Науковці за допомогою підводних апаратів спостерігали за незвичною рибою панцирною морською малинівкою Scalicus engyceros, яка пересувається морським дном, використовуючи видозмінені промені плавців як своєрідні “ноги”.
Ці спостереження дозволили краще зрозуміти незвичайні адаптації тварин до життя на великих глибинах.
Риба, яка ходить і рухається задом наперед
Scalicus engyceros мешкає у західній частині Тихого океану. Хоча вид відомий науці з XIX століття, сучасні підводні технології вперше дали змогу детально вивчити її поведінку в природному середовищі.
Дослідники зафіксували, як риба переміщується морським дном боком, подібно до краба чи креветки. Ще більш дивовижною є її здатність рухатися задом наперед. У разі небезпеки риба може різко відштовхнутися, щоб втекти від загрози.
Такі можливості забезпечуються спеціальними жорсткими променями грудних плавців. Вони виступають як опори, дозволяючи рибі пересуватися поверхнею дна, а не постійно плавати у товщі води.
Ці спостереження виявили значно більше поведінкових та еволюційних особливостей цих риб, ніж передбачалося раніше.
Особливості Scalicus engyceros
Панцирні морські малинівки мають ще одну характерну рису – кісткові пластини, що захищають їхнє тіло. Саме через цю особливість представників родини Peristediidae часто називають “броньованими” рибами.
На морді у них є розгалужені відростки, схожі на маленькі граблі або вусики. Вони допомагають рибі досліджувати дно, знаходити їжу та уникати перешкод. Під час руху S. engyceros проводить цими відростками по осаду, досліджуючи каміння та нерівності.
Для підтримки рівноваги риба використовує грудні плавці, що розкриваються в боки. У сукупності ці пристосування дозволяють їй досить впевнено рухатися по поверхні, попри незвичну будову тіла.
Життя в умовах темряви
Незвичайні спостереження відбувалися під час занурень у Південнокитайському морі на глибинах 350-500 метрів. На таких глибинах тиск води є надзвичайно високим, а природне освітлення майже відсутнє.
Дослідники відзначили великі очі S. engyceros. Коли підводні апарати наближалися до риби, вона не завжди реагувала на їхню присутність. Вчені припускають, що тривале життя в умовах майже постійної темряви могло вплинути на її зорову чутливість.
Водночас, дослідники не виключають, що ці риби можуть тимчасово переміщуватися у менш глибокі шари океану, де є більше світла. Для підтвердження цієї гіпотези потрібні додаткові спостереження.
Під час дослідження вчені також спостерігали інших представників панцирних морських малинівок. Зокрема, кілька особин Peristedion liorhynchus були помічені у підводному каньйоні, що відрізнявся від місця перебування S. engyceros.
Такі спостереження є важливими для науки, оскільки дозволяють вивчати поведінку тварин у природних умовах. За сучасними уявленнями, спільний предок деяких представників цієї групи жив приблизно 60-70 мільйонів років тому, після чого різні види розвинули власні пристосування до складних умов існування.
Вчені підкреслюють, що подібні відкриття допомагають краще зрозуміти еволюцію глибоководних організмів.