Сергій Янзюк, позивний «Залізняк», з 2014 року захищає Україну. Він брав участь у боях за Іловайськ, Авдіївку, Широкине, Маріуполь. Після майже трьох років у російському полоні, навесні 2026 року, він разом із партнером Володимиром започаткував власну справу — тепличне господарство Fehu Green Harmony неподалік Тернополя. Тут вирощують 17 сортів томатів, огірки, дині, кавуни, баклажани, перець та квіти.
На війні з 2014 року
Сергію 33 роки. Він народився на Тернопільщині. До третього класу навчався в місцевій школі, потім потрапив до сиротинця в Тернополі, а далі виховувався в Коропецькому обласному ліцеї-інтернаті. Після закінчення навчального закладу прожив два роки в прийомній родині, яка забрала його з інтернату, щоб подарувати домашнє тепло.
Після навчання здобув спеціальність комп’ютерного інженера. У 2014 році поїхав на Майдан, а згодом, коли зібралася група хлопців, долучився до батальйону «Шахтарськ» як доброволець. Його перше бойове хрещення відбулося під Іловайськом у серпні 2014 року.
У 2016 році Сергій приєднався до підрозділу «Браконьєри» 5-го батальйону Української добровольчої армії, брав участь у боях за Авдіївку. Пізніше воював за Широкине та Авдіївку у складі 8-го батальйону «Аратта» Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Після спроби повернутися до цивільного життя, яке не принесло задоволення, у 2018 році долучився до полку «Азов».
У полку «Азов» Сергій служив у 2-му батальйоні, 3-й роті, 4-му взводі вогневої підтримки. Був навідником станкового протитанкового гранатомета, працював із великокаліберним кулеметом та автоматичним гранатометом. У 2021 році здобув спеціальність водія-механіка бронетранспортера.
Страшно було під КАБами і боляче втрачати побратимів
З початком повномасштабного вторгнення Сергій, як водій, одним із перших виїжджав на позиції. Він брав участь у боях за Маріуполь, відступав разом із танками до аеропорту, потім переїхав на селище Моряків. Там їхній БТР знищив танк, але, на щастя, екіпаж встиг його покинути. Далі Сергій воював у піхоті в центрі Маріуполя, а в середині квітня переправився на «Азовсталь».
Сергій згадує, що найстрашнішими моментами в Маріуполі були падіння авіабомб. Особливо боляче було втрачати побратимів. Він згадує свого земляка Дениса Сікотовського («Сіка»), Дмитра Ольховика («Алігатор»), «Море», «Джонса», «Амбала», «Стікса» та Сергія Михайленка («Кіба»), який у лютому 2026 року був звільнений з полону після довічного ув’язнення.
У полоні не вдалося мене морально зламати
Сергій потрапив у полон 20 травня 2022 року, залишивши «Азовсталь» одним із останніх. 10 червня 2025 року він повернувся додому під час обміну. Фізичні наслідки полону значні: «на мені практично немає живого місця, щоб показати, де мене не чіпали, не били чи не катували». Однак, за його словами, російським силовикам не вдалося зламати його морально.
«Найголовніше – не дати їм зламати себе морально. Фізично все можна витримати, а морально – це найважливіше. Але їм не вдалося цього зі мною зробити!» – наголошує Сергій.
За мужність і відданість Україні Сергій Янзюк нагороджений орденом «Лицарський Хрест Добровольця», медалями «Честь і Слава» ІІ ступеня, «За оборону Авдіївки», «За службу Україні» та «За воїнство і доблесть».
Ще за ґратами мріяв про фермерство
Рік після повернення з полону Сергій продовжує лікування та реабілітацію. Він одружився у січні 2026 року зі своєю коханою, з якою познайомився ще у 2015 році під час служби в «Правому секторі».
Під час полону, попри заборони спілкуватися, Сергій активно збирав інформацію про фермерство, особливо тепличне господарство. Він вірив у своє повернення додому і планував зайнятися цією справою.
«Я знав і вірив, що повернуся додому, що мене чекають і що все буде добре. Ні на секунду в цьому не сумнівався. Хто доклав до цього зусиль, хто молився, хто допомагав, хто вірив, що я повернуся, усім дуже дякую», – говорить Сергій.
Дві теплиці, де є світло, опалення і автоматичний полив
Сергій реалізував свою мрію разом із другом Володимиром, який також цікавився тепличним господарством ще до повномасштабного вторгнення. Вони побудували дві теплиці розміром 20х8 метрів кожна, обладнавши їх системою опалення, автоматичним крапельним поливом та стелажами для розсади. Теплиці сучасні, багато процесів автоматизовано, а керувати ними можна навіть за допомогою телефону.
«Це доволі непроста справа. Потрібно вкласти дуже багато праці, часу й коштів», – зазначає Сергій. Зараз господарством займаються власними силами: Сергій, його дружина, дружина Володимира Тетяна, яка приділяє цьому найбільше часу, та сам Володимир, коли має можливість.
Насіння томатів «Золоте серце», «Зухвала Мері» та «Леді Мадонна» з Америки
У Fehu Green Harmony вирощують 17 сортів карликових томатів американської селекції, зокрема «Підлий соус», «Золоте серце», «Зухвала Мері», «Пурпурове серце» та «Леді Мадонна». Ці томати невибагливі, не потребують пасинкування та підв’язування, при цьому мають високу врожайність.
Крім томатів, господарство вирощує перець, баклажани, огірки, дині, кавуни, базилік і кукурудзу. Наразі основна увага зосереджена на вирощуванні квітів: чорнобривців, айстр, майорів, петуній, ромашок.
«Ми зробили дописи в соцмережах, і наші люди все розкупили, за що я всім дуже вдячний», – говорить Сергій про успішний продаж розсади.
Робота на землі як відновлювальна терапія
Сергій розповідає, що робота в теплиці, догляд за рослинами допомагають йому відновитися. «Коли працюєш із землею, з рослинами, доглядаєш за ними, даєш життя чомусь новому, це дуже допомагає. Я знаю, що на війні міг загинути, були моменти, коли вже прощався з життям, а робота із землею – це теж спосіб відновлення», – ділиться він.
У майбутньому Сергій планує розширювати господарство, вивчати грантові програми та підвищувати свої знання. Він розглядає роботу на землі не лише як бізнес, а й як терапію.
