В Україні спостерігаються значні розбіжності в заробітних платах за однаковими професіями. Найбільша різниця сягає 155,6%: фасаднику на Закарпатті пропонують 115 тис. грн, тоді як у Миколаївській області – 45 тис. грн. Такі суттєві відмінності найчастіше трапляються у будівельних професіях, але значні розриви також фіксуються у логістиці, медицині, телекомунікаціях, виробництві та автосервісі.
Про це свідчать результати аналітики кадрового порталу, опубліковані виданням OBOZ.UA. Найбільший зарплатний розрив серед проаналізованих професій виявили у сфері будівництва та облицювальних робіт.
У цій галузі різниця між найвищою та найнижчою медіанною зарплатою за однаковою спеціальністю в деяких випадках перевищує 100%. Абсолютним лідером став фасадник. На Закарпатті медіанна зарплата за цією вакансією становить 115 тис. грн на місяць. Для порівняння, у Миколаївській області цей показник складає 45 тис. грн.
Отже, працівник з однаковою спеціалізацією може отримувати на 70 тис. грн більше залежно від регіону. У відсотковому співвідношенні розрив сягає 155,6%. Важливо зазначити, що це медіанні показники за відповідними вакансіями, а не гарантована зарплата для кожного фахівця.
Схожа ситуація спостерігається і серед інших будівельних спеціальностей. Маляр на будівництві у Львівській області має медіанну зарплату 94 250 грн, тоді як у Чернівецькій області цей показник становить 45 750 грн. Різниця – 48 500 грн, або 106%.
Ще один великий розрив – у вакансії плиточника. У Київській області медіанна зарплата становить 107 500 грн, тоді як у Полтавській – 52 500 грн. Різниця сягає 55 тис. грн, або 104,8%. У мулярів розрив також становить 100%. У Львівській області медіанна зарплата досягає 115 тис. грн, а в Житомирській — 57 500 грн. Тобто різниця становить 57 500 грн.
Показовим є приклад штукатура. У Києві медіанна зарплата за цією професією становить 100 тис. грн, тоді як у Запорізькій області — 50 тис. грн. Це рівно дворазова різниця – 50 тис. грн. Таким чином, саме будівельні спеціальності формують верхню частину рейтингу за зарплатним розривом.
В інших сферах різниця також може сягати десятків тисяч гривень
Суттєві відмінності в оплаті праці спостерігаються не лише у будівництві. Наприклад, велика різниця зафіксована серед вакансій у сфері колл-центрів та телекомунікацій. Для оператора чату найвищу медіанну зарплату зафіксували в Івано-Франківській області – 95 тис. грн, тоді як у Запорізькій області вона становить 50 тис. грн.
Різниця – 45 тис. грн, або 90%. Цікавим є приклад із транспортної сфери. Медіанна зарплата далекобійника у Хмельницькій області становить 87 500 грн, тоді як у Сумській — 50 тис. грн. Відповідно, розрив досягає 37 500 грн, або 75%.
У медицині зарплата також залежить від області
Відмінності є і в медицині. Зокрема, для стоматологів медіанна зарплата у Кіровоградській області становить 95 тис. грн, тоді як у Житомирській – 57 500 грн. Розрив становить 37 500 грн, або 65,2%.
Тобто різниця в оплаті між областями може бути порівнянною з місячним заробітком працівника за менш оплачуваною вакансією. Помітний розрив є і серед технічних спеціалістів.
Електрику на будівництві у Сумській області пропонують медіанну зарплату 72 500 грн, у Чернівецькій області цей показник становить 45 тис. грн. Різниця – 27 500 грн, або 61,1%. Сумська область, яка перебуває під постійними безпековими ризиками через близькість до кордону з Росією, демонструє вищий рівень оплати.
Ймовірно, це пов’язано з необхідністю додатково зацікавити працівників фінансово в умовах, коли роботодавцям складніше залучати людей до роботи в конкретному регіоні. Ще один приклад – електрик на виробництві. У Кіровоградській області медіанна зарплата становить 79 702 грн, а в Миколаївській — 52 500 грн. Розрив дорівнює 27 202 грн, або 51,8%.
Керівникам та працівникам СТО також платять по-різному
Регіональні відмінності помітні й серед керівних та автомобільних професій. Для керівника відділу продажів найвища з наведених медіанних зарплат зафіксована у Вінницькій області – 110 тис. грн. У Житомирській області показник становить 68 750 грн. Різниця – 41 250 грн, або 60%.
