “Второво” у Владимирській області РФ. Уражено завод “Титан-Баррикади” у Волгограді – виробника пускових установок для “Іскандер-М” та “Тополь-М”.
- 28 червня: Уражено нафтопереробний завод “Слов’янський” у Краснодарському краї – зафіксовано займання резервуарів та установки з переробки.
- 1 липня: Атаковано військовий аеродром “Саки” в Криму, підтверджено влучання по ангарах із винищувачами Су-30 та Су-30СМ. Також уражено АТ “НДІ фізичних вимірювань” – підприємство “Роскосмосу” в Пензенській області.
- 2 липня: Удар по Нижньогородському НПЗ на відстані 850 км від кордону.
- 3 липня: Повторний удар по аеродрому “Саки” (уражено сім ангарів із Су-30СМ, Су-30 та Су-24), а також атака по ангарах із “Шахедами” на аеродромі “Гвардійське”.
- 4 липня: Удари дронів FP-1 по нафтовому терміналу “Санкт-Петербург” та пункту базування Балтійського флоту “Кронштадт” у Ленінградській області.
- 6 липня: Масована атака на Ярославський НПЗ, нафтоналивний термінал у Висоцьку (Ленінградська область), НПЗ “Перший завод” у Калузькій області. Уражено Омський НПЗ на відстані 3000 км.
- 8 липня: Уражено авіабазу “Джанкой”, інфраструктуру порту “Крим”. Морський дрон Sea Baby уразив танкер “Blue” поблизу Ялти. Уражено Саратовський НПЗ, “ТАІФ-НК”.
- 9 липня: Удари по нафтобазах “Червона зоря” у Тверській області та “Ставропольська” у Ставропольському краї.
- 11 липня: Уражено “Сизранський” НПЗ.
- 13 липня: Нафтовий термінал у порту “Кавказ” та нафтобазу у Ставропольському краї.
- 17 липня: Знищено стратегічний бомбардувальник Ту-95 на аеродромі “Енгельс”.
- 20 липня: Безпілотники влучили по координаційному центру ФСБ у пансіонаті на Херсонщині.
- 24 липня: Удари по лінійній виробничо-диспетчерській станції “Субханкулово” в Башкортостані, підприємству “1-й завод” та РЛС “Небо-У” на аеродромі “Бельбек”.
- 25 липня: В Каспійському морі уражено ракетний катер “Молнія”, два вантажні судна та нафтодобувну платформу.
- 29 липня: Удар по установці первинної переробки одного з найбільших НПЗ — “Лукойл-Пермнафтооргсинтез”.
- 31 липня: Спільно з Силами оборони уражено Євпаторійський авіазавод, порт Тамань та Волгоградський НПЗ.
- 1 серпня: Удар по кластеру з трьох НПЗ в Уфі, а також по чотирьох РЛС у Краснодарському краї.
Вплив на авіацію та ППО
Ступак особливо відзначив удари по російській бойовій авіації.
“Особисто мене найбільше вразила інформація про ураження двох літаків Су-35. Це дуже серйозний результат. Навіть якщо вони не були повністю знищені, а лише отримали пошкодження, це вже мінус дві бойові машини. Для росії такі втрати дуже відчутні”, – пояснив він.
Не менш важливими експерт називає удари по системах протиповітряної оборони.
“Ми бачимо методичне знищення російських систем ППО. Це поступова робота, яка прямо впливає на ефективність наступних операцій”, – наголосив Ступак.
Довіряти офіційним цифрам?
Експерт вважає, що наразі немає підстав сумніватися в офіційних повідомленнях української сторони.
“Більшість ударів підтверджуються фото- та відеоматеріалами. Це не історії в стилі “повірте нам на слово”. Крім того, раніше у Міноборони пояснювали, що до офіційної статистики потрапляють лише ті результати, які мають підтвердження”, – зазначив він.
Водночас, за словами Ступака, не варто недооцінювати можливості росії відновлювати втрати.
“Треба розуміти, що росія також адаптується. Росія – величезна країна, і вона може перекидати комплекси із Далекого Сходу, північних регіонів чи інших напрямків. Саме тому знищення одного чи навіть кількох комплексів не означає миттєвого обвалу всієї системи ППО. Але це змушує росію витрачати додаткові ресурси, перекидати техніку, послаблювати інші регіони й поступово виснажувати свої резерви”, – підсумував військовий експерт.
Паливо, логістика та Крим – системний виснаження армії росії
Окремо експерт звернув увагу на системні удари по паливній інфраструктурі та логістиці росії.
“Я взагалі прихильник того, щоб максимально бити по логістиці. Війна виграється не лише на лінії фронту. Вона виграється ще й тоді, коли противник не може вчасно підвезти пальне, боєприпаси, запчастини. Якщо ми постійно вибиваємо нафтобази, нафтопереробні заводи, паливні термінали, це створює для росії величезні проблеми. Це величезні витрати часу, коштів і ресурсів”, – пояснив Ступак.
За його словами, окреме значення мають удари по тимчасово окупованому Криму, який залишається одним із ключових логістичних вузлів російського угруповання військ.
“Крим для росіян – це величезний військовий хаб. Саме тому удари по аеродромах, складах, паливній інфраструктурі, системах ППО в Криму є надзвичайно важливими. Чим більше проблем виникає там, тим складніше росіянам забезпечувати свої війська на фронті. І це той результат, який не завжди одразу помітний, але він накопичується з часом”, – зазначив військовий експерт.
Він наголосив, що саме системний тиск на логістику противника може мати значно довший ефект, ніж ураження окремих військових об’єктів.
“росія здатна виробити новий танк чи відремонтувати окрему техніку. Але коли починає системно страждати логістика, виникають перебої з пальним, потрібно змінювати маршрути, перекидати ППО в тил, охороняти кожен важливий об’єкт – це вже створює для противника зовсім інший рівень проблем. Саме такі операції поступово виснажують ворога”, – підсумував Ступак.
Головний ефект кампанії
Попри те, що росія не припинила бойові дії, кампанія вже досягла іншої стратегічної мети – змусила противника постійно реагувати на українські удари. росія змушена перекидати системи ППО в тил, ремонтувати нафтопереробні заводи, відновлювати логістику, посилювати охорону військових аеродромів та витрачати дедалі більше ресурсів на захист власної території замість їх використання безпосередньо на фронті.
Саме цей ефект є головним результатом перших 40 днів кампанії, яка, найімовірніше, стане частиною довгострокової стратегії виснаження військового та економічного потенціалу росії.
Президент Володимир Зеленський вже заявив, що погодив нові операції для Служби безпеки на серпень. Це означає, що атаки триватимуть.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація свідчить про те, що українські спецслужби та сили оборони проводять комплексну та стратегічно виважену кампанію, спрямовану на виснаження військово-економічного потенціалу росії. Успіхи у враженні ключових об’єктів інфраструктури та логістики демонструють здатність України завдавати болючих ударів по ворогу. Для українців це означає, що боротьба триває, і кожен успіх на цьому напрямку наближає перемогу.