Тиск на суддів: як відрізнити критику від втручання у правосуддя
Інформаційні кампанії, активні блогерські виступи у соцмережах та різноманітні маніпуляції стають дедалі поширенішими інструментами для чинення тиску на суддів в Україні. Фахівці закликають чітко розрізняти обґрунтовану критику судових рішень та незаконне втручання у сферу правосуддя.
Незалежність судової гілки влади є одним із наріжних каменів будь-якої демократичної держави, слугуючи запорукою справедливого розгляду справ. Водночас, саме судова система нерідко стає мішенню для систематичної критики та спроб впливу з боку учасників судових процесів, політичних діячів, засобів масової інформації та громадських активістів. Сучасні методи тиску на суддів усе менше нагадують прямі погрози чи спроби підкупу. Натомість, значно частіше вони проявляються у вигляді інформаційних кампаній, маніпулювання суспільною думкою, масових скарг на суддів та дискредитації судової установи у соціальних мережах, як зазначає УНН.
Хоча Конституція України гарантує незалежність суддів, а будь-які форми незаконного втручання в їхню діяльність суворо заборонені, на практиці межа між законною критикою судової системи та неправомірним втручанням у процес здійснення правосуддя часто стає предметом запеклих дискусій.
Що визнається тиском на суд
Конституція України прямо закріплює принцип незалежності та недоторканності суддів, а будь-який вплив на суддю заборонений на законодавчому рівні. Відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, суддя зобов’язаний здійснювати правосуддя, будучи вільним від будь-якого незаконного впливу, тиску чи втручання.
Однак, законодавство не містить вичерпного переліку способів такого впливу, що створює певні складнощі для кваліфікації. Таким чином, під тиском можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на спонукання судді до ухвалення певного рішення або створення умов, за яких суддя відчуває психологічний, політичний чи суспільний тиск.
Умовно всі методи впливу можна класифікувати за кількома категоріями.
Інформаційний тиск
Один із таких методів – інформаційний тиск. Останніми роками саме цей вид впливу став одним із найпоширеніших інструментів тиску на судову систему.
Йдеться, зокрема, про дискредитаційні кампанії, що проводяться через замовні публікації у ЗМІ, спрямовані проти суддів, розповсюдження неперевіреної та фейкової інформації про них, створення маніпулятивних відеоматеріалів, а також публікації, які ще до винесення судового рішення формують у суспільства певне бачення того, яким воно має бути.
За словами судді у відставці Олександра Ситникова, сьогодні саме цей механізм тиску використовується все частіше.
“Іншим видом тиску можуть бути замовні матеріали у засобах масової інформації. Це дуже часто застосовується останнім часом, і часом доволі ефективно для певних осіб. Зараз поширюються замовні матеріали, які певним чином впливають на думку суддів та громадськості. Це зараз поширено”, – зазначає юрист.
Маніпуляція аргументами та доказами
Проте, не завжди тиск на суддів має публічний характер. Маніпуляція аргументами та доказами – це ще одна форма впливу.
За словами Олександра Ситникова, одним із найпоширеніших способів впливу на суд під час судового засідання є маніпулювання доказами та аргументами, або їх підміна.
Йдеться не про процесуальне відстоювання власної позиції, що є цілком нормальним елементом судового процесу, а про свідоме викривлення фактів або нав’язування суду спотвореної картини подій.
Кампанії у соціальних мережах
Окремим різновидом сучасного тиску на суд стали кампанії у соціальних мережах.
Поширення бездоказових звинувачень щодо упередженості судді, формування образу “заангажованого суду”, публікація образливих мемів або відео, які дискредитують суддю, можуть використовуватися як спосіб формування негативного суспільного ставлення ще до винесення остаточного рішення.
На думку Ситникова, якщо такі твердження не підкріплені відповідними доказами, їх можна розглядати як форму тиску.
“Безумовно, це можна вважати (тиском – ред.), якщо це необґрунтовано. Якщо у вас є такі підозри – будь ласка, заявляйте відвід. Але для цього мають бути не суб’єктивні, а об’єктивні підстави”, – пояснив суддя у відставці.
