Власник мережі магазинів одягу «Domino» Антон Шухнін, до речі адвокат, реєструє на себе та свою партнерку всесвітньо відомі бренди в Україні.
Ця мережа (понад два десятки магазинів у великих містах) орієнтована на вищий сегмент ринку одягу. Офіційно бренд «Domino» належить ТОВ «Доміно груп», яке засноване Шухнiним разом із партнером Оленою Гуменюк. Розслідування підтверджують, що фірми зі «споріднених» з Шухнiним структур застосовуються й для реєстрації інших марок. Зокрема, у тимчасово окупованій Ялті відкрито бутик «Domino Eight» з маркуванням «DOMINO GROUP PROJECT» – фактичний підтекст комерції в Криму під егідою тієї ж мережі. (При цьому сам Шухнін за 2017-2025 роки жодного разу не звертався до суду з позовом про незаконне використання власної торговельної марки).
Патентним (інтелектуальним) тролінгом називають практику придбання прав на інтелектуальну власність (патенти, промислові зразки, торговельні марки) виключно з метою отримання прибутку через примусове «використання» цих прав. Зазвичай тролі реєструють чи викуповують права на відомі продукти чи технології, а потім вимагають компенсації за їх нібито незаконне використання. Як зауважують експерти, це законно «лише з точки зору процедури» – оскільки правовласник стає «заручником»: йому вигідніше виплатити роялті тролю, ніж витрачати час і гроші на судову боротьбу. В Україні патентний тролінг найчастіше має форму реєстрації промислових зразків або торговельних марок широко відомих речей. За чинним законодавством свідоцтва на торговельні марки в Україні можливо зареєструвати у споріднених класах, наприклад у 35 класі надання послуг з експорту/імпорту і продажу одягу, що дозволяє реєструвати давно відомі торгові марки і блокувати ввезення готової продукції – через митницю чи судові позови. Таким чином тролі створюють бар’єри для доступу на ринок України продукції, яка вже виробляється за кордоном.
На фото Шухнін Антон, власник компанії Domino і його російський бізнес.
Фото з Телеграм-каналу Джокер
Знаючи, що інформація доступна, навіть не приховує її, оформивши свою частку в російському бізнесі на себе самого і офіційно сплачує податки в РФ, коли від атак з боку РФ щодня гинуть українські військовослужбовці та мирні жителі.
Очевидно, що мати успішний бізнес в країні-агресорі неможливо без тісної співпраці зі спецслужбами (ФСБ).
Через мережу фірм «Доміно» упродовж останнього десятиліття подано десятки заявок на ТМ, в тому числі ексклюзивних брендів. Так, у реєстрі УКРНОІВІ зафіксовано, що ТМ «Domino Group» (реєстр. № 236144) зареєстрована на ТОВ «Доміно груп» і містить ім’я заявника Антона Шухніна. Існує численні інші знаки, пов’язані з «Domino» – «Domino Eight», «Domino Guide», «Domino Vintage» тощо. Сама ця активність, за оцінкою фахівців, є «кластером інтелектуальної власності» Шухніна, принаймні юридично оформленим на його структури.
Реєстрація відомих брендів через структури Шухніна
Найбільшою «приманкою» для тролів є відомі світові бренди. Саме на такі цілі, за даними відкритих реєстрів, орієнтувалися фірми, афільовані з Шухнiним. Так, у 2016 році ТОВ «Доміно УА» (керівник – той же Шухнін) подавало заявку на ТМ Saint Barth – люксовий бренд пляжного одягу (острів Сен-Бартельмі, Франція). Станом на 2025 рік ця заявка перебуває на розгляді. З аналогічною метою Шухнін діяв і раніше. Так, у 2012-2014 роках він виступав заявником на реєстрацію ТМ Lardini (італійський бренд чоловічого одягу). Свідоцтво ТМ «Lardini» (№ 185184) видано у 2014 році, власником вказано італійську фірму Lardini S.p.A., але заявник – Антон Шухнін. Інакше кажучи, на реєстрацію подали саме під його ім’ям, хоча за фактом бренд Lardini належить іншій компанії.
Ще один приклад – ТМ Andrea Ventura (висококласний одяг від Firenze Stile S.r.l., Італія). Товарний знак «Andrea Ventura» (свідоцтво № 173383) зареєстровано в Україні зі співзаявниками Гуменюк і Шухнін. Ці бренди реально працюють в Україні через офіційні канали, тому неофіційна реєстрація їхніх ТМ створює потенційні перешкоди: ці знаки можуть бути внесені до митного реєстру і блокувати ввезення, або давати підстави вимагати сплатити ліцензійний збір чи штрафи.
Мета подібних дій – отримати право вимагати винагороди за використання торговельних марок. Як пояснюють патентні юристи, «щоб захистити себе, репутацію і прибутки, потрібно як можна швидше зареєструвати свою торговельну марку». У схемах Шухніна і його партнерів спостерігається так званий «first-to-file»: вони шукають можливість бути першими у поданні заявки на всесвітньовідомий бренд в Україні і потім чинять тиск. Практика показує – іноземні компанії, які не встигли самі захистити свій знак в Україні, опиняються в ситуації вибору: або відкликати ввезення своєї продукції, або платити «неофіційні роялті», або витрачати роки на суди.
Правовий контекст та прогалини законодавства
Українське законодавство з інтелектуальної власності надає такі можливості за певних обставин. Щодо торговельних марок, з 2024 року введено нові європейські правила реєстрації (в рамках угоди з ЄС), що оптимізують процедуру і переводять її в електронну форму. Зокрема, ці правила передбачають автоматичну перевірку наявності санкцій та відмову, якщо заявник має зв’язки з державою-агресором. Однак нові норми не змінюють ключового принципу: право на марку здобуває той, хто першим подав заявку в певних класах. У нових правилах немає особливих обмежень щодо «добросовісності» заявника чи реального використання бренду в бізнесі. Це означає, що юридично реєстрація «чужої» торговельної марки можлива (до її оскарження в суді).
Представники УКРНОІВІ визнають прогалини в системі. Наприклад, для торгових марок, юридичні експерти кажуть, що позивачу (чинному власнику бренду) доводиться самотужки оскаржувати таку реєстрацію в суді. У штатному режимі інших механізмів захисту, окрім судової процедури по скасуванню ТМ, українське законодавство не передбачає.
Наслідки та реакція брендів
Наслідки для компаній, чиї бренди потрапили у таку «мережу», негативні. Постраждалі фірми, особливо представники брендів в Україні, можуть зіткнутися із затримкою на митниці імпортованих товарів, блокуванням офіційних поставок та необхідністю відстоювати право на торговельну марку в суді. Як попереджають юристи, це підриває здорову конкуренцію: «під загрозою може опинитися будь-який бізнес, пов’язаний з товарами широкого споживання». За оцінкою експертів, патентний троль переслідує просту мету – поставити компанію в таке становище, коли виплатити «роялті» вигідніше, ніж вести тривалу судову тяганину. А ще ми стискаємось з тим, що у мережі магазинів “патентних тролей” пропонуються до продажу явні турецькі люксові підробки за вартістю оригіналів.
Дані оприлюднених судових проваджень свідчать про системність дій Антона Шухніна щодо реєстрації торговельних марок відомих брендів. Зокрема, італійські компанії Stefano Ricci S.P.A. та Jacob Cohen Company S.P.A. подавали до суду позови, пов’язані з його реєстраціями (у справі Stefano Ricci провадження залишили без розгляду, а в позові Jacob Cohen Шухнін спочатку визнав право на знак JACOB COHEN за собою, а за іншим позовом Jacob Cohen s.p.a. програв – суд скасував його свідоцтво 199402 на знак JACOB COHEN.
Публічна реакція світових брендів на випадки в Україні наразі не достатньо поширена в ЗМІ. Можна припустити, що справжні власники марок або опановують судові механізми скасування реєстрацій, або намагаються вести переговори «поза публікою». Водночас ситуація демонструє необхідність посилення наглядових і судових процедур: аби українські та іноземні компанії не ставали заручниками чужих заявок, потрібні чіткі правила та своєчасна реакція офіційних органів.