Серед працівників автосервісу особливо помітна різниця для рихтувальника на СТО. У Києві медіанна зарплата становить 90 тис. грн, тоді як у Харківській області — 57 500 грн. У цьому випадку розрив досягає 56,5%.
Для автомаляра різниця менша, але також становить 20 тис. грн. У Києві медіанна зарплата – 70 тис. грн, а в Чернігівській області – 50 тис. грн. Це відповідає розриву у 40%.
Будівельникам у Львівській області платять на 25 тисяч більше
Навіть якщо не брати вузькі будівельні спеціальності, регіональні відмінності залишаються значними. Для вакансії будівельника у Львівській області медіанна зарплата становить 70 тис. грн, тоді як у Запорізькій – 45 тис. грн. Різниця – 25 тис. грн, або 55,6%.
Серед виконробів розрив становить 20 тис. грн, або 40%. У Вінницькій області медіанна зарплата дорівнює 70 тис. грн, а в Сумській — 50 тис. грн. Для сантехніків картина аналогічна: у Чернігівській області медіанна зарплата становить 70 тис. грн, у Миколаївській — 50 тис. грн. Різниця також становить 20 тис. грн, або 40%.
Далі розриви поступово скорочуються
Не для всіх професій різниця між регіонами настільки велика. У деяких випадках зарплати відрізняються лише на кілька тисяч гривень. Наприклад, машиніст екскаватора у Рівненській області має медіанну зарплату 65 тис. грн, а в Тернопільській – 50 тис. грн. Різниця становить 15 тис. грн, або 30%.
Для монтажника на виробництві на Закарпатті медіанна зарплата становить 64 500 грн, а в Рівненській області – 51 250 грн. Різниця – 13 250 грн, або 25,9%. Автоелектрику в Закарпатській області пропонують медіанну зарплату 70 тис. грн, а в Черкаській – 56 250 грн. Розрив становить 13 750 грн, або 24,4%.
Для тракториста різниця ще менша: в Івано-Франківській області медіанна зарплата становить 60 тис. грн, а в Житомирській – 50 тис. грн. Отже, працівник у другому регіоні отримує на 10 тис. грн, або 20%, менше.
Де зарплати майже зрівнялися
Найменші серед наведених розриви зафіксовані для окремих виробничих і технічних професій. Наприклад, механіку на виробництві у Волинській області пропонують медіанну зарплату 80 тис. грн, тоді як у Закарпатській – 72 500 грн. Різниця становить лише 7500 грн, або 10,3%.
Ще менший відсотковий розрив – у зварювальників на будівництві. В Івано-Франківській області медіанна зарплата становить 65 тис. грн, а в Києві – 60 тис. грн. Тобто різниця – 5 тис. грн, або 8,3%.
Далеко не завжди робота в конкретному регіоні гарантує значно вищий або нижчий заробіток. Для деяких спеціальностей попит на працівників настільки високий у різних частинах країни, що зарплати поступово зближуються.
Чому одна й та сама робота може коштувати по-різному
Регіональні зарплатні розриви значною мірою пов’язані із ситуацією на місцевому ринку праці. Якщо роботодавцям бракує спеціалістів, вони змушені конкурувати за працівників, у тому числі за допомогою вищої оплати.
Водночас важливим фактором залишається безпекова ситуація. Для регіонів, де існують підвищені ризики, залучення працівників може бути складнішим. У таких умовах роботодавці можуть підвищувати зарплати, щоб компенсувати складність найму.
І навпаки – там, де конкуренція між працівниками за вакансії вища, роботодавцю може бути простіше закрити позицію без значного підвищення зарплат. Особливо це помітно у будівництві. Відновлення житла, підприємств та інфраструктури формує попит на кваліфікованих робітників, тоді як кількість людей, готових виконувати таку роботу, залишається обмеженою.
Тому роботодавцям доводиться підвищувати ставки, пропонувати додаткові умови або шукати спеціалістів в інших регіонах. На цьому тлі зарплата стає одним із ключових інструментів конкуренції за працівника. За даними дослідження OLX Робота та European Business Association, 90% опитаних назвали рівень зарплати одним із визначальних факторів під час пошуку роботи.
Тобто для людини, яка шукає нове місце роботи, різниця між 50 тис. і 80–100 тис. грн може бути достатньою причиною розглянути переїзд, віддалену роботу або вакансії в іншій області.
Як повідомляв OBOZ.UA раніше, через посилення російських обстрілів українські роботодавці стали обережніше наймати працівників, скорочуючи плани щодо розширення штату та відкриття нових вакансій. Водночас дефіцит кадрів нікуди не зник, адже бізнесу й далі бракує кваліфікованих працівників, особливо для підтримки виробництва.