Юрист наголошує, що закон передбачає процесуальні механізми захисту для сторін процесу – насамперед, інститут відводу судді. Використання натомість інформаційних кампаній свідчить не про бажання захистити свої права, а про спробу вплинути на суд позапроцесуальними методами.
Одним із таких прикладів може слугувати лікар одеської приватної клініки Odrex, Віталій Русаков, якого обвинувачують у медичній недбалості, що призвела до смерті пацієнта. Він активно веде власний блог у соцмережах, де створює меми на суддю та прокурорів, а також подає інформацію у вигідному для себе світлі. Очевидно, таким чином обвинувачений намагається створити у суспільному сприйнятті образ переслідуваної невинної людини та сформувати певне сприйняття судового процесу, за якого єдиним прийнятним вироком може бути лише виправдувальний.
Масові скарги до Вищої ради правосуддя
Ще одним інструментом тиску можуть бути звернення зі скаргами до Вищої ради правосуддя (ВРП) на суддів.
Саме по собі таке звернення до ВРП є законним правом кожної особи. Якщо поведінка судді дійсно містить ознаки дисциплінарного проступку, така скарга є цілком виправданою. Однак ситуація змінюється, коли подання скарг стає частиною організованої кампанії з метою впливу.
Особливо небезпечними є випадки, коли одна зі сторін процесу через соціальні мережі закликає своїх прихильників масово надсилати скарги на конкретного суддю. Наприклад, згаданий обвинувачений лікар Русаков у Facebook, після відсторонення його з посад, закликав громадян скаржитися на суддю через нібито позбавлення їх права на медичну допомогу. Крім того, він кілька разів згадував сторінку ВРП у своїх оціночних дописах про судовий процес.
“Шановні пацієнти, всі, хто очікував моєї допомоги як хірурга та ендоскопіста в Медичний дім Odrex, наразі я ще не зможу вам допомогти по цим спеціальностям, і це не моє рішення. Ви, за бажанням, маєте право оскаржити порушення свого права на медичну допомогу до Вищої ради правосуддя”, – написав Русаков.
На думку Ситникова, такий підхід можна розцінювати як психологічний тиск.
“Я це проходив ще у 2014–2015 роках. У мене за рік з’явилося 15 скарг. До цього я працював майже 20 років і майже не мав скарг. Це, безумовно, тиск”, – зазначив суддя у відставці.
За словами Ситникова, навіть якщо всі такі звернення виявляються безпідставними, суддя змушений витрачати значний час на підготовку пояснень, відповідей та участь у засіданнях ВРП.
“Це психологічно виснажує. Потрібно постійно писати пояснення, відповідати. І ти розумієш, що це надходять не від різних людей (скарги, – ред.)”, – додав він.
Де проходить межа між свободою слова та тиском
Свобода висловлювань гарантується Конституцією України та Європейською конвенцією з прав людини. Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що свобода висловлювань не є абсолютною і може бути обмежена, якщо такі висловлювання створюють загрозу авторитету та неупередженості судової влади. Саме тому критика судового рішення після його ухвалення є цілком допустимою.
Натомість, інформаційні кампанії, спрямовані на формування бажаного результату ще до завершення розгляду справи по суті, можуть розглядатися як спроба незаконного впливу на суд.
Українське законодавство передбачає як кримінальну, так і адміністративну відповідальність за втручання в діяльність судових органів.
Зокрема, стаття 376 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за втручання в діяльність судових органів. Йдеться про будь-який незаконний вплив на суд або суддю з метою перешкодити виконанню службових обов’язків або домогтися ухвалення неправосудного рішення.
Незалежність судової влади сьогодні залежить не лише від законодавчих гарантій, але й від готовності держави ефективно реагувати на нові форми втручання у здійснення правосуддя. Адже право сторін на захист своїх інтересів не повинно перетворюватися на право впливати на суд поза межами процесу, а свобода слова не повинна ставати інструментом тиску на правосуддя – ані в рамках процесу, ані поза ним.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація допоможе вам краще розуміти, як захищати свої права в суді, не переступаючи межу законності, а також як розрізняти конструктивну критику та неправомірний тиск на суддів. Уважність до таких нюансів сприяє зміцненню довіри до судової системи.