Згідно з новим фундаментальним звітом, підготовленим 58 міжнародними науковцями, два найбільші льодовикові щити планети – Гренландський та Антарктичний – за останні 47 років втратили близько 10,9 трильйона метричних тонн льоду. Це призвело до підвищення глобального рівня моря приблизно на 31,4 міліметра, починаючи з 1979 року.
Дослідницька група узагальнила результати 42 окремих спостережень за льодовиковими щитами, спираючись на дані 27 супутникових місій. Це найточніший довгостроковий аналіз змін в обох головних льодовикових щитах планети за майже п’ять десятиліть. Супутникові дані щодо Гренландії охоплюють період з 1972 року, а щодо Антарктиди – з 1979 року.
“Наша оцінка враховує лише ті зміни маси льодовикового щита, які безпосередньо впливають на рівень моря, і не охоплює втрату маси внаслідок витончення або відступу шельфових льодовиків, а також відступу ділянок льоду, що залягають нижче рівня моря”, – зазначають автори дослідження.
За оцінками науковців, 84% втрати льоду зумовлені прискоренням руху льодовиків, особливо там, де вони контактують з океаном. “Понад чотири п’ятих втраченого льоду було скинуто в океан швидкісними вивідними льодовиками, а не розтануло на поверхні. Це свідчить про те, що довгостроковий тренд зумовлений динамічною реакцією льодовикових щитів на потепління океану”, – пояснює провідна авторка дослідження Інес Отосака, гляціологиня з Нортумбрійського університету (Велика Британія).
Решта 16% втрат маси пов’язані з атмосферними чинниками, зокрема з поверхневим таненням і таненням снігового покриву. Світовий океан поглинає значну частину теплової енергії, що накопичується в біосфері через викиди парникових газів. Це призводить до підвищення температури води та інтенсифікації океанічних течій.
У Гренландії це спричиняє “атлантифікацію” – тепліші води Атлантичного океану проникають далі на північ, загрожуючи льодовиковому щиту. В Антарктиді, де розташований найбільший льодовиковий щит планети, циркумполярні течії посилюються через потужніші вітри та підвищення температури води. Ці тепліші води проникають під льодовики, спричиняючи їх термічний вплив.
Процес втрати льоду суттєво прискорився з 1990-х років і не демонструє ознак уповільнення. Хоча дані за 2020-2023 роки вказують на тимчасову стабілізацію Антарктичного півострова, це, ймовірно, пов’язано з короткостроковими метеорологічними коливаннями. За словами Інес Отосаки, неопубліковані вимірювання після 2023 року свідчать про відновлення тренду до прискореної втрати льоду.
“Ці результати демонструють фундаментальну важливість міжнародного наукового співробітництва у розв’язанні глобальних екологічних проблем сучасності”, – додає Дієго Фернандес із Європейського космічного агентства, який не брав участі у дослідженні.
Отримані дані допоможуть науковцям точніше прогнозувати майбутнє підвищення рівня світового океану та, можливо, стимулюватимуть до ухвалення невідкладних рішень для збереження планети.