У травні, напередодні Дня вишиванки, шестирічний Марк Гетьманський отримав у дитячому садочку трафарет, щоб створити власне бачення цього символічного одягу. Батькам Марка, Максиму та Катерині, родом із Луганська, настільки сподобався малюнок сина, що вони вирішили використати штучний інтелект, аби побачити, як його дизайн міг би виглядати на справжній вишиванці. Ця ідея настільки захопила подружжя, що вони почали шукати майстриню, яка б змогла втілити задум в життя. Знайшли вони її у соціальних мережах – це киянка Юлія Гапека, багатодітна мама та письменниця. Тож у свій перший клас Марк пішов у вишиванці, дизайн якої створив сам.
Від трафарету в садочку до ідеї справжньої вишиванки
Максим і Катерина Гетьманські походять із Луганська. Познайомилися вони під час навчання у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля. У 2014 році, через окупацію міста, родина була змушена виїхати. Стосунки Максима і Катерини зав’язалися вже у Києві, через рік після вимушеного переїзду. У 2019 році у них народився син Марк.
«Ми іноді користуємося сучасними технологіями, штучним інтелектом – для розваги. Кілька разів бачили в TikTok, в інших соцмережах, як батьки радять таку прикольну розвагу – генерувати. Просто розважалися, підіймали собі настрій. Син приносив із садочка ці малюнки, а ми їх оживляли», – розповів Максим.
На День вишиванки вихователька Ірина Іванівна запропонувала дітям створити власні дизайни за допомогою трафаретів. Марк скористався одним із них, створив свій варіант вишиванки та забрав малюнок додому. Батьки були вражені творчістю сина і вирішили за допомогою штучного інтелекту уявити, як його ідея могла б виглядати на справжній вишиванці.
«Так ми з першого запиту до ШІ отримали вигляд вишиванки. Подумали: а давай спробуємо пошити таку. У найближчому оточенні не було майстринь чи знайомих, які б цим займалися. Тому ми пішли в Threads: опублікували світлини, трафарет Марка, генерацію ШІ й запитали, хто міг би взятися за таку роботу», – поділився Максим.
Публікація несподівано стала вірусною і зібрала багато відгуків. Майстрині з різних куточків України пропонували пошити вишиванку. Відгукнулися і кілька брендів, але Максим і Катерина вирішили відмовитися від співпраці з ними, адже хотіли, щоб ця історія зберегла відчуття душевності.
«Так ми познайомилися з майстринею Юлією Гапекою. Вона написала в коментарях, що готова це зробити. Ми поспілкувалися і зрозуміли, що це наше: відчували, що вона зробить усе з душею, як мама для іншої мами, і реалізує нашу ідею. Відправили заміри – і почалася робота над вишиванкою. Вона працювала разом зі швачкою, поступово тримала нас у курсі, ми все узгоджували. Нам було комфортно працювати разом», – поділився Максим.
70 годин і без паперової схеми – Юлія вперше працювала за авторським малюнком
Юлія Гапека – киянка, мама трьох дівчат: восьмирічної Агнелії, п’ятирічної Стефанії та однорічної Іларії. Вона дитяча письменниця, а вишивка – її хобі з дитинства. Вишивати гладдю Юлію навчила бабуся, а в школі вчителька трудового навчання познайомила її з техніками вишивки хрестиком і бісером. Деякий час Юлія вишивала картини для мами. Також пробувала вишити ікону, але залишила роботу на половині.
«Наприкінці 2022 року мені дуже захотілося зробити собі подарунок – вишити вишиванку білими нитками по білій тканині. На це пішло 166 годин мого вільного часу. Вишивала переважно, коли доньки спали. Сорочку збирала вручну, і вона вийшла саме такою, як я хотіла. Використовувала техніки курячого броду та колодочок. Після цієї сорочки мама попросила вишити їй, потім чоловік і діти. Ці чотири сорочки вже шила швачка. А далі запрацювало сарафанне радіо: для сина куми, сина другої куми, племінника, чоловіка однокласниці, військового друга, побратима знайомого, сестер друга тощо», – розповіла майстриня.
Більшість її робіт – для знайомих та їхніх друзів, адже вишивання для Юлії залишається хобі. У роботі вона використовує нитки DMC та вишиває на рівномірній натуральній тканині – кропиві, льоні й бавовні. Найбільше любить білу «Онікс Котон» – 100% бавовну. Натомість не любить вишивати на чорній тканині, бо від цього сильно втомлюються очі.
«Я випадково натрапила на цей допис. Мені дуже сподобалася ідея, що вишиванка буде оригінальною, єдиною у світі. Як мама трьох дівчаток, я знаю, наскільки цінно втілювати шалені ідеї своїх дітей. І те, що Максим вирішив це зробити, – дуже круто. Мій коментар спричинив справжній спалах. Одна пані написала, що я поставила дуже високу ціну – 5 тисяч гривень, але інші користувачі соцмережі стали на захист, адже це ручна вишивка. Так вийшло, що Максим обрав мене», – сказала Юлія.
Юлія одразу попросила надіслати заміри. Для вишиванки обрали «Котон Онікс» – 100% бавовну. Саме з цією тканиною вона вже працювала, мала вишиванки для себе та дітей і добре знала її в роботі, зокрема те, як вона виглядає після прання. Нитки також обрала перевірені – ті, з якими вже працювала і в якості яких була впевнена.
«За часом не можу точно сказати, скільки зайняла вишиванка, – десь 70 годин. Дуже багато доводилося перевишивати, адже вперше працювала без паперової схеми. Усе потрібно було самостійно уявляти, розкреслювати ниткою, а потім вишивати й дивитися, чи все добре. Коли елемент мене влаштовував, я фотографувала його і надсилала Максиму та його дружині на погодження. На вишиванці використовувала різні техніки, але тамбурного шва, або ланцюжка, спеціально навчилася для цієї роботи. Це ті блакитні хвильки на рукавах», – зазначила майстриня.
Це було її перше замовлення за авторським малюнком. До цього Юлія брала готові схеми та поєднувала їх в одному дизайні. Загалом упродовж 2023–2026 років вона вишила 33 вишиванки.
Що зашифрував Марк у своїй вишиванці?
Родині Гетьманських дуже сподобався результат. Усі елементи з початкового малюнка вдалося відтворити у вишивці.
Напередодні Дня Незалежності сім’я отримала готову вишиванку. За літо Марк трохи підріс, чого батьки не врахували під час зняття мірок, тому сорочку планують трохи переробити, щоб він встиг поносити її ще кілька разів.
Марк був дуже радий, що його малюнок перетворився на справжню річ, яку можна потримати в руках і вдягнути. Він із захопленням приміряв вишиванку вдома і дуже чекав 1 вересня, щоб одягнути її до свята.
«На жаль, через безпекову ситуацію в країні, через нашого сусіда, перший дзвоник відбувся 30 серпня в укритті. Але це не завадило нам провести цей день зі святковим настроєм. Звісно, йому трохи насипали компліментів за таку круту вишиванку. Але ми робили це не для оточення, а для себе, для сина. І головне – це його живі емоції від неї», – зазначив Максим.
Сім’я Гетьманських залишилася задоволена вишиванкою. Для них ця історія стала початком нової родинної традиції, а сама сорочка – своєрідним оберегом. Максим сподівається, що з часом її носитимуть і наступні покоління – діти та онуки Марка